Постанова 4803 № 201/10732/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3412/20 Справа № 201/10732/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Черновськой Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря - Синенка Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: ПАТа «Дельта Банк» у серпні 2014 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитним договором, як з поручителя /а.с.3-7/. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого було змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 04 серпня 2008 року був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11380056000 , за умовами якого банк надав, а ОСОБА_2 отримала у кредит грошові кошти у сумі 22 987,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту - до 04 серпня 2015 року. В забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором 04 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 221718, за умовами якого остання поручилась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань. Правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» прав вимоги за вказаним кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 кредитних зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11380056000 від 04 серпня 2008 року наявна заборгованість перед кредитором у сумі 509 095,09 грн., яку представник ПАТ «Дельта Банк» просив суд стягнути з відповідача на свою користь. Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11380056000 від 04 серпня 2008 року в сумі 509 095, 09 грн., яка складається з 260 827,63 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі простроченому, 248 267,46 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, в тому числі простроченими. Вирішено питання судових витрат. /а.с.58-60/. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що її порука за кредитним договором припинена у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності її, як поручителя, оскільки банком нараховано відсотки у більшому розмірі ніж зазначено у договорі поруки /а.с.131-140/. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого було змінено на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 04 серпня 2008 року був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11380056000 , за умовами якого банк надав, а ОСОБА_2 отримала у кредит грошові кошти у сумі 22 987,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,50 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 04 серпня 2015 року /а. с. 8-16, 17-20/. Правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» прав вимоги за вказаним кредитним договором є ПАТ «Дельта Банк» відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, що підтверджується копіями виписки з даного договору та акту прийому-передачі від 06 квітня 2012 року /а. с. 35, 36-37/. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 січня 2019 року замінено первісного позивача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» /а.с.85-87/. В забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11380056000 від 04 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 04 серпня 2008 року був укладений договір поруки № 221718, за умовами якого остання поручилась перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов`язань /а. с. 19-20/. У порушення умов договору ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим згідно розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 08 липня 2014 року виникла заборгованість у сумі 43 200,38 доларів США та є еквівалентом 509 095,09 грн., яка складається з: 22 133,10 доларів США (еквівалент 260 827,63 грн.) - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі простроченому, 21 067,28 доларів США (еквівалент 248 267,46 грн.) - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, в тому числі простроченими. Зазначені обставини підтверджуються копією розрахунку заборгованості /а.с.54/ довідкою позивача про суму заборгованості /а.с.37/. Як вбачається з розрахунку заборгованості наданого позивачем, його здійснено за період з грудня 2011 року по листопад 2014 року, та у зазначений період банком здійснюється нарахування відсотків на прострочену суму заборгованості у розмірі 27% річних. Відповідно до п.1.3.1 кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк нараховую проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою збільшеному вдвічі, тобто у розмірі 27%. Разом з цим, пунктом 1.2 договору поруки передбачені умови кредитного договору за якими поручитель ОСОБА_1 зобов`язується відповідати, як солідарний боржник, перед банком. Та в даному пункті договору зазначено розмір процентної ставки у розмірі 13,50 %. Виходячи з даних обставин, ОСОБА_1 підписуючи договір поруки була ознайомлена саме з умовами кредитного договору щодо нарахування відсоткової ставки за кредитом у розмірі 13,50%, щодо нарахування відсотків у розмірі 27% банком не було повідомлено поручителя, тобто на дані умови вона своєї згоди не надавала. Відповідно до частини першої та другої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника та кредитором боржника. Відповідно до статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо. Висновок про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України залежить від установлених судом обставин щодо обсягу зобов`язання, на виконання якого надано поруку, та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни без його згоди забезпеченого зобов`язання. Для цього судам необхідно дослідити відповідні умови кредитного договору та договору поруки щодо порядку погодження поручителем змін до основного зобов`язання. Виходячи з наведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що припинення договору поруки пов`язується зі зміною забезпеченого зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. Отже, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов`язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов`язання. Таким чином, з наведеного слідує, що у випадку не надання поручителем згоди на зміну умов зобов`язання порука припиняється. Припинення поруки є юридичним фактом, який може бути встановлений в судовому порядку у разі його невизнання стороною. При цьому стороною самостійно реалізується право на захист (ст. 20 ЦК України), а правило ефективності способу захисту (ст. 5 ЦПК України) діє субсидіарно. Як вбачається з матеріалів справи, умовами договру поруки пердбачено, що процентна ставка за кредитним договором становить у розмірі 13,50%, будь-яких умов щодо збільшення її розміру без згоди поручителя даний договір не містить. Таким чином, поручитель давав свою згоду на солідарний обов`язок з боржником перед банком в межах нарахування відсотків у розмірі 13,50%, тоді як сума заборгованості, яку банк просить стягнути з відповідача у даній справі, розрахована за відсотковою ставкою у розмірі 27%. Виходячи з наведених норм закону та заявлених позовних вимог, враховуючи розрахунок заборгованості за відсотковою ставкою більшою ніж зазначена у договорі поруки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Таким чином, невстановлення судом першої інстанції обсягу відповідальності поручителя за договором поруки, тобто дійсних правовідносин призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог банку. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5

481. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року - скасувати. В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» правонастпуник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5

481. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров