Постанова Київський апеляційний суд № 759/24448/25

Єдиний унікальний номер № 759/24448/25 Апеляційне провадження № 33/824/909/2026 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468124 від 29.09.2025 року слідує, що ОСОБА_1 29.09.2025 року о 08 год. 45 хв. в м. Києві, пр-т Л. Курбаса, 4 Б, будучи особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року керував транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.1 ПДР України. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобами строком на 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. У судове засідання, призначене на 19.02.2026 року апелянт не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення апелянта про день та час розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд за його відсутності. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Основними доводами апеляційної скарги було те, що: - відсутність повторності, як кваліфікуючої ознаки, оскільки постанова від 12.09.2025 року не набрала законної сили; - процедурні порушення під час складання протоколу, а саме не роз`яснення прав, відсутність підпису; - не обгрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання про закриття провадження з огляду на стан крайньої необхідності; - непропорційність застосування стягнення, та помилкове застосування оплатного вилучення транспортного засобу. Вказані доводи фактично повторюють позицію апелянта, заявлену ним в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Така позиція вже була належним чином досліджена судом першої інстанції в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й суд апеляційної інстанції. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції. Окремо апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо відсутності в його діях повторності, як кваліфікуючої ознаки. Положенням ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч.3 ст.126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч.4 ст.126 КУпАП). Обвинувачення за ч. 5 ст.126 КУпАП, передбачає обов`язкову кваліфікуючу ознаку - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повторності вчинення правопорушення ОСОБА_1 , працівниками поліції долучено постанову серії АНА № 5706726 від 12.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. За приписами ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Всупереч доводів апелянта, станом на 29.09.2025 року 10-денний термін на оскарження постанови від 12.09.2025 року минув. Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Таким чином до матеріалів справи додано достатню кількість доказів, які в своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також апеляційний суд не може прийняти позицію апелянта щодо процедурних порушень під час складання протоколу. Всупереч доводів апелянта щодо не роз`яснення йому прав, графа 13 протоколу про адміністративне правопорушення «підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлені з місцем та часом розгляду справи» ( ОСОБА_1 ) - містить його підпис. Крім того, підпис ОСОБА_1 міститься і у графі 18 «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані правильні» ( ОСОБА_1 ). Разом з тим, інші технічні недоліки протоколу, на які вказує апелянт, не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності. Доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості відхилення судом першої інстанції клопотання про закриття провадження з огляду на стан крайньої необхідності є неспроможними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі надав належну оцінку поясненням ОСОБА_1 та правомірно встановив відсутність підстав для застосування ст. 18 КУпАП, з огляду на що відмовив у задоволенні клопотання. Додатково апеляційний суд зважає на не доведення апелянтом того, що небезпека за наведених ним обставин не могла бути усунута іншими способом, а наведені ним обставини не спростовують вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також апеляційний суд відхиляє позицію апелянта щодо непропорційності застосування стягнення та помилкове застосування оплатного вилучення транспортного засобу. Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого, та є безальтернативною. Твердження апелянта про належність транспортного засобу третій особі є недоцільними у даному випадку, оскільки вилучення транспортного засобу не застосовувалось. Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба