Постанова Харківський апеляційний суд № 642/1932/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Харків справа № 642/1932/25 провадження № 22-ц/818/1342/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. секретаря судового засідання Риндіч О.В. сторони справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Харківська міська рада третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гіршакова Оксана Вікторівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Горгуль Наталії Миколаївни, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року ухваленого у складі судді Ольховського Є.Б., - ВСТАНОВИВ: В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту того, що він є двоюрідним племінником померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_2 . В обґрунтуванні позовних вимог вказав що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві власності. Позивач звернувся до нотаріуса ХМНО Грішакової О.В. з заявою про прийняття спадщини як спадкоємиць 5 черги, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, тому що ним не було надано доказів родинного зв`язку між позивачем та померлою ОСОБА_2 . Рішенням районного суду м. Харковавід 03 жовтня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами що його бабуся є рідною сестрою матері спадкодавця ОСОБА_2 .. При цьому суд не дає оцінки відповіді нотаріуса на запит суду , встановленню кола спадкоємців (відсутності спадкоємців інших черг та правовстановлюючим документам на спадкову нерухомість. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував що до заяви про встановлення факту родинних відносин можуть надаватися не тільки письмові докази, такі як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи а й ще можуть бути сімейні фотографії, листи особистого чи ділового характеру,та інші докази перелік яких не є вичерпним. Встановивши що в матеріалах справи відсутні докази того що ОСОБА_4 , яка є бабусею ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка є матір`ю спадкодавця ОСОБА_2 є рідними сестрами, що давало б підстави для висновку, суд не надав системну оцінку іншим доказам наявним у справі, зокрема наданим листівкам та сімейним фотографіям які свідчать про наявність родинних відносин між позивачем та спадкодавцем. Зважаючи на наведене, апелянт вважає, що суд не здійснив повного та всебічного розгляду справи, не надав системну оцінку зібраним доказам та необґрунтовано відхилив заяву про виклик свідка не зазначивши при цьому причину відмови. Разом з апеляційною скаргою до суду подано клопотання про виклик та допит свідка, який в свою чергу може підтвердити встановлення факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем. Апелянт зазначає що суд проігнорував дане клопотання та не забезпечив виклику свідка. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судову повістку про виклик у судове засідання у даній справі представник ОСОБА_3 отримала ще 06.01.2026 року через систему «Електронний суд», що свідчить про належне та завчасне повідомлення її про дату, час і місце розгляду справи. Позивач також повідомлений про час та місце судового розгляду особисто своєчасно та належним чином , що підтверджується даними зворотнього поштового повідомлення про вручення судової повістки від 04.12.2025. Враховуючи те, що адвокат Горгуль Н.М. не надала суду належних доказів свої зайнятості в іншому судовому засіданні та мала достатньо часу щоб узгодити свій робочий графік, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Тому заявлене адвокат Горгуль Н.М. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а причини неявки представника визнаються неповажними. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого Київським районним ЗАГС27.01.1963 року, батьками ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.1 а.с. 16). Копією свідоцтва про одруження НОМЕР_2 встановлено що мати позивача ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та отримала прізвище ОСОБА_9 . ОСОБА_8 ( мати позивача) народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 . (т.1 а.с.15, 17, 19) ОСОБА_2 , що на день смерті мешкала за адресою АДРЕСА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та мала дівоче прізвище ОСОБА_12 а потім ОСОБА_13 яке змінила на ОСОБА_14 уклавши шлюб з ОСОБА_15 24.04.1969 році про що свідчить копія акту про одруження № 2239. (т.1 а.с.20, 22--23) Копією витягу виправлення внесені до відомостей актового запису батьками ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_6 були ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Виправлення вносились в зв`язку з тим що на час народження графа місце народження та графа - по батькові були відсутні.(т.1 а.с.21, 24-27) Крім того позивач у своєму позові зазначає що ОСОБА_4 , яка є бабусею ОСОБА_1 , є рідною сестрою ОСОБА_19 , яка є матір`ю спадкодавця ОСОБА_2 , однак належних та допустимих доказів вказаного матеріали цивільної справи не містять. Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 31 липня 2025 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у КП «ХМБТІ» ХМ копію інвентаризаційної справи на нерухоме майно що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та витребувано у приватного нотаріуса Грішакової О.В. постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . На виконання вказаної ухвали суду приватним нотаріусом Грішаковою О.В. було направлено листа №107/01-16 від 12.08.2025 року відповідно до змісту якого вбачається що постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на нерухоме майно що розташоване за адресою АДРЕСА_2 не виносилась ( т.1 а.с. 155). Відповідно до положень статей 1216 - 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини першої статі 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах- до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину. Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку про те, що оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину, зокрема на нерухоме майно, здійснюють нотаріуси або орган чи службова особа, уповноважена вчиняти нотаріальні дії. Суди розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України «Про нотаріат»). Отже, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Матеріали справи не містять відомостей про відмову нотаріусом у вчиненні відповідної нотаріальної дії. Крім того в матеріалах справи наявний лист приватного нотаріуса Гіршакової О.В. №107/01-16 від 12.08.2025 яким приватний нотаріус стверджує що постанова про відмову у вчинені нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 на нерухоме майно що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , нею не виносилась. Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови останнього у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, що має своїм наслідком відмову в позові. Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006 (провадження № 61-5088св18) та від 26 серпня 2020 року у справі № 636/4329/16-ц (провадження № 61-22570св18). Також судова колегія враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку. Рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватноправова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства. Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17(провадження № 61-13688св21) та від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20 (провадження № 61-7154св22). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів є те, що встановлення такого факту пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Під час розгляду зазначених справ суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)). Враховуючи, що позивачем не надано доказів звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та письмової відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, підстави для вирішення встановлення факу родинних відносин між ним та спадкодавцем та про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування відсутні. За таких осбставин клопотання позивача про виклик та допит свідка колегія судів вважає за необхідне залишити без задоволення. Відповідно до п.2,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та( або) резолютивної частини. Оскільки вирішуючи дану справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмову у задоволені позову проте помилився в частині мотивів з яких потрібно відмовити у задоволені, оскільки заявлені позовні вимоги є передчасними, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні, у задоволенні позовних вимог належить відмовити з підстав викладених у цій постанові. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2025 року змінити. Викласти мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук