Постанова 4824 № 759/10321/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026року м. Київ Справа №759/10321/25 Апеляційне провадження №22-ц/824/4347/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шум Л.М. 14 жовтня 2025 року в м. Київ, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В У травні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося у суд із вищевказаним позовом у якому просило стягнути ОСОБА_1 заборгованість в сумі 49484,80 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн судового збору. Позов обґрунтовано тим, що 18 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №6146537, за умовами якого остання отримала 16000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму, натомість відповідач свої зобов`язання не виконує. 25 червня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №107-МЛ. Сума заборгованості відповідача становить 49484,80 грн, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 25 червня 2024 року, з них: 12800 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 35084,80 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1600 грн прострочена заборгованість за комісією. Вказує, що 09 квітня 2025 року відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення заборгованості, однак борг не було повернуто, що і слугувало підставою для подання даного позову. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 6146537 від 18 січня 2024 року в розмірі 49484,90 грн на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки наявне порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Не погодилася із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій вона посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, та невірну оцінку наданих позивачем доказів. Вказує, що районний суд залишив поза увагою доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження укладання сторонами кредитного договору та відсутність підписів сторін на договорі. Також зазначає, що платіжне доручення надане позивачем не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки воно не містить повного номеру карткового рахунку отримувача платежу, а тому з нього неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операції. Таке платіжне доручення не є розрахунковим документом та не підтверджує переказу коштів, операцій по банківському рахунку, оскільки не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Окрім цього вказує, що судом першої інстанції не були взяті до уваги аргументи відповідача про те, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження виконання ним або первісним кредитором вимог ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» стосовно надання відповідачу його оригіналу договору у спосіб, що дає змогу встановити особу. Скаржник також вважає, що довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом підписання спірного кредитного договору з огляду на те, що така довідка видана позичальником в односторонньому порядку, адресована третій особі, не є додатком чи частиною договору, жодним чином не фіксує зміст волевиявлення сторін і, окрім цього, містить згадку про укладання договору з іншою назвою «договір про споживчий кредит», в той час як за твердженням самого позивача між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» був ніби-то укладений кредитний договір. Судом першої інстанції не був взятий до уваги той факт, що позивач не надав належних доказів на підтвердження переходу до нього права вимоги до відповідача В тексті позовної заяви зазначено, що 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» відповідно до чинного законодавства був укладений Договір про відступлення права вимоги № 107-МЛ, відповідно до умов якого відбулось відступлення вимоги і за Кредитним договором т№ 6146537 від 18.01.2024, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем. На підтвердження даної обставини позивач посилається лише на копію витягу з реєстру Боржників. Тому сторона відповідача вважає, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-капітал» право вимоги саме до відповідача ОСОБА_1 , як-то підписаний обома сторонами договору реєстр боржників чи хоча б витяг з такого реєстру, але підписаний саме обома сторонами договору, а не одноосібно представником позивача. Згідно з п. 6.2.3. вищезгаданого Договору про відступлення права вимоги, права вимоги переходять до Нового кредитора (ТОВ «ФК «Кредит капітал») у день здійснення оплати (фінансування) на користь Кредитора (ТОВ «Мілоан») у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Новий кредитор стає кредитором до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі реєстру Боржників (Додаток 2) відповідно до п. 8.3.2. Договору. Таким чином, момент права вимоги до позивача обумовлений здійсненням оплати на користь ТОВ «Мілоан» як первісного кредитора по відношенню до Боржників, та оформленням відповідного акту, розрахунку заборгованості за кредитним договором Не погоджується відповідач й з нарахованою комісією за надання кредиту в сумі 1600 грн, вказавши, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених ЗУ «Про споживче кредитування». На підставі викладеного просить про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені заявлених позовних вимог. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 18 січня 2024 року № 6146537, який підписано одноразовим ідентифікатором 401004 18.01.2024 09:03 (а.с. 9-14). Згідно з пунктом 7.1 договору цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками № 1, № 2, № 3), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно з Правилами та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору. Додатком № 1 до договору є графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с. 15). Додатком № 2 до договору є заява про отримання кредиту (а.с. 15). Додатком № 3 до договору є додаткові контакті дані позичальника для взаємодії з кредитним договором (а.с. 16). Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач підписала акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 401004 18.01.2024 09:03:00 (а.с. 16). Анкета-заява на кредит № 6146537 від 18 січня 2024 року містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 зокрема, дату її народження, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви (а.с. 17). ТОВ «Мілоан» переказало кошти у розмірі 16000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 120613971 від 18 січня 2024 (а.с. 18). Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 6146537 від 18 січня 2024 року у відповідача наявна заборгованість за простроченим тілом в розмірі 12800 грн, за простроченими відсотками - 35084,80 грн та 1600 грн комісії, що разом складає 49484,80 (а.с. 20). Також долучено до справи відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним добором № 6146537 (а.с. 18-19). Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25 червня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 20-25). Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжною інструкцією, актом приймання-передачі реєстру боржників від 25 червня 2024 року, витягом з реєстру боржників (а.с. 29, 30). Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 107-МЛ від 25 червня 2024 року, вказаний кредитний договір № 6146537 від 18 січня 2024 року, де боржником є ОСОБА_1 та сума заборгованості за ним - 49484,80 грн (а.с. 30). Відповідно до пункту 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 . Долучено до справи також й претензію адресовану ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ОСОБА_1 про погашення заборгованості в сумі 49484,80 грн (а.с. 31). Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України). В порядку визначеному ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Закон України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у цивільній справі № 524/5556/19: "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…". Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19. Окрім цього, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України). У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків. (див. постанову Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/6483/17). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). З наведених обставин справи вбачається, що договір про надання споживчого кредиту, відповідно до Правил надання коштів у позику, розміщених на сайті товариства у електронній формі, підписано електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором "401004", який було направлено на номер телефону, зокрема ця інформація підтверджується Розділом 6 Кредитного договору, та довідкою наданою та завіреною належним чином первісним кредитором ТОВ «Мілоан». Матеріали справи також не містять жодних доказів, які б підтверджували, що особистий кабінет на вебсайті первісного кредитора був створений іншою особою, що використані при укладенні договору засоби зв`язку не належали відповідачу. А отже кредитний договір був укладений в електронній формі, що прирівнюється до письмової, відповідно є укладеним. На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав копію платіжного доручення від 120613971 від 18 січня 2024 року, з якого вбачається, що ТОВ "Мілоан" здійснило платіж у розмірі 16000 грн на користь ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 із призначенням платежу: Кошти згідно договору 6146537. З огляду на те, що суду було підтверджено приналежність картки на яку здійснено перерахунок коштів відповідачу, колегія суддів вважає доведеним факт надання кредитних коштів саме відповідачу. Неповний номер картки відповідає вимогам чинного законодавства щодо захисту персональних даних при наданні платіжних послуг та не спростовує факту переказу коштів. Відповідач не надала доказів на спростування вказаної обставини, зокрема, щодо відсутності відкритого на її ім`я рахунку у відповідному банку та/або відсутності перерахування коштів первісним кредитором чи сплати боргу у обсязі більшому ніж вказано позивачем. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало кредитні кошти на вже наявну картку, яку відповідач вказала в договорі. Натомість відповідач безперешкодно може отримати виписку зі свого рахунку і довести обставини наявності або відсутності у неї рахунку, а також обставини надходження чи не надходження коштів, виконання інших кредитних зобов`язань, проте заперечуючи факт отримання кредиту не надала виписку, з якої суд міг би встановити ці обставини. При цьому суд, виходить також з того, що відповідач частково погашала борг, що підтверджується наданими доказами, що вказує на визнання нею взятих на себе зобов`язань. Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості за кредитом. Разом з тим судом першої та апеляційної інстанцій здійснена перевірка розрахунку заборгованості, з якого вбачається нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування та в розмірі визначеного умовами договору. Колегія суддів також зауважує, що договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 25 червня 2024 року, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину. Більше того матеріали справи містять витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників, в яких міститься вся необхідна інформація. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про доведеність факту укладення договору про споживчий кредит № 6146537, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у неї заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12800 грн, що є підставою для її стягнення. Перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги щодо заборгованості за процентами, колегія суддів ураховує наступне. Частини перша, друга статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставка визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. Частини перша та п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" вказує у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема: 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та слати процентів; 9) орієнтовна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредити, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема, статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % ". Закон України від 22.11.2023 № 3498-XI "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023. Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Отже, у цій справі денна відсоткова ставка має обраховуватися у відповідності до вимог пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування". Зокрема: за період із 19 січня 2024 року по 02 лютого 2024 року - 1,70 % на день (визначено самим договором про споживчий кредит); за період із 03 лютого 2024 року по 02 травня 2024 року 2,30 % на день. Відповідно, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, колегія суддів виходить із наступного розрахунку: - за період із 19 січня 2024 року по 02 лютого 2024 року заборгованість становить 4080 грн (272 грн (1,70 %) х 15 дні); - за період 03 лютого 2024 року по 02 травня 2024 року заборгованість становить 33120 грн (368 грн (2,30 %) х 90 днів); За таким розрахунком загальна сума заборговані за відсотками становить 37200 грн, що узгоджується із положеннями Закону "Про споживче кредитування", із яких позивачем заявлено до стягнення 35084,80 грн. Інших доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості за відсотками відповідачем не надано. Крім того із матеріалів справи убачається, що сторонами зобов`язання погоджено розмір комісії (1600 грн), яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору). Матеріалами справи підтверджено та наведений платіж був разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв. Таким чином сплата позичальником комісії за користування кредитом у визначеному договором розмірі є результатом домовленості сторін, а такі положення договору є обов`язковими до виконання. Доводи апеляційної скарги з урахуванням встановлених обставин не заслуговують на увагу, оскільки матеріалами справи доведено наявність підстав до стягнення заявлених позивачем коштів. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: О.В. Желепа Н.В. Поліщук