Постанова 4802 № 167/1168/24

Справа № 167/1168/24 Головуючий у 1 інстанції: Требик В. Б. Провадження № 22-ц/802/793/25 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 на заочне рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року в складі судді Требик В. Б., В С Т А Н О В И В : В листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Пінг-понг» (надалі - ТОВ «ФК «Пінг-понг») звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 28 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100149744, за умовами якого відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 10000 грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив. На підставі договору про відступлення прав вимог від 08 липня 2021 року № 04Т право вимоги за вказаним договором про споживчий кредит перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс»), а на підставі договору факторингу від 24 січня 2022 року № 1/15 таке право перейшло до позивача. На момент переходу права грошової вимоги до ТОВ «ФК «Пінг-понг» заборгованість відповідача склала 49000 грн., з яких: 10000 грн. тіла кредиту, 39000 грн. процентів. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 49000 грн, з яких: 10000 грн. тіла кредиту, 39000 грн. процентів. Заочним рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року позов задоволено. Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 у користь ТОВ «ФК «Пінг-понг» заборгованість за договором про споживчий кредит від 28 березня 2021 року № 100149744: 10000 гривень тіла кредиту, 39000 гривень процентів, а також 2422 гривні 40 копійок судового збору і 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 05 травня 2025 року залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року. Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-понг» заборгованість за договором про споживчий кредит від 28 березня 2021 року № 100149744 в розмірі 19 000,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 9000,00 грн. суми заборгованості за процентами за користування позикою. Апеляційна скарга мотивована тим, що визначена позивачем в позові сума заборгованості за процентами за договором позики в сумі 39000,00 грн. нічим необґрунтована. Проценти за вказаним кредитом позивачем повинні нараховуватися включно до закінчення строків кредитування в даному кредитному договорі, тобто, до 27 квітня 2021 року в сумі 9000,00 грн. Представник відповідача зазначив, що визначена судом першої інстанції сума судових витрати позивача на професійну правничу допомогу є не співмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами. В детальному описі наданих послуг не розкритий зміст консультацій та правового аналізу адвоката, зважаючи на те, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю. До того ж, надання послуг факторингу та коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, є предметом статутної діяльності ТОВ «ФК «Пінг-понг»», про що зазначено у його статуті. З апеляційної скарги вбачається, що представник відповідача оскаржує рішення в частині задоволення вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами отриманими за кредитними договорами, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь товариства витрати понесені на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн. за складання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову в даній справі (49000 грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у даній справі є 05.08.2025, тобто дата складення повного судового рішення. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без задоволення з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №100149744 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» заявки на отримання кредиту №100149744, що також підтверджується копією анкети-заяви. За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту. Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору). Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 10000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надавався строком на 30 днів з 28.03.2021. Згідно з п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) до 27.04.2021. Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2,.2.3 цього Договору. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1). Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору №100149744 від 28.03.2021 «Графік платежі» заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором мала бути сплачена 27.04.2021 в розмірі 19000,00 грн з яких: 10000 грн - кредит, 9000 грн - проценти. На виконання умов укладеного договору, 28.03.2021 ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 на його банківську картку 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №26308197 від 28.03.2021, призначення платежу: «кошти згідно договору 100149744». 08 липня 2021 року між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір факторингу № 04Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, у тому числі щодо боржника ОСОБА_1 на суму 49000 грн з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 39000 грн заборгованість за відсотками. Відповідно до договору факторингу від 24 січня 2022 року № 1/15 та витягу з додатку до цього договору, укладених між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-понг», вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Пінг-понг» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100149744. Факт підписання договору позики сторонами, його відповідності Закону України «Про електронну комерцію», отримання кредитних коштів та факту переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», а в подальшому до ТОВ «ФК «Пінг-понг», прав вимоги за цим договором, сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи відповідачем не оскаржуються. Оскільки рішення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за договором про споживчий кредит №100149744 від 28.03.2021 в сумі 10000грн не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами в розмірі 39000,00 грн., суд першої інстанції встановивши, що такі нараховані відповідно до умов договору, а тому підлягаю стягненню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі. Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17. За умовами укладеного договору про споживчий кредит №100149744 від 28.03.2021 строк кредитування становить 30 днів, з моменту отримання кредиту (з 28.03.2021 по 27.04.2021). Проценти за користування кредитом: 9000 грн., які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1). Згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит № 100039017 від 25 березня 2021 року, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах. Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 09 квітня 2021 року), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору). Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, станом на 27.04.2021 кредит не було повернуто, і він продовжив користуватись кредитними коштами. Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення за період з 28.03.2021 по 27.04.2021 проценти за користування кредитом становили 1,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом - 300 грн на день, а з 28.04.2021 по 26.06.2021 проценти за користування кредитом становили 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, відповідно до пункту 2.3.1.1 Договору про споживче кредитування, в розмірі 500 грн. Нарахування процентів за стандартною ставкою (5,00 % від суми залишку кредиту за кожен день користування) у порядку, встановленому пунктами 1.6, 2.3.1.2 Договору у період з 28.04.2021 по 26.06.2021, здійснювалося за правилами, встановленими частиною першою статті 1048 ЦК України та в межах строку кредитування, з урахуванням пролонгації на строк, що не перевищує 60 днів. Заявлені до стягнення відсотки ні первісним кредитором, а ні позивачем у порядку, встановленому частиною другої статті 625 ЦК України, не нараховувалися і вимоги про стягнення відсотків у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання (неустойки) у цій справі позивачем заявлено не було. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано відповідно до умов договору, у розмірі 39000 грн за період з 28.03.2021 по 26.06.2021. Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про безпідставність заявленого позивачем розміру процентів до стягнення. Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу понесені позивачем у суді першої інстанції. Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). Дослідивши матеріали справи апеляційним судом встановлено, що адвокатом Білецьким Б.М. надавалася правнича допомога ТОВ «ФК «Пінг-Понг» у цій справі, що підтверджується копіями: договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року № 43657029, додаткової угоди до цього договору від 30 вересня 2024 року № 100149744, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, детального опису робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2024 року та акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 30 вересня 2024 року № 100149744. Згідно з актом від 30 вересня 2024 року № 100149744 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом надано послуги такі послуги:

1. Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - 1,5 год., 2250 гривень;

2. Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи 3 год., 3000 гривень;

3. Формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 1 год., 750 гривень. Копією платіжної інструкції від 31 жовтня 2024 року № 888 підтверджено сплату ТОВ «ФК «Пінг-понг» адвокату Білецькому Б.М. 6000 грн. за договором про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року № 43657029. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія судді погоджується з висновком суду першої, що розмір витрат на професійну правничу допомогу які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача складає 4000грн. Доводи представника відповідача про неспівмірність визначеної судом суми витрат апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставини. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні. Щодо заявленої вимоги позивача про відшкодування витрат понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заявив вимогу про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000грн. На підтвердження понесеним витрат до відзиву долучено копії: договору про надання правової допомоги від 07 серпня 2024 року № 43657029, додаткової угоди до цього договору від 30 вересня 2024 року № 100149744, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10, детального опису робіт (наданих послуг) від 20 червня 2025 року та акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 20 червня 2025 року. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, відповідач і його представник заперечень щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції не подали, тому на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 10 грудня 2024 року в даній справі залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-понг» (код ЄДРПОУ 43657029) 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді: