Постанова Київський апеляційний суд № 759/24432/25

Єдиний унікальний номер № 759/24432/25 Апеляційне провадження № 33/824/895/2026 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467037 від 27.09.2025 року слідує, що 27.09.2025 о 22 год. 15 хв. у м. Києві по проспекту Берестейському, ОСОБА_1 керував електросамокатом «Sunra Robo-S» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 грн. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 09 грудня 2025 року і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У судове засідання, призначене на 19.02.2026 року учасники судового процесу не прибули, про день та час судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку. 19 лютого 2026 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Забуги А.І. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7, ч. 3 ст. 8 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. У зв`язку з тим, що Кодексом про адміністративні правопорушення України не встановлено вимог щодо розгляду справ в режимі відеоконференції, а тому, з урахуванням усталеної судової практики виникає необхідність у застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального законодавства. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 336 КПК України, зокрема: учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказане клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не може розцінюватись як подане завчасно, оскільки надійшло 19 лютого 2026 року, в день призначеного судового засідання. Незважаючи на порушення строку подачі клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеокнференції, апеляційним судом вживалися заходи щодо забезпечення участі захисника ОСОБА_1 - адвоката Забуги А.І. у судовому засіданні в режимі відеконференції, однак остання на зв`язок не вийшла. За наведених обставин, суд вважав за можливе провести судове засідання без участі осіб, що не з`явилися. Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Основними доводами апеляційної скарги було те, що: - судом першої інстанції допущені процесуальні порушення, що полягали у неузгодженні дати судових засідань із захисником та розгляді справи без її участі; - на доданих відеозаписах не зафіксовано факту керування транспортним засобом; - безпідставне застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), то особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді лише накладення на нього штрафу. З наведеними доводами суд апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на таке: Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-II від 05.04.2001 електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів»№ 2956-IXвід 24.02.2023, електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Пунктом 1.10 ПДР визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, електросамокат віднесено до транспортних засобів, а отже на осіб, які керують цим транспортним засобом поширюється дія статті 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Зважаючи на вказану норму, обов`язок відеофіксації встановлений лише щодо огляду на стан сп`яніння. Наявним в матеріалах справи відеозаписом нагрудної камери працівника поліції зафіксовано, що у ході спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, останній підтвердив факт керування електросамокатом «Sunra Robo-S» (0 хв. 50 сек.), підтвердив факт вживання алкогольних напоїв (1 хв. 16 сек.), в подальшому працівниками поліції було названо ознаки алкогольного сп`яніння, які вбачаються у ОСОБА_1 (2 хв. 30 сек.), пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки (8 хв. 35 сек.) або у лікаря-нарколога (8 хв. 41 сек.), при цьому працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (12 хв. 30 сек.), та повторно запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння (17 хв. 40 сек., 19 хв. 50 сек., 20 хв. 50 сек.). Також працівниками поліції було роз`яснено ОСОБА_1 , що уникнення відповіді на питання щодо згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у лікаря-нарколога буде розцінюватись як відмова від такого огляду (21 хв. 20 сек.), після роз`яснень працівників поліції ОСОБА_1 ухилявся від надання конкретної відповіді на запитання працівників поліції, що було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння (22 хв. 10 сек.). Долучений відеозапис фіксує всі події що стосуються огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 із самого початку до кінця відповідно до вимог Інструкції № 1026 від 18 грудня 2018 року. Відтак вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги щодо не керування ОСОБА_1 27.09.2025 електросамокатом. Та обставина, що на відеозаписі не відображено саме здійснення руху ОСОБА_1 на елетросамокаті не вазує на те, що він не керував цим транспортним засобом. Апеляційний суд зауважує, що зміна риторики апелянта, а саме заперечення в апеляційній скарзі факту керуванння елктросамокатом, після того як вказаний факт був підтверджений самим же ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, є лише намаганням уникнути відповідальності за вчинене правопорушення. Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, була підтверджена на підставі сукупності належних та допустимих доказів, що й було належним чином встановлено судом. Доводи захисника про те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), то особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді лише накладення на нього штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування апеляційним судом відхиляється. Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами. Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами. У відповідності до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Доводи апелянта в частині порушення судом першої інстанції права на участь у судовому засіданні, є безпідставними з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи за ініціативою сторони захисту судом першої інстанції неодноразово відкладалися судові засідання. Зокрема матеріалами справи підтверджено, що 23 жовтня 2025 року захисник ознайомилась з матеріалами справи, після чого тричі зверталася з клопотаннями про відкладення судового засідання. Подання таких клопотань стороною захисту набуло рис системності. Суд першої інстанції правильно константував, що після ознайомлення з матеріалами справи захисник мала достатньо часу для реалізації своїх прав, але ні нею, ні ОСОБА_1 не було направлено клопотань, пояснень чи інших документів, де була б висловлена позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності або захисника стосовно вчиненого правопорушення. Таким чином судом першої інстанції була надана можливість стороні реалізувати свої права, однак такою можливістю сторона не скористалася. Враховуючи вищевказане та належне повідомлення ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції не вбачає процесуальних порушень під час розгляду справи судом першої інстанції. Апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 09 грудня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба