Постанова Київський апеляційний суд № 759/22225/23

Єдиний унікальний номер 759/22225/23 Апеляційне провадження № 33/824/1148/2024 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2024 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №147159, ОСОБА_1 04.11.2023 року приблизно о 00:03 в м. Києві по вулиці Зодчих, 44, керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови; від проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав: Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Хоча чинним процесуальним законом і передбачене право апеляційного суду на вихід за межі доводів апеляційної скарги або прийняття нових доказів, які не досліджувалися раніше, однак випадки і підстави для цього чітко регламентовані законом. Оскільки у даній справі такі підстави відсутні, апеляційний суд розглядає справу виключно у межах вимог і доводів апеляційної скарги. Суть доводів апелянта полягає в тому, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Спочатку працівники поліції зупинили автомобіль у зв`язку з порушенням ПДР, а вже згодом в ході спілкування поліцією були висловлені сумніви щодо перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння на підставі зовнішніх ознак. При цьому апелянт відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння саме тому, що вважав, що у нього такі ознаки фактично відсутні. В подальшому після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 змінив свою позицію щодо відмови від проходження огляду і погодився на його проходження в закладі охорони здоров`я, однак працівник поліції йому в цьому відмовив. Третім аргументом апелянта було те, що в направленні на проходження огляду на стан сп`яніння відсутній підпис працівника поліції. Все зазначене з точки зору апелянта свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі. Апеляційний суд не погоджується із вищевказаною позицією. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. З наведеної вище правової конструкції вбачається, що за наявності зовнішніх ознак, відповідно до порядку проведення огляду на стан сп`яніння працівник поліції має висловити вимогу про проходження водієм такого огляду. При цьому наявність таких ознак не має доказового значення у справі, а є суб`єктивною підозрою працівника поліції, припущенням, яке і має або підтвердити або спростувати огляд на стан сп`яніння. Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. В якості виправдання для відмови від проходження огляду апелянт зазначив, що не довіряє працівникам поліції, які мають можливість сфальшувати результати огляду. З точки зору апеляційного суду такі твердження апелянта не можуть бути належним обґрунтуванням для невиконання встановленого законом обов`язку проходження медичного огляду, тим паче, що встановлена законом процедура передбачає як проходження огляду за допомогою технічного засобу на місці зупинки автомобіля працівниками поліції, так і проходження огляду в медичні установі. З наявного у матеріалах справи відеозапису з нагрудної боді-камери працівника поліції вбачається, що останній пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, а також чітко роз`яснив наслідки відмови від проходження такого огляду, в той же час ОСОБА_1 від обох видів огляду відмовився. За таких умов дії ОСОБА_1 суд першої інстанції кваліфікував вірно. Не можуть бути підставою для закриття провадження у даній справі і посилання апелянта на відсутність підпису працівника поліції на направлені на огляд в заклад охорони здоров`я. Як вже зазначалося вище, в ході розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, відтак направлення до такого медичного закладу фактично не здійснювалося. Не можуть бути прийняті і посилання апелянта на те, що в подальшому він змінив свою позицію і врешті-решт погодився на проходження огляду. Частиною 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За таких умов, надання згоди на проходження огляду вже після закінчення вчинення дії, які становлять склад адміністративного правопорушення, як і після закінчення фіксування такого адміністративного правопорушення, не може вважатися належною підставою для «скасування» факту вчинення закінченого адміністративного правопорушення. Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу, відтак порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 12 січня 2024 року, прийняту відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба