Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 910/14440/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.10.2024 року м.Дніпро Справа № 910/14440/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чус О.В. (доповідач) судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 (повний текст рішення складено 29.04.2024, суддя Новікова Р.Г.) у справі № 910/14440/23 за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» м. Київ за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» м. Київ про стягнення суми боргу за послугу з централізованого опалення в розмірі 25703 грн 79 коп, суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 13306 грн 29 коп, суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 421 грн 57 коп, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з позовом про стягнення суми боргу за послугу з централізованого опалення в розмірі 25703 грн 79 коп, суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 13306 грн 29 коп, суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 421 грн 57 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості послуг з централізованого опалення за період 01.01.2018-04.11.2021, з постачання теплової енергії з період 05.11.2021 - 01.06.2023 та абонентського обслуговування за період 05.11.2021 - 01.06.2023, наданих до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024, у даній справі, відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про стягнення суми боргу за послугу з централізованого опалення в розмірі 25703 грн 79 коп, суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 13306 грн 29 коп, суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 421 грн 57 коп. Не погодившись з зазначеним рішенням суду, через систему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2024 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн стягнути на користь позивача з відповідача. Задовольнити заяву про участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції за допомогою EASYCON. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач - КПТМ «Криворіжтепломережа» не погоджується з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі 910/14440/23 від 17.04.2024 р., вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним при неправильному встановленні обставин, що мають значення для справи, при невідповідності висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає висновок суду помилковим і не погоджується з позицією суду про те, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є неналежним відповідачем в даній справі, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» не є власником спірного житлового приміщення, не користується спірним житловим приміщенням і не отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Також скаржник вважає висновок суду про те, що оскільки відповідно до ч.4 статті 334 ЦК України та ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, то відповідач не став власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 помилковим та таким, що не відповідає нормам матеріального права виходячи з наступного. На думку апелянта, підставою набуття права власності відповідачем на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 є рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по справі №211/6023/15-ц від 17.05.2016 року. Позивач вважає, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням по справі №211/6023/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, вказане майно втратило статус «переданого в іпотеку», оскільки банк у судовому порядку реалізував своє право іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (в редакції станом на дату винесення рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц) на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що виключає в подальшому реалізацію такого права ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Скаржник зазначає, що дія судового рішення по справі №211/6023/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність підлягала відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який втратив чинність 21.04.2021. Апелянт наголошує, що факт укладення між Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - новий кредитор) договору №2286/К від 15.07.2020 про відступлення прав вимоги (далі договір від 15.07.2020), посвідчений 15.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстр. №1146 не може знівелювати судове рішення по справі №211/6023/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність. Позивач вказує, що договір №2286/К від 15.07.2020 про відступлення прав вимоги, за яким відповідач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки №0314/0708/45-027-Z-1 від 29.07.2008, не містить жодних застережень про наявність судового рішення по справі №211/6023/15-ц від 17.05.2016. Виходячи з вищезазначеного позивач вважає, що відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і не зареєстрував своє право власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже є належним відповідачем в даній справі, тому позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» підлягають задоволенню. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/14440/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/14440/23. 15.05.2024 року матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відмовлено Комунальному підприємству теплових мереж «Криворіжтепломережа» у задоволені заяви/клопотання про участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду у режимі відеоконференції за допомогою EASYCON та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 910/14440/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє вважає, що апеляційна скарга не містить підстав для висновку про ухвалення оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а відтак на підставі ст. 276 ГПК України підлягає залишенню без задоволення. Відповідач зазначає, що звертаючись до суду з таким позовом, Позивач керуючись встановленими процесуальним законом принципами та стандартами доказування, у даному випадку положеннями статей 73 - 80 Господарського процесуального кодексу України, мав довести, що відповідач підпадає під категорію, визначену статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 1 Закону України «Про теплопостачання». У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що з фактичних обставин справи слідує, що з урахуванням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та абзацу четвертого резолютивної частини Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 17.05.2016р. у справі № 211/6023/15-ц, АТ «Дельта Банк» не набував права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач наголошує, що дана обставина підтверджується також наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою № 321661366 від 01.02.2023р. з Державноого реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого: квартира АДРЕСА_3 , у відповідності з якою, власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_1 (аркуш 2 Інформаційної довідки). Відповідач відмічає, що в оскаржуваному рішенні, Господарський суд Дніпропетровської області дослідив та надав детальну характеристику вказаного мораторію. Відповідач зазначає, що правомірним та обґрунтованим є висновок про те, що судове рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 17.05.2016р. у справі № 211/6023/15-ц з урахуванням встановленого законом мораторію не підлягало виконанню та не було реалізовано АТ «Дельта Банк» у зв`язку з чим, нерухоме майно зберігало статус як такого, що передано в іпотеку. Відповідач звертає увагу, що АТ «Дельта Банк» не було та не є на власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , при цьому, Позивачем не надано доказів, які б спростовували дану обставину. Більш того, відповідач наголошує, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого в розумінні положень ст. ст. 76, 77 ГПК України, доказу, який би підтверджував обставини того, що АТ «Дельта Банк» за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, або особою, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Таким чином, як вказано у відзиві на апеляційну скаргу, АТ «Дельта Банк» у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної господарської справи № 910/14440/23, не є належним у розумінні ГПК України відповідачем. У зв`язку з викладеним, відповідач звертає особливу увагу Центрального апеляційного господарського суду на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Відповідач відмічає, що натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Відповідач зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 15.05.19 по справі № 750/5785/18 (провадження № 14-182цс1 ) У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що, з іншого боку, на переконання АТ «Дельта Банк», наведене вище дає підстави для висновку про те, що Позивачем при зверненні до Суду не доведено порушення його прав та інтересів з боку АТ «Дельта Банк», що є окремою підставою для відмови у позові. Відповідач відмічає, що в порушення вимог статей 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, Позивач не навів та не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням обраного предмету та підстав позову. Крім того, на переконання відповідача, доводи Позивача викладені ним у позовній заяві є сумнівними, адже не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, однак наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідач вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 910/14440/23 є законним та обґрунтованим, прийнятим у чіткій відповідності із встановленими фактичними обставинами справи та на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, втім як доводи Скаржника, наведені у апеляційній скарзі такими, що не дають підстав для висновку про порушення та/або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державної іпотечної установи на переконання відповідача підлягає залишенню без задоволення. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024р. у справі № 910/14440/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» - без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» заявило до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суму боргу з оплати послуги централізованого опалення в розмірі 25703 грн 79 коп за період 01.01.2018 - 04.11.2021, суму боргу з оплати постачання теплової енергії в розмірі 13306 грн 29 коп за період 05.11.2021 - 01.06.2023, суму боргу за абонентське обслуговування в розмірі 421 грн 57 коп за період 05.11.2021 - 01.06.2023, наданих до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вказав про постачання теплової енергії до житлового багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 . Доказами подачі теплової енергії до будинку є акти про подачу теплоносія та про його відключення, звіти про добові параметри теплопостачання. Опалення квартири №74 здійснюється за допомогою транзитних трубопроводів житлового будинку №87 і є невід`ємною частиною системи опалення цього будинку. Позивач послався на статті 319, 322 Цивільного Кодексу України, статті 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вказав, що власність зобов`язує і власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Стверджуючи, що ПАТ «Дельта Банк» є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , позивач послався на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.02.2023, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц. Також позивач долучив до позову заочне рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №211/6518/21, яке набрало законної сили 28.12.2022, про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_3 , в розмірі у сумі 25425 грн 86 коп за період з 01.01.2018 по 01.07.2021. В тексті заочного рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.11.2022 у справі №211/6518/21 вказано, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази фактичного користування ОСОБА_1 послугами, наданими до квартири АДРЕСА_3 , з огляду на інформацію про зняття її з реєстраційного обліку у 2016 році за вказаною адресою та наявністю іншого власника вказаної квартири за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджував, що не набував права власності на квартиру АДРЕСА_3 . З урахуванням мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц не було реалізовано відповідачем. Нерухоме майно зберігало статус переданого в іпотеку. Відповідач послався на Інформаційну довідку №321661366 від 01.02.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та вказав, що власником зазначеного нерухомого майна є ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до матеріалів в провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц перебувала справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_6 , шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0314/0708/45-027 від 29.07.2008 у розмірі 921828 грн 16 коп, з яких: 36019,36доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 794669 грн 13 коп. - заборгованість за тілом кредитом; 5763,64 долари США, що згідно з курсом НБУ дорівнює 127159 грн 03 коп - заборгованість за відсотками. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц, яке набрало законної сили 31.05.2016, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволені в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0314/0708/45-027 від 29.07.2008 у розмірі 921828 грн 16 коп, з яких: 36019,36 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 794669 грн 13 коп - заборгованість за тілом кредитом; 5763,64 долари США, що згідно з курсом НБУ дорівнює 127159 грн 03коп - заборгованість за відсотками звернено стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_6 , шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». В рішенні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц судом було встановлено, що між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0314/0708/45-027 від 29.07.2008, згідно з яким банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути банку кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,9% річних строком по 29.07.2038. З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №0314/0708/45-027 від 29.07.2008, між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки №0314/0708/45-027-Z-1 від 29.07.2008, відповідно до якого ОСОБА_1 (іпотекодавцем) передано банку (ВАТ «Сведбанк») в іпотеку двокімнатну квартиру загальною площею 43,9кв.м. житловою площею 27,5кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.03.2015 №51 про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації. У відповідності з рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 №71 від 03.08.2015 №147 строки здійснення тимчасової адміністрації продовжувались до 02.09.2015 та до 02.10.2015 відповідно. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.10.2015 №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора Банку», згідно з якими відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» строком з 05.10.2015 по 04.10.2017 призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк». На підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №619 від 20.02.2017 були продовжені строки здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки до 04.10.2019, а також повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк». У подальшому, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04.04.2019 №772 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» строком на один рік з 05.10.2019 до 04.10.2020 включно та продовжені повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк». Згідно з рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1724 від 24.09.2020 та від 25.02.2021 №194 продовжений строк управління активами АТ «Дельта Банк» та повноважень ліквідатора на час існування обставин, що унеможливлюють здійснення продаж майна (активів) банку та задоволення вимог кредиторів. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №433 від 30.06.2022 «Про окремі питання завершення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» відтерміновано граничні дати виконання заходів виконання ліквідаційної процедури. На підставі рішення Виконавчої дирекції №746 від 22.06.2023 відкликані повноваження ліквідатора АТ «Дельта банк», делеговані рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 24.09.2020р. №1724. Повноваження, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк», з 03.07.2023 здійснюються безпосередньо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Під час процедури реалізації майна (активів) неплатоспроможних банків 17.06.2020 відбувся відкритий електронний аукціон з продажу прав вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитними договорами. Згідно з протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-05-26-000018-b від 17.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» визнано переможцем аукціону з реалізації активів (майна) лоту (склад лоту) «кредитний портфель, що складається з прав вимоги та майнових прав за кредитними договорами, які укладались з фізичними особами для придбання та/або під заставу іпотеки, автотранспорту, або карткові та овердрафти в кількості 241угоди». Ціна продажу лоту - 11893179грн07коп. Між Публічним акціонерним товариством «Дельта-Банк» (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - новий кредитор) був укладений договір №2286/К від 15.07.2020 про відступлення прав вимоги (далі - договір від 15.07.2020), посвідчений 15.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстр. №1146. Відповідно до пункту 1 договору від 15.07.2020 в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до договору (далі - боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки(іпотечними договорами), договорами застави, договорами або контрактами, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору (далі - основні договори) (далі - права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти в сумі та порядку, визначеному цим договором. Пунктом 2 договору від 15.07.2020 зокрема, передбачено, що за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком в повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №2 до договору, права вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, що випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів з боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №2 до договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, що існують на момент відступлення права вимоги за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Згідно з пунктом 4 договору від 15.07.2020 права вимоги, що відступаються за цим договором є складовою пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-05-26-000018-b від 17.06.2020, переможцем яких визнаний новий кредитор. Загальна сума, що підлягає сплаті новим кредитором за лотом як переможцем відкритих торгів (аукціону) АТ «Дельта-Банк» дорівнює 11893179 грн 07 коп. Відповідно до меморіального ордеру №284006680 від 13.07.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перерахувало АТ «Дельта-Банк» 11893179 грн 07 коп. У додатку №1 до договору від 15.07.2020 «Реєстр договорів, право вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами» вказані кредитний договір №0314/0708/45-027 від 29.07.2008 та договір іпотеки №0314/0708/45-027-Z-1 від 29.07.2008, укладені з ОСОБА_1 . Таким чином на підставі договору від 15.07.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0314/0708/45-027 від 29.07.2008 та договором іпотеки №0314/0708/45-027-Z-1 від 29.07.2008. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав від 01.02.2023 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54085777 від 16.09.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» визначено іпотекодержателем предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_7 . Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (Інформація №321661366 від 01.02.2023, №354282651 від 14.11.2023) ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_7 . Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно була проведена 07.08.2008. Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Центральний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів". Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей". Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898-IV (в редакції станом на дату винесення рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Згідно із підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VII не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; - таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц, яке набрало законної сили 31.05.2016, звернено стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві власності ОСОБА_1 : квартиру АДРЕСА_6 , шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0314/0708/45-027 від 29.07.2008 у розмірі 921828 грн 16 коп, з яких: 36019,36 доларів США, що згідно з курсом НБУ становить 794669 грн 13 коп. - заборгованість за тілом кредитом; 5763,64долари США, що згідно з курсом НБУ дорівнює 127159 грн 03 коп - заборгованість за відсотками. При цьому в резолютивній частині рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц було вказано, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, не підлягало виконанню рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Відповідно до абзацу 4 пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедури банкрутства (у редакції Закону України від 16.09.2020 №895-IX) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21.04.2021. Верховна Рада України прийняла Закон України №1381-IX від 13.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» (далі - Закон України №1381-IX від 13.04.2021), відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом. Того ж дня Верховна Рада України прийняла Закон України №1382-IX від 13.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» (далі - Закон України №1382-IX від 13.04.2021), яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу». Закони України №1381-IX та №1382-IX були підписані Президентом України 21.04.2021 та були опубліковані 22.04.2021 в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України». Закон України від 13.04.2021 №1381-IX та Закон України від 13.04.2021 №1382-IX набрали чинності 23.04.2021. Цими законами встановлено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21.04.2021) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом №1381-IX, тобто діє з 23.04.2021 до 23.09.2021. Тобто Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 №1304-VII втратив чинність 21.04.2021 та поновив свою дію 23.04.2021. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2023 у справі №718/1816/21 (провадження №61-3528сво22). Місцевим господарським судом правильно встановлено, що, таким чином, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.05.2016 у справі №211/6023/15-ц в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» не підлягало виконанню до 21.04.2021 та з 23.04.2021 до 23.09.2021. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №2286/К від 15.07.2020 про відступлення прав вимоги відповідач передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» право вимоги до ОСОБА_1 за договором іпотеки №0314/0708/45-027-Z-1 від 29.07.2008. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (стаття 182 Цивільного кодексу України). Положеннями частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не став власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно (Інформація №321661366 від 01.02.2023, №354282651 від 14.11.2023) ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_7 . Державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказане нерухоме майно була проведена 07.08.2008. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 2189-VIII від 09.11.2017 до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Стаття 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 2189-VIII від 09.11.2017 визначає, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" N 2189-VIII від 09.11.2017 індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. З огляду на наведені вище норми законодавства та матеріали справи, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» є неналежним відповідачем в даній справі. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» не є власником спірного житлового приміщення, не користується спірним житловим приміщенням і не отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Отже, вищевикладеним спростовуються твердження скаржника про те, що відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набув право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і не зареєстрував своє право власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже є належним відповідачем в даній справі, тому позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» підлягають задоволенню. Крім того, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували те, що АТ «Дельта Банк» було та є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_3 , а також доказів того, що АТ «Дельта Банк» за згодою власника користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, або особою, яка використовує теплову енергію на підставі договору. У пункті 55 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №5015/3683/11 викладено висновок про те, що визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц). Вирішення питання щодо заміни належного відповідача здійснюється лише під час розгляду справи в суді першої інстанції до початку розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №910/20154/16). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №910/7122/17). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі №520/13067/17 (пункт 75)). Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про стягнення суми боргу за послугу з централізованого опалення в розмірі 25703 грн 79 коп, суми боргу за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 13306 грн 29 коп, суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 421 грн 57 коп. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні стосовно позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», оскаржуване рішення в частині позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 910/14440/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 910/14440/23 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 910/14440/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв Суддя М.О. Дармін