Постанова 4809 № 387/214/25

ПОСТАНОВА Іменем України 12 січня 2026 року м. Кропивницький справа № 387/214/25 провадження № 22-ц/4809/79/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого суддіДуковського О.Л. (суддя - доповідач), суддів Єгорової С.М., Письменного О.А., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит- Капітал", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит- Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 10.02.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач ТОВ "Фінансова компанія "Кредит- Капітал" просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №6481113 укладеного 17.11.2023 у розмірі 25644,50 грн. Позов обґрунтовано тим, що 17.11.2023 між ТОВ "Маніфою" та відповідачкою укладено договір позики №6481113. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у загальному розмірі 8500,00 грн строком на 55 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ " Маніфою " та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" 13.06.2024 укладено Договір факторингу №13-06/224, відповідно якого до ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 25644,50 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом. Заочним рішенням позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за договором позики №6481113 укладеного 17.11.2023 в розмірі 15529 гривень 23 копійки (п`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень 23 копійки), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8500,00 грн; заборгованість за відсотками -7029, 23 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит- Капітал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1466 гривень 90 копійок (одна тисяча чотириста шістдесят шість гривень 90 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач порушує умови договору та своєчасно їх не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором в розмірі 15529,23 грн. Оскільки, станом на день подачі позовної заяви відповідач продовжує ухилятись від належного виконання зобов`язань за кредитним договором, чим порушує законні права позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов в частині стягнення заборгованості на загальну суму 15529,23 грн підлягає задоволенню, проте в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами з 17.11.2023 в сумі 17144,50 грн., вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" просить скасувати заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №6481113 від 17.11.2023 у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду, обставинам справи. Отже, алгоритм нарахування заборгованості узгоджений кредитним договором, а відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості розмір непогашеної заборгованості відповідача складає 25 644,50 грн. (двадцять п`ять тисяч шістсот сорок чотири гривні, 50 копійок):, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 8500,00 грн, заборгованість за відсотками - 17144.50 грн. Згідно п. 3.4. Договору позики №6481113 від 17.11.2023 року: Повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк позики/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з графіком, визначеним Розрахунком.Щодо розміру відсоткової ставки, то дана інформація зазначена у Договорі позики №6481113 від 17.11.2023 року, а також у Додатку №1 до Договору позики №648111 від 17.11.2023 року. Представником позивача було надано розрахунок заборгованості в читабельній якості, а також суд має доступ до електронного варіанту додатків до позовної заяви за Договором позики №6481113 від 17.11.2023 року, що надає змогу суду ознайомитися із розрахунком заборгованості та іншими кредитними документами Також, зазначає, що судом не було висловлено додаткових вимог: зауважень щодо наданого розрахунку до ухвалення рішення. Відповідачем не було надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.Розрахунки заборгованості позивачем є беззаперечними доказами факту заборгованості, а тому позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.Нарахування відсотків повністю обґрунтовано та не суперечить умовам договору, з якими відповідач ознайомився до укладення кредитного договору. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходило. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Оскільки, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за кредитним договором, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, відповідає вищезазначеним вимогам. Так, частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд зазначив, що звертаючись до з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження розміру заборгованості по відсоткам, надано розрахунок заборгованості за договором позики (а. с. 40), а також копію витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу за № 13-06/2024 від 13.06.2024, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 станом на перехід права вимоги 13.06.2024 існує загальна заборгованість у сумі 25644,50 грн, з них 8500,00 грн сума позики; 17144,50 грн проценти за користування позикою, за договором № 6481113, кількість днів прострочення 146 днів. Водночас, з додатку №1 до договору позики №6481113 від 17.11.2023, додатку №1 до додаткової угоди №1 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, додатку №1 до додаткової угоди №2 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, встановлено, що між сторонами було погоджено за період користування кредитними коштами розмір процентів за період з 17.11.2023 по 20.11.2023 (4 дні) середньоденний розмір відсотків 2,49%, що становить у сумі 846,60 грн; за період з 21.11.2023 по 19.12.2023 середньоденний розмір відсотків 2,49%, у сумі 75926,20 грн; за період з 20.12.2023 по 09.03.2024 у сумі 7624,50 (а.с.37). Отже, загальний розмір заборгованості по відсоткам за період з 17.11.2023 по 09.03.2024 становить 14397,30 грн (846,60+ 5926,20 + 7624,50). З урахуванням погашення відсотків становить 7029,23 грн (14397,30 7368,07). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Крім цього, наданий позивачем розрахунок є неналежної якості, нечитабельний, не містить розміру відсоткової ставки по якому здійснено нарахування відповідачу відсотків за договором позики. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, поданий позивачем витяг з реєстру боржників №1 до договору факторингу №13-06/2024 від 13.06.2024 не може вважатися належними доказами наявності такої заборгованості. Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що відповідачка повернула кредитні кошти, отримані нею на підставі вказаного договору позику №6481113 від 17.11.2023, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі: 8500,00 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 7029,23 грн. - заборгованість за відсотками, а всього 15529,23 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Статтею 3 вказаного Закону регламентовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII). За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Матеріалами справи встановлено, що 17.11.2023 між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 6481113. Згідно з пунктом 2.1 договору позики, за цим Договором позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору. Сума позики 8500,00 грн. Строк позики до 11 січня 2024 року (55 днів). Згідно п.2.4 договору процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: п.2.4.1. акційна процентна ставка, фінансова: 2,49% на день. Згідно п.2.5 договору позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті. Зі змісту додатку №1 до договору позики №6481113 від 17.11.2023, встановлено, що сума позики 8500,00 грн. Строк позики до 11.01.2025 (55 днів): 1- ий розрахунковий період до 22.11.2023 (5 днів), 2-ий розрахунковий період до 22.11.2023 (50 днів). Сума нарахованих процентів за користування позикою 2333,25 грн., всього до сплати 10833,25 грн. 21.11.2023 між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, відповідно до якої сторони погодились продовжити строк позики до 09.02.2024 (80 днів). Зі змісту додатку №1 до додаткової угоди №1 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, встановлено, що сума позики 8500,00 грн. Строк користування позикою : 1- ий розрахунковий період до 21.12.2023 (30 днів), 2-ий розрахунковий період до 09.02.2024 (50 днів). Сума нарахованих процентів за користування позикою 3649,50 грн., всього до сплати 14849,50 грн. 20.12.2023 між ТОВ "Маніфою" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, відповідно до якої сторони погодились продовжити строк позики до 09.03.2024 (80 днів). На виконання вказаного договору ТОВ «Маніфою» було здійснено переказ коштів в національній валюті без відкриття рахунків на платіжну картку клієнта:17.11.2023 на суму 8500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 309499913, що підтверджується повідомленням № 2782_250103151933 від 03.01.2025. Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором позики станом на 13.06.2024, поданого позивачем, загальна сума заборгованості по договору ОСОБА_1 , з урахуванням погашеної заборгованості на загальну суму 7368,07 грн, становить 25644,50 грн, з яких: 8500,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 17 144,00 грн заборгованість за відсотками. 13.06.2024 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №13-06/2024, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а ТОВ «Маніфою» відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №13-06/2024 від 13.06.2024 за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики №6481113 у розмірі 25644,50 грн, з яких: 8500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 17144,50 грн заборгованість за відсотками, кількість прострочення виконання зобов`язання 146 днів. 05.02.2025 позивачем надіслано досудову вимогу ОСОБА_1 про погашення заборгованість за договором позики №6481113. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 6 статті 81 ЦПК України регламентовано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачкою з однієї сторони та ТОВ "Маніфою" укладено договір позики на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.ТОВ "Маніфа" виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачці на суму 8500,00 грн.Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. У ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.Таким чином, позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал", як правонаступник ТОВ Маніфа", відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Доказів погашення кредитної заборгованості, як первісному кредитору, так і ТОВ "ФК"Кредит-Капітал", відповідачем суду надано не було, відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8500,00 грн. Отже, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підтвердження розміру заборгованості по відсоткам, надано розрахунок заборгованості за договором позики, а також копію витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу за № 13-06/2024 від 13.06.2024, в якому зазначено, що у ОСОБА_1 станом на перехід права вимоги 13.06.2024 існує загальна заборгованість у сумі 25644,50 грн, з них 8500,00 грн сума позики; 17144,50 грн проценти за користування позикою, за договором № 6481113, кількість днів прострочення 146 днів. Водночас, з додатку №1 до договору позики №6481113 від 17.11.2023, додатку №1 до додаткової угоди №1 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, додатку №1 до додаткової угоди №2 до Договору позики №6481113 від 17.11.2023, встановлено, що між сторонами було погоджено за період користування кредитними коштами розмір процентів за період з 17.11.2023 по 20.11.2023 (4 дні) середньоденний розмір відсотків 2,49%, що становить у сумі 846,60 грн; за період з 21.11.2023 по 19.12.2023 середньоденний розмір відсотків 2,49%, у сумі 75926,20 грн; за період з 20.12.2023 по 09.03.2024 у сумі 7624,50. Отже, загальний розмір заборгованості по відсоткам за період з 17.11.2023 по 09.03.2024 становить 14397,30 грн (846,60+ 5926,20 + 7624,50). З урахуванням погашення відсотків становить 7029,23 грн (14397,30 7368,07). Крім цього, наданий позивачем розрахунок є неналежної якості, нечитабельний, не містить розміру відсоткової ставки по якому здійснено нарахування відповідачу відсотків за договором позики. Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, поданий позивачем витяг з реєстру боржників №1 до договору факторингу №13-06/2024 від 13.06.2024 не може вважатися належними доказами наявності такої заборгованості. Доводи апеляційної скарги про те, що виконаний представником позивача розрахунок містить детальний розпис нарахованої заборгованості, та є неналежним доказом, спростовуються матеріалами справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не заслуговують на увагу суду. Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі: 8500,00 грн. - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 7029,23 грн. - заборгованість за відсотками, а всього 15529,23 грн. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, не вбачає. Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал"- залишити без задоволення. Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2025 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя: О. Л. Дуковський Судді: С.М. Єгорова О.А. Письменний