Постанова Дніпровський апеляційний суд № 210/4907/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4637/26 Справа № 210/4907/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4907/14-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання Матвійчук Ю.К. сторони: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», заінтересовані особи - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_1 , Державна реєстраційна служба України, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мневець Олександр Миколайович, на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року, яка постановлена суддею Сільченком В.Є.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 жовтня 2023 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (надалі ТОВ «Укрдебт Плюс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі № 210/4907/14-ц по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі та набуття у власність. Заява мотивована тим, що 19.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11143677000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 22 000,00 дол. США з розрахунку 13,5 % річних на строк до 18.04.2017 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту №11143677000 від 19.04.2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № 111436770003 від 19.04.2007 року передав в іпотеку нерухоме майно квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м.. житловою площею 45,3 кв.м. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек. На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року, АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником усіх прав та зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк», а 08.12.2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується Договором купівлі-продаж прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року. На підставі вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору №1143677000 від 19.04.2007 року. Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника, станом на 01.09.2014 року, утворилась заборгованість у розмірі 36055,03 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 420334,24 грн., з яких: 11985,58 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 105928,56 грн. заборгованість за кредитом; 10624,21 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 93896,77 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. Позичальник ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся, шляхом направлення письмових вимог про виконання зобов`язань згідно умов кредитного договору. З вказаних підстав в 2014 році ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність. Рішенням Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2016 року у справі №210/4907/14-ц позов ПАТ «Дельта Банк» було задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №111436770003 від 19.04.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 , в сумі 36055,03 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 420 334,24 грн. (з яких складає: 219958,84 грн. заборгованості за кредитом, 200 375,40 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), шляхом передачі та визнання права власності на зазначене майно за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Припинено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 . 07.11.2019 ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали Договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №11143677000 від 19.04.2007 року та за договорами забезпечення до нього. Таким чином, кредитора та іпотекодержателя по договорам було змінено з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Укрдебт Плюс». Окрім того, Договір про надання споживчого кредиту №11143677000 від 19.04.2007 року та іпотечний договір №111436770003 від 19.04.2007 року, на момент звернення заявника з даною заявою, є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі. У зв`язку з вищевикладеним, заявник просив суд, постановити ухвалу, якою замінити сторону позивача за судовим рішенням у цивільній справі № 210/4907/14-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс» (код ЄДРПОУ 43212924. адреса: 04073, м. Київ, пр-т. Степана Бандери, 28-А), у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт Плюс» прав кредитора, відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07 листопада 2019 року. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 рокузаяву представника ТОВ «Укрдебт Плюс» Андрюхіної А. про заміну сторони у справі № 210/4907/14-ц задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у цивільній справі №210/4907/14-ц з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Укрдебт Плюс», у зв`язку з переходом до ТОВ «Укрдебт Плюс» прав кредитора відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07 листопада 2019 року. В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мневець О.М., просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у справі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Укрдебт Плюс», згідно відомостей з ЄДРПОУ не є фінансовою установою, основний вид діяльності 69.10 Діяльність в області права. Укладений між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» договір купівлі продажу № 2082/К від 07.11.2019 права вимоги за кредитним договором за своєю юридичною природою є договором факторингу. Сама по собі назва договору не змінює його правової природи, оскільки відступлення права вимоги є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Таким чином, за юридичною природою вказаного договору до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, які регулюють порядок укладення договорів факторингу. Факторинг є фінансовою послугою, а у статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк. Перебування банку (клієнта) у процедурі ліквідації не змінює правової природи кредитного договору, а, відтак, не скасовує правових обмежень щодо розпорядження ним. Тобто, при відчуженні вимог за кредитним та акцесорним договорами на умовах, передбачених Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-IV «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при організації аукціону має встановлюватися вимога до учасника - він повинен мати право надавати фінансові послуги, що є гарантією дотримання прав учасників ринку фінансових послуг. Отже, первісний кредитор у кредитних правовідносинах може відступити право вимоги за цим договором та договорами забезпечення лише фінансовій установі, яка має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг та включена до Державного реєстру фінансових установ, тому відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної чи юридичної особи, яка не має статусу фінансової установи, суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Таким чином, суд першої інстанції помилково задовольнив заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі, оскільки заявник не є фінансовою установою, оскільки відсутні відомості про внесення Товариства до відповідного реєстру в установленому законом порядку. При цьому, зазначає, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд заяви про заміну сторони у справі та про оскаржувану ухвалу суду дізнався лише у лютому 2026 року. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, заявник ТОВ «Укрдебт Плюс» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм процесуального права та вірно застосував норми матеріального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що 19.04.2007 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11143677000, за умовами якого, відповідач отримав кредит в сумі 22 200 доларів США, який зобов`язувався повернути у повному обсязі в строк до 18.04.2017 або достроково зі сплатою 13,50 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним Договором, іпотекодавець ОСОБА_1 передав у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, місце знаходження застави: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 66,0 кв.м.; житлова площа: 45,3 кв.м., що підтверджується Договором іпотеки № 1114367700З від 19.04.2007 року. Між АКІБ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта банк» 08.12.2011 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Через неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість, що, згідно курсу НБУ на день подачі позову, становить 420334,24 грн., яка складається з: 18 867,42 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 219958,84 грн. - заборгованість за кредитом; 17187,61 дол. США, що згідно курсу НБУ складає 200375,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом. Рішенням Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2016 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Державна реєстраційна служба України, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність було задоволено. В рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором №11143677000 від 19 квітня 2007 року, укладеного між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 , по оплаті заборгованості, яка, станом на 28 серпня 2014 року, складає 420334,24 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м, вартістю 161 600,00 грн. (на підставі договору Іпотеки №11143677000З від 19 квітня 2007 року), шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно. Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки, а саме: житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м, житловою площею 45,3 кв.м. Припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_1 на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,0 кв.м, житловою площею 45,3 кв.м., в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаним приміщенням. Витребувано у ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» правоустановлюючи документи на предмет іпотеки на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зупинено виконання рішення суду на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» сплачений судовий збір в сумі 3654,00 грн. (а.с. 169-175). 07.11.2019 ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали Договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К. За цим Договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта банк» відступило ТОВ «Укрдебт Плюс» належні банку права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у додатку до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (а.с.194-195). Тобто, згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №11143677000 від 19.04.2007 року та за договорами забезпечення до нього, що підтверджується Витягом з Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К (а.с. 196). Постановляючи оскаржувану ухвалу про заміну сторону виконавчого провадження у цивільній справі №210/4907/14-ц, суд виходив з того, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, та заявником ТОВ «Укрдебт Плюс» належними доказами підтверджено набуття парв вимоги за редитним договором №11143677000 від 19.04.2007 року та за договорами забезпечення до нього. При цьому, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , зазначивши про його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Переглядаючи вказану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів належного повідомлення заінтересованої особи ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо зафіксовано факт отримання нею судової повістки, її відмови в отриманні повістки з додержанням правил доставки та вручення судових повісток або в засобах масової інформації надруковано оголошення про виклик. Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Оскільки законодавцем передбачене обов`язкове повідомлення сторони про розгляд справи, то таке повідомлення про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Вимоги до судової повістки про виклик або судової повістки-повідомлення містяться у статті 129 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Розглядаючи справу, суд першої інстанції зазначив, що заінтересовані особи не з`явилися, судом повідомлені належним чином, тому вважав можливим розгляд справи за їх відсутності. Проте, в матеріалах справи відсутні докази про отримання заінтересованою особою ОСОБА_1 судових викликів. За таких обставин, слід вважати, що заінтересована особа ОСОБА_1 не був належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Тому доводи заінтересованої особи ОСОБА_1 щодо порушення судом порядку розгляду справи через його неповідомлення належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в ході якого було прийнято оскаржуване судове рішення, заслуговують на увагу. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Допущені судом порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності неналежно повідомленої заінтересованої особи про дату, час і місце засідання, на що вона посилається у своїй скарзі, у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Враховуючи, що справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених належним чином про час і місце розгляду справи, ухвалене судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті заявлених вимог. Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги щодо суті ухваленого судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Тож процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу, тобто, як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформульовано висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 205/5864/15-ц вказав, зокрема таке: законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. У справі, яка переглядається, визначальним є те, що рішення Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року у справі №210/4907/14-ц не підлягає примусовому виконанню, оскільки цим рішенням передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Таке рішення суду може бути виконане шляхом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем, суб`єктами, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Оскільки, ТОВ «Укрдебт Плюс» стверджує, що набуло прав кредитора та іпотекодержателя після закінчення розгляду справи по суті та ухвалення судом рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, то підстави для заміни як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження відсутні. У цьому випадку особа, на користь якої ухвалено рішення Дзержинського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року у справі №210/4907/14-ц або її правонаступник не позбавлені можливості вжити заходів для виконання рішення суду, яке набрало законної сили. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 205/5864/15-ц та від 21 січня 2026 року у справі № 520/106/15-ц, які підлягають врахуванню у розглядуваній справі. У випадку виникнення спору щодо наявності у ТОВ «Укрдебт Плюс» прав іпотекодержателя за договором іпотеки № 1114367700З від 19 квітня 2007 року, такий спір може бути вирішено в загальному порядку. Отже, за встановлених обставин оскаржуване судове рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів стягує з ТОВ «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору у суді апеляційної інстанції, у розмірі 605,60 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мневець Олександр Миколайович, - задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нову постанову. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони у справі № 210/4907/14-ц по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа Державна реєстраційна служба України про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі та набуття у власність відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені на сплату судового збору у суді апеляційної інстанції, у розмірі 605 (шістсот п?ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: