Постанова 4812 № 487/2897/24
від 03.03.2026 ·03.03.26 22-ц/812/408/26 Справа №487/2897/24 Провадження № 22-ц/812/408/26 Доповідач в апеляційнійінстанціїЯворська Ж.М. П О С Т А Н О В А ІменемУкраїни 03 березня 2026 року м. Миколаїв Миколаївськийапеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Крамаренко Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової Компанії «Кредит Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі-ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3186720 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 10000 грн, сплату процентів та комісії у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору про споживчий кредит №3186720 від 14 жовтня 2021 року. 09 лютого 2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 80-МЛ, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №3186720 від 14 жовтня 2021 року. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 38099,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8755 грн, заборгованість за відсотками - 28644,75 грн, заборгованість за комісією - 700 грн, а також судові витрати у складі судового збору 3028 грн та оплати витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 103008505 від 25.09.2022 в розмірі 50417,22 грн., з яких 8328,00 грн. - борг за тілом кредиту, 40589,22 грн. - заборгованість за відсотками, 1500,00 грн. - заборгованість за комісєю, витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 5000,00 грн. Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог і наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі. 26 травня 2025 року представник ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" надав до суду заяву про виправлення описки, в якій вказала, що суд припустився ряд описок при написанні рішення, у зв`язку з чим рішення фактично не стосується вищевказаної справи. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 листопада 2025 року у задоволенні заяви представника відповідача ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" про виправлення описки в рішенні суду у справі № 487/2897/24 за позовом ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Так, суд зазначив, що судом встановлено, що 17 січня 2025 року Заводським районним судом м.Мколаєва було винесено рішення у цивільній справі № 487/2897/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та вирішено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - задовольнити. Однак суд припустився ряд описок при написанні рішення, у зв`язку з чим рішення фактично не стосується вищевказаної справи. Так, посилаючись на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року в справі № 300/765/15-ц суд прийшов до висновку про те, що заявник просить внести виправлення в частину, яка є змістом судового рішення, який не може бути змінений у порядку виправлення описок або арифметичних помилок. В апеляційні скарзі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вважає заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2025 року необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 263, 265 ЦПК України та просять вказане рішення скасувати, та ухвалити нове, яким позов ТОВ «ФК «Кредит Капітал» задовольниити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3186720 від 14.10.2021 року в розмірі 38099,75 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», також судові витрати у складі судового збору та оплати витрат на правову допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2025 року у справі № 487/2897/24 не відповідає позовним вимогам ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» та фактичним обставинам спору. Вказують, що згідно зі статтею 129 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території держави. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом першої інстанції. Зауважують, що позивач фактично позбавлений можливості отримати виконавчий лист у справі, оскільки зміст ухваленого рішення не відповідає предмету позову, а саме вимозі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором № 3186720. При вирішенні питання про виправлення описок чи арифметичних помилок суд, відповідно до норм процесуального права, не вправі змінювати зміст судового рішення, а може усувати лише технічні неточності, що впливають на можливість його виконання чи правосудності. Таким чином, суд першої інстанції був позбавлений процесуальної можливості виправити виявлені помилки у рішенні у межах процедури, передбаченої статтею 269 ЦПК України. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалась. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Як вбачається з матеріалів справи, що 14 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3186720, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 10000 грн на строк 30 днів - з 14 жовтня 2021 року по 13 листопада 2021 року за умови сплати комісії за надання кредиту в сумі 700 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово, та процентів за користування кредитом в сумі 2640 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом відповідно, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункти 1.2-1.6 Договору) (а.с.17-21). За пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. У пункті 2.2.1 договору визначено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п.2.3 договору. За змістом п.3.4.2 договору позичальник має право здійснювати пролонгацію строку кредитування на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. З додатку № 1 до Договору про споживчий кредит № 3186720 від 14.10. 2021 року вбачається, що він містить інформацію про комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту. З додатку № 2 до Договору про споживчий кредит № 3186720 від 14.10. 2021 (Паспорт споживчого кредиту) вбачається, що він містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо процентної ставки; порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію. Згідно платіжного доручення № 58695696 від 14.102021 рокуОВ "Мілоан" перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, згідно договору №3186720 в розмірі 10 000грн. Із копії відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором № 3186720 від 14.10.2021 року, за період з 14.10.2021 по 23.11.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 частково здійснювала погашення кредиту та процентам. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 3186720 від 14.10.2021 року, заборгованість по тілу кредиту становить 8755 грн, заборгованість по процентам -28644.75 грн, комісія - 700 грн. 09 лютого 2022 року між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №80-МЛ, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, у тому числі щодо боржника ОСОБА_1 на суму 38099.75 грн з яких: 8755 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28644.75 грн заборгованість за відсотками, 700 грн - заборгованість за комісією. За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Закон України "Про електронну комерцію"(далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону). Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини 8 статті 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказує особа, яка створила замовлення. Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19. Крім того, Верховний Суд у постанові від 7 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 зазначив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Сукупний аналіз наведених положень закону наявних у матеріалах справи письмових доказів вказує, що між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено кредитний договір. Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачка прострочила зобов`язання по виконанню умов кредитного договору, а тому позивач має право на стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8755 грн. Позивач, крім заборгованості по тілу кредиту, також просив стягнути з відповідачки заборгованість по процентам у розмірі 28644.75 грн. та комісії у розмірі 700 грн. Пунктом 1.5 Договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 3340 грн. в грошовому виразі та 3,232 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом, складає 13340 гривень. Тобто 13 листопада 2021 року ОСОБА_1 була зобов`язана повернути кредиторові 13340 грн. (10000 грн кредиту, 3340 грн процентів за користування кредитом та 700 грн комісії), натомість такі зобов`язання повністю не виконала, як вбачається з матеріалів справи. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17. За умовами укладеного договору про споживчий кредит № 3186720 від 14.10.2021 строк кредитування становить 30 днів, з моменту отримання кредиту (з 14.10.2021 по 13.11.2021). Проценти за користування кредитом: 2640,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1). Згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит № 3186720 від 14.10.2021 року, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 13.11.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору). Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» станом на 13.11.2021 року кредиту повному обсязі не було повернуто, і відповідач продовжила користуватись кредитними коштами. Згідно вищевказаної відомості за період з 14.10.2021 по 13.11.2021 проценти за користування кредитом становили 0.88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом - 88.00 грн на день. 13 листопада 2021 року відповідачем було сплачено тіло кредиту в розмірі 500.00 грн та проценти по кредиту в розмірі 668.00 грн, а також 500.00 грн комісії за пролонгацію. Отже, відповідач здійснивши оплату тіла кредиту в розмірі 668.00 грн та комісії за пролонгацію - продовжила строк кредитування на 7 днів, як це передбачено п. 2.3.1.1. Договором. Нарахування процентів за період з 14.11.2021 року по 20.11.2021 року 83.60 грн на день (0.88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) здійснювалося у порядку п.1.5.2, 2.3.1.1 Договору. 20.11.2021 р. відповідачем було сплачено 285.00 грн тіла кредиту, 325.00 грн процентів за користування кредитом, 285.00 грн комісії за пролонгацію. У зв`язку з чим, 21.11.2021 року по 23.11.2021 року проценти за користування кредитом нараховувались від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, відповідно до до п.1.5.2, 2.3.1.1 у розмірі 81.09 грн. 23.11.2021 року відповідачем сплачено комісію за пролонгацію 460.00 грн, тіло кредиту 460.00 грн, проценти по кредиту 635.00 грн. Починаючи з 24.11.2021 року по 30.11.2021 року, у зв`язку з пролонгацією договору, проценти нараховано відповідно до п.1.5.2, 2.3.1.1 у розмірі 77.04 грн, а з 01 грудня 2021 року по 29.01.2022 року відповідно пунктів 1.6, 2.3.1.2 Договору про споживче кредитування проценти нараховувалися у розмірір 437.75 коп. Нарахування процентів за стандартною ставкою ( 5,00 % від суми залишку кредиту за кожен день користування) у порядку пунктів 1.6, 2.3.1.2 Договору у період з 01 грудня 2021 року по 29.01.2022 року здійснювалося за правилами, встановленими частиною першою статті 1048 ЦК України та в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації на строк, що не перевищує 60 днів. Заявлені до стягнення відсотки ні первісним кредитором, а ні позивачем у порядку, встановленому частиною другої статті 625 ЦК України, не нараховувалися і вимоги про стягнення відсотків у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання (неустойки) у цій справі позивачем заявлено не було. Враховуючи визначений кредитним договором строк кредитування (до 14.11.2021), а також визначений пунктом 2.3.1.2 договору порядок пролонгації строку кредитування з урахуванням користування відповідачем кредитними коштами після завершення строку кредитування, строк кредитування закінчився 29.01.2022 (60 днів з 01.12.21). За таких обставин суд апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано відповідно до умов договору, за період з 01.12.2021 по 29.01.2022. Відтак, розмір відсотків, за користування кредитом у межах строку дії договору (з 14.10.2021 по 29.01.2022) складає 28644.75 грн, тому саме ця сума і підлягає стягнення на користь позивача. Сторони Договору передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту в сумі 700 грн. (пункт 1.5.1 договору). 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином, виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1,частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку). За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 700 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідачки, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства. Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає. Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При вирішення заявленого позивачем позову, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що потягло за собою неправильне вирішення спору. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванн з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача до ОСОБА_1 та стягнення з останньої заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у сумі 3028грн., а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн. Оскільки вимога позову та апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6661.60 грн.( 3028 грн+3633,6). Щодо витрат на оплату професійної правничої допомоги у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 5000 грн. Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 5000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви копію договору № 0103 про надання правової (правничої) допомоги від 01 березня 2024 року, акт №2519 наданих послуг (правової (правничої допомоги) від 23.06.2025 до договору №0605 про надання правової (правничої) допомоги від 06 травня 2025 року, замовлення №2 до Договору про надання правової(правничої) доплмоги №0103 від 01 березня 2024 року детальний опис наданих послуг за договором про надання (правової (правничої допомоги) від 01 березня 2024. Судом встановлено, що 01 березня 2024 року між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" та адвокатом адвокатського об`єднання "Апологет" Усенко М.І. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0103. Предметом вказаного договору є надання послуг правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форм власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта. Згідно Замовлення №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року та підписаного сторонами, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" прийняло послуги, надані адвокатом Усенко М.І., в сумі 5000 грн., що відповідає п. 2.3 договору.Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 11661 грн 60 коп. судових витрат (6661 грн. 60 коп. +5000 грн.). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2025 року скасувати. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягненняз аборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) 38099,75 грн заборгованість за договором про споживчий кредит № 3186720 від 14 жовтня 2021 року, з яких: 8755 грн - заборгованість за кредитом, 28644,75 грн - заборгованість за відсотками, 700 грн - заборгованість по комісії та 11661 грн 60 коп. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Т.В. Крамаренко Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.