Постанова Дніпровський апеляційний суд № 183/856/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3038/25 Справа № 183/856/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. при секретарі Піменовій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Державна реєстраційна служба, боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача, - В С Т А Н О В И Л А : У листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача. Заява мотивована тим, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року у справі № 183/856/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11167697000, який укладений 11 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в розмірі 79 813,16 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22 листопада 2013 року складає відповідно 637 946,59 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 48 409,29 доларів США, що становить відповідно 386 935,45 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 31 403,87 доларів США, що становить відповідно 251 011,13 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 20,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., який належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженці м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом передачі у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» зазначене нерухомого майна. Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 20,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженці м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженку м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженку м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 передати Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» технічний паспорт на будинок, правовстановлюючі документи, або їх дублікати на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 3 654, 00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.). В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено». Рішення суду набрано законної сили 12 грудня 2014 року. Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк». За рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активи АТ «Дельта Банк» підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозиції та цінової пропозиції. Порядок майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами фонду. 14 квітня 2020 року на підставі рішення ФГВФОЛ на електронному майданчику https://prozorro.sale відбувся електронний аукціон (торги) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитними договорами, за результатами якого було визначено переможця електронного аукціону з продажу вказаного лоту, а саме: ТОВ «Укрдебт Плюс», про що складено Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-24-000001-b від 14 квітня 2020 року. За результатами проведеного аукціону, 13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2245/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за р.№ 682, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 11167697000 від 11 червня 2007 року та за договорами забезпечення. Заявник посилається на те, що заочне рішення суду від 25 вересня 2014 року попереднім кредитором ПАТ «Дельта Банк» не було виконано, оскільки діяв мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиторів в іноземній валюті. Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Кодексу України з процедури банкрутства через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" визнається таким, що втратив чинність. Кодекс України з процедури банкрутства введено в дію 21 жовтня 2019 року, отже мораторій, встановлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", з 21 квітня 2021 року втратив чинність. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до п. 2 розділу ІІ якого ЗУ "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом. Зокрема, 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1382-ІХ «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким було внесено зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 викладено в такій редакції: «Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу». Закон України № 1381-ІХ «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та Закон України № 1382-ІХ «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали законної сили 23 квітня 2021 року. Отже, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" поновив свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-ІХ, тобто почав діяти з 23 квітня 2021 року по 23 вересня 2021 року. Таким чином, у зв`язку із встановленим законом мораторієм на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало можливість виконання судового рішення, відлік строку на його виконання повинен обраховуватись з моменту закінчення дії відповідної заборони. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14.12.2022 року у справі № 2-1380/08. Заявник наголошує на тому, що строк пред`явлення до виконання заочного рішення суду від 25 вересня 2014 року сплив 23 вересня 2024 року. В той же час, 24 вересня 2022 року указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжується та наразі триває. Так, 15 березня 2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні до розділу ХІІІ Прикінцеві та Перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» № 2129-ІХ були внесені доповнення пунктом 10-2, згідно якого строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, у зв`язку з чим заявник вважає, що строк пред`явлення до виконання заочного рішення від 25 вересня 2014 року не пропущено, оскільки він перервався у зв`язку з введенням воєнного стану. За наведених вище обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» просить замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» з виконання заочного рішення від 25 вересня 2014 року у цивільній справі № 183/856/14. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що за відсутності факту пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, зокрема його повернення стягувачу, серед іншого, у зв`язку із наявною встановленою законом мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало б можливість виконання рішення суду, строк звернення рішення до виконання не перервався, а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження". В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про заміну сторони кредитора (стягувача) у цивільній справі №183/856/14 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як вибулої сторони на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» пов`язана з вирішенням процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення ухваленого у цивільній справі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області №183/856/14 від 25 вересня 2014 року, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково: В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 11167697000, який укладений 11 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 в розмірі 79 813,16 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 22 листопада 2013 року складає відповідно 637 946,59 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом 48 409,29 доларів США, що становить відповідно 386 935,45 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 31 403,87 доларів США, що становить відповідно 251 011,13 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 20,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., який належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженці м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом передачі у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» зазначене нерухомого майна. Визнано за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на предмет іпотеки житловий будинок, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 20,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Припинено право власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженці м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженку м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Зобов`язано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженку м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 передати Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» технічний паспорт на будинок, правовстановлюючі документи, або їх дублікати на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки м. Дніпропетровськ РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судові витрати в сумі 3 654, 00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп.). В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - відмовлено». Рішення набрало законної сили 12 грудня 2014 року. За заявою від 17 жовтня 2014 року за вх.№ 25627, поданою представником ПАТ «Дельта Банк» за довіреністю Макаренка С.С. про видачу копії рішення суду у цивільній справі, яке 09 січня 2015 року було направлено судом на адресу стягувача та отримано останнім 16 січня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про виготовлення виконавчих листів та отримання їх стягувачем. Встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 664 від 02 жовтня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк». За рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб активи АТ «Дельта Банк» підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні), шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозиції та цінової пропозиції. Продаж майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами фонду. 14 квітня 2020 року на підставі рішення ФГВФОЛ на електронному майданчику https://prozorro.sale відбувся електронний аукціон (торги) з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитними договорами, за результатами якого було визначено переможця електронного аукціону з продажу вказаного лоту, а саме: ТОВ «Укрдебт Плюс», про що складено Протокол електронного аукціону № UA-EA-2020-03-24-000001-b від 14 квітня 2020 року. За результатами проведеного аукціону, 13 травня 2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс» було укладено Договір про відступлення права вимоги № 2245/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за р.№ 682, відповідно до якого АТ «Дельта Банк» відступило новому кредитору ТОВ «Укрдебт Плюс», а останній набув усі права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 11167697000 від 11 червня 2007 року та за договорами забезпечення. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності факту пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання, зокрема його повернення стягувачу, серед іншого, у зв`язку із наявною встановленою законом мораторію на звернення стягнення на об`єкти житлового фонду, що виключало б можливість виконання рішення суду, строк звернення рішення до виконання не перервався, а тому в даному випадку відсутні підстави для застосування положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження". Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України). По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах. У частині першій статті 514 ЦК України регулюються відносини між первісним кредитором і новим кредитором, та визначається який саме обсяг прав та на яких умовах переходить до нового кредитора. Тобто частина перша статті 514 ЦК України присвячена саме матеріальному правонаступництву, а не процесуальному (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12 (провадження № 61-6708св21)). У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зазначено, що: «90. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

91. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

92. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

93. Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

94. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

95. Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

96. Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) вказано, що: «112. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 35), якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

113. У свою чергу, ЦПК України не передбачає можливості касаційного оскарження ухвал про відмову у поновленні строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

114. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.

115. Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

116. Враховуючи зазначене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначеної заяви ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є виправданим та таким, що відповідає вимогам статті 263 ЦПК України». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) зазначено, що: «8.9. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу. 8.11. Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій встановили, що накази суду від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 не пред`являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред`явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі частин першої, п`ятої статті 334 ГПК України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами. 8.13. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на час проведення електронного аукціону 22 травня 2020 року та укладення 31 липня 2020 року договору купівлі-продажу майнових прав строк пред`явлення до виконання наказів Господарського суду міста Києва від 25 травня 2012 року у справі № 34/425 сплив більш ніж на сім років. Отже, в набувача таких майнових прав не могло бути законних очікувань щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні, за винятком поновлення цих строків у судовому порядку. 8.14. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України у касаційному порядку не переглядаються ухвали суду про відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання (пункт 22 частини першої статті 255 цього Кодексу). 8.15. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 34/425 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на постанову апеляційного суду від 29 червня 2021 року та ухвалу суду першої інстанції від 07 квітня 2021 року в частині оскарження відмови в поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, а тому рішення місцевого та апеляційного судів у зазначеній частині в касаційному порядку не переглядаються як такі, що не підлягають оскарженню до суду касаційної інстанції в силу пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України. 8.16. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється». У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 718/1816/21 (провадження № 61-3528сво22) вказано, що: «відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедури банкрутства (у редакції Закону України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21 квітня 2021 року. 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом. Також 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу». Закони № 1381-IX та № 1382-IX Президент України 21 квітня 2021 року підписав, та 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України». Закони України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та № 1382-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали чинності 23 квітня 2021 року. Відповідно до цих законів Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі № 182/4087/13-ц (провадження № 61-10163св23) зазначено, що: «на момент винесення державним виконавцем 26 квітня 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України від 03 червня 2014 року № 1304-VІІ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті. 23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року. На час звернення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (у лютому 2023 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду закінчився (23 вересня 2021 року), тому зазначена заява про видачу дубліката виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій». На момент винесення заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року на спірні правовідносини поширювався Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На час звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» із заявою про заміну стягувача (27 листопада 2024 року), з урахуванням пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України строк пред`явлення до виконання не сплинув, а тому заява вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки рішення суду Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року у справі №183/856/14 набрало законної сили, тому є обов`язковим до виконання відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, а заміна стягувача іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, а тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про заміну стягувача. На вказані обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим прийшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Державна реєстраційна служба, боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року скасувати. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Державна реєстраційна служба, боржник ОСОБА_1 про заміну стягувача задовольнити. Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» у цивільній справі № 183/856/14-ц з виконання заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2014 року за позовом Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошено 01 квітня 2025 року. Повний текст постанови складено 04 квітня 2025 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова