Постанова КЦС ВС № 201/3059/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 201/3059/25 провадження № 61-8459св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач -ОСОБА_1 , відповідачі: Соборний відділ державної виконавчої служби, Державне підприємство «Сетам», третя особа -ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року у складі судді Чудопалової С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст вимог заяви У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до Соборного відділу державної виконавчої служби, Державне підприємство «Сетам», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання електронних торгів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину, в якій просив заборонити будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно наступного майна: 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, ВМК № 877645 реєстр-1670, 19.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д., реєстраційний номер майна: 30131219, а також заборонити організаторам (операторам, електронним майданчикам), відкритих торгів (аукціонів, голландського аукціону), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro. Продажі, державному підприємстві «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42068925), державному підприємстві «СЕТАМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958500), а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на повторну організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону), щодо продажу об`єктів нерухомого майна, а саме: 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності, реєстраційний номер майна: 30131219. Заява мотивована тим, що ним планується подання до суду позову про визнання електронних торгів, що відбулись 15 липня 2024 року, недійсними та застосування наслідків недійсності правочину, оскільки не погоджується з оцінкою зазначеної квартири. Вважає її такою що не відповідає дійсним обставинам, здійснена дистанційно без її огляду. З метою захисту його прав та інтересів виникла необхідність у забезпеченні позову. Вважав, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить виконання рішення суду, у зв`язку з тим, що поведінка ОСОБА_2 свідчить про те, що остання може ухилятись від інших зобов`язань, а саме від виконання рішення суду, можливо зумовити відчуження майна, що належить заявнику або вчинення будь-яких інших дій з метою унеможливлення фактичного виконання судового рішення. Зазначив, що обраний ним спосіб забезпечення позову є співмірним із вимогами майбутнього позову. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Заборонено будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно наступного майна: 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, ВМК № 877645 реєстр-1670, 19.05.2010, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н. Д., реєстраційний номер майна: 30131219, а також заборонено організаторам (операторам, електронним майданчикам), відкритих торгів (аукціонів, голландського аукціону), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro. Продажі, державному підприємстві «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 42068925), державному підприємстві «СЕТАМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39958500), а також будь-яким іншим юридичним чи фізичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на повторну організацію та/або проведення електронних торгів (аукціону), щодо продажу об`єктів нерухомого майна, а саме: 1/4 частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 реєстраційний номер майна: 30131219. Судові рішення мотивовано тим, що заявник має намір звернутися до суду з позовом про визнання електронних торгів недійсними та застосуванням наслідків недійсності правочину, фактично спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, спір стосується нерухомого майна, крім того є велика вірогідність того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову останнє може призвести до негативних наслідків для ОСОБА_1 . Існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, у зв`язку із чим невжиття заходів забезпечення може в подальшому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся. Забезпеченням позову не порушуються інтереси інших осіб, а тому не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак позовна заява до суду ще не подана та по суті позовних вимог своїх пояснень сторони ще не давали, матеріали справи ще не досліджувалися. З наведених підстав апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, щопозивачем одночасно із заявою про забезпечення позову, задоволеною в цій справі, подано декілька ідентичних позовів, і про забезпечення аналогічних вимог вже вжиті забезпечувальні заходи. Крім того, звертає увагу на те, що забезпечення позову мало бути скасовано судом через неподання позовної заяви вчасно, що не було зроблено судом. Апеляційний суд цій обставині взагалі не надав правової оцінки. Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року справу призначено до розгляду. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують. Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4). Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18), неодноразово вказував про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін». Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред`явлення, районний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що є підстави для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного нерухомого майна, оскільки це є доцільним та співмірним з можливими вимогами майбутнього позову, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та утруднити виконання можливого рішення суду в майбутньому. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, щопозивачем одночасно із заявою про забезпечення позову подано декілька ідентичних позовів, а тому будуть підстави для відмови у відкритті провадження у справі, не заслуговують на увагу, оскільки заява про забезпечення позову була подана до пред`явлення позовної заяви, а її обґрунтованість слід оцінювати саме станом на час її пред`явлення. Аналогічні доводи були предметом оцінки й апеляційним судом, який правильно вказав, що такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову на день ухвалення заяви про забезпечення позову і не встановлює обставини справи та наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження за поданим пізніше позовом. Крім того, забезпечення позову не порушує принципів цивільного судочинства, змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що забезпечення повинно було бути скасовано судом через неподання позовної заяви вчасно, що не було зроблено судом першої інстанції, оскільки це інше процесуальне питання, яке не є предметом розгляду й оцінки Верховним Судом у межах цього касаційного провадження. Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Верховний Суд наголошує на тому, що, переглядаючи оскаржувані судові рішення, суд надає оцінку їх законності станом на час подання заяви про забезпечення позову. При цьому, порядок скасування заходів забезпечення позову визначено у статті 158 ЦПК України. Так, зокрема, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (частина дев`ята вказаної статті). Відповідно до пункту 3 частини тринадцятої статті 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі. Тобто, виходячи з наведених норм процесуального права, питання скасування заходів забезпечення позову відноситься до дискреційних повноважень суду, який ухвалює судове рішення по суті спору та не може бути підставою для розгляду судом касаційної інстанції при оскарженні судових рішень щодо вирішення заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову. Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк