Постанова КЦС ВС № 204/10370/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2024 року м. Київ справа № 204/10370/21 провадження № 61-16752св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач -ОСОБА_1 , відповідачі: Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна, ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В., ОСОБА_4 , про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява мотивована тим, що 19 жовтня 2017 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір дарування, відповідно до якого вона отримала у дар 54/100 частки домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначене домоволодіння розташоване на двох земельних ділянках, які також 19 жовтня 2017 року на підставі договорів дарування були отримані нею у дар від ОСОБА_3 . Зазначала, що у червні 2021 року від приватного нотаріуса вона дізналася, що її право власності було скасоване на підставі наказу Міністерства юстиції України від 18 грудня 2018 року № 3974/5. 09 липня 2021 року Міністерство юстиції України на адвокатський запит надало копію наказу від 18 грудня 2018 року № 3974/5 та копію висновку від 10 грудня 2018 року комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації з результатів розгляду скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року. Відповідно до висновку комісії з питань розгляду скарг в сфері державної реєстрації зазначено, що приватним нотаріусом Солошенко Ю. В. було порушено вимоги законодавства в сфері державної реєстрації, оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також оскільки були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, так як приватним нотаріусом не встановлено наявність вже зареєстрованого у реєстрі на нерухоме майно до 2013 року права власності ОСОБА_2 на вказане домоволодіння. Вказувала, що ОСОБА_3 до підписання з нею договору дарування була власником домоволодіння, яке знаходиться у АДРЕСА_1 на підставі договору так званої домашньої угоди, укладеної з ОСОБА_5 , та 19 січня 1990 року вона звернулася до голови Красногвардійського районного виконавчого комітету про узаконення самочинно побудованого житлового будинку. Факт того, що будинок був зведений самочинно і що станом на 1986 рік його власником була саме ОСОБА_6 , підтверджується відповіддю МБТІ від 23 серпня 1990 року №144. З даної відповіді вбачається, що домоволодіння складається з двох житлових будинків, один з яких на праві власності належить ОСОБА_7 , а інший ОСОБА_8 , є самовільно збудованими та продавались на підставі домашніх угод. 26 червня 1990 року на підставі рішення Красногвардійської районної ради народних депутатів № 319/18 було проведено узаконення житлового будинку, а відповідно до рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 1991 року визнано право власності останньої на житловий будинок АДРЕСА_1 . 15 жовтня 1993 року ОСОБА_3 отримала рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради народних депутатів про затвердження ідеальної частки домоволодіння, а 26 листопада 1993 року їй було видано свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке було зареєстроване у реєстрі нерухомості МБТІ. Крім того, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 23 листопада 2000 року ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку за вказаною адресою домоволодіння, тому до укладення договору дарування саме ОСОБА_3 була законним та належним власником домоволодіння та мала усі права щодо вільного розпорядження ним. Посилаючись на те, що рішення приватного нотаріуса Солошенко Ю. В. було законним та обґрунтованим, за вказаною адресою знаходиться два житлових будинки, які належать двом різним особам, а ОСОБА_2 під час подання своєї скарги не зазначила про це, чим фактично позбавила власності іншу особу, просила суд: визнати незаконним та скасувати пункт 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» за від 18 грудня 2018 року № 3974/5 у частині задоволення скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 37673612 приватного нотаріуса Солошенко Ю. В.; визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства юстиції України «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» від 18 грудня 2018 року за № 3974/5 у частині внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 37673612, що стосується домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 ; зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про скасування записів зроблених на підставі пункту 2 наказу Міністерства юстиції від 18 грудня 2018 року за № 3974/5 і повернути у попередній стан відомості про те, що вона є власником 54/100 частини вказаного домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1 . Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що станом на день прийняття приватним нотаріусом Солошенко Ю .В. спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 37673612 були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приватним нотаріусом не враховано наявність вже зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно до 2013 року права власності ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у грудні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні її позову, не врахувавши, що на земельній ділянці у АДРЕСА_1 наявні два житлові будинки, а на її ім`я була вчинена реєстрація права власності на один з них, що жодним чином не порушувало прав ОСОБА_2 , яка була власником домоволодіння за вказаною адресою. Звертає увагу, що 54/100 частина домоволодіння, яка була зареєстрована за нею, має інший реєстраційний номер, ніж належне відповідачу домоволодіння, що, на її думку, підтверджує той факт, що реєстрація права власності не порушувала нічиї права. Вказує, що Міністерство юстиції України належно не повідомило її про розгляд скарги ОСОБА_2 , чим порушило її право на захист своїх інтересів. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи відповідача є виходом за межі її позову, оскільки заявлені нові підстави позову щодо наявності за адресою двох житлових будинків, що не заявлялося нею, як підстава позовних вимог у суді першої інстанції, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову судів - без змін. У лютому 2024 року Міністерство юстиції України подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення та постанову судів - без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 05 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу призначено до розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами З огляду на копію договору дарування від 19 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Солошенко Ю. В., ОСОБА_9 (до укладення шлюбу - ОСОБА_10 ) подарувала ОСОБА_1 54/100 частки домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 . На підставі цього договору дарування державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 37673612 від 20 жовтня 2017 року, про що було зроблено запис про право власності 22924298 від 19 жовтня 2017 року. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, станом на 28 вересня 2018 року, а також станом на час укладення вказаного договору дарування 19 жовтня 2017 року, у Реєстрі містилися відомості про те, що власником домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 (реєстраційний номер майна 13672354). Сторонами в судовому засіданні визнано, що питання поділу чи виділу домоволодіння, яке розташоване у АДРЕСА_1 , не вирішувалося. 24 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 37673612 від 20 жовтня 2017 року, прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Солошенко Ю. В., стосовно реєстрації права власності на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 . В обґрунтування скарги ОСОБА_2 вказувала, що вона є власником житлового будинку, розташованого за вказаною адресою, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно 26 серпня 2008 року було внесено запис про присвоєння даному об`єкту нерухомості реєстраційного номеру 13672354; правом вчиняти від її імені та в її інтересах юридично значущих дій, зокрема, звертатися до органів реєстрації для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно вона нікого не наділяла. Листом від 08 листопада 2018 року Міністерством юстиції України було спрямовано ОСОБА_1 копію скарги ОСОБА_2 та повідомлено про те, що дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту. У подальшому, на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про розгляд 10 грудня 2018 року по суті скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2018 року за № 33637-33-18, тип об`єкта нерухомого майна: домоволодіння та земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 . Висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2018 року № 33637-33-18 від 10 грудня 2018 року рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_2 у повному обсязі, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 37673612, прийняте приватним нотаріусом Солошенко Ю. В., та тимчасово заблокувати доступ нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. Вказаний висновок обґрунтований тим, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального Солошенко Ю. В. було порушено статті 10, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки подані документи не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також оскільки були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, так як приватним нотаріусом Солошенко Ю. В. не встановлено наявність вже зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно до 2013 року права власності ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 13672354). Наказом Міністерства юстиції України від 18 грудня 2018 року № 3974/5, на підставі вказаного висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2018 року № 33637-33-18, скаргу задоволено у повному обсязі, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 37673612, прийняте приватним нотаріусом Солошенко Ю. В., та тимчасово заблоковано доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 місяць. Станом на час розгляду справи власником нерухомого майна, розташованого у АДРЕСА_1 , є третя особа у справі - ОСОБА_4 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 17 жовтня 2019 року у справі № 826/19764/16 та від 10 листопада 2021 року у справі № 910/9855/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 7 частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір). Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев`ята статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 1128), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення та склад яких затверджуються Міністерством юстиції України або відповідним територіальним органом. Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує, які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду (пункт 9 Порядку № 1128). Відповідно до пункту 10 Порядку № 1128 суб`єкт розгляду скарги своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті, повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши, що станом на день прийняття приватним нотаріусом Солошенко Ю .В. спірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 жовтня 2017 року № 37673612 у реєстрі прав власності на нерухоме майно вже було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Міністерства юстиції України законно та обґрунтовано скасувало таку реєстрацію. Доводи касаційної скарги про те, що фактично домоволодіння складається з двох окремих будинків, яким присвоєні різні ідентифікаційні номери нерухомого майна, не спростовують правильність вирішення судами спору та законність дій Міністерства юстиції України, оскільки спірна реєстрація була проведена не на окремий будинок, як про це стверджує заявник, а на 54/100 частини домоволодіння, 1/1 частка (тобто 100 %) якого на час вчинення реєстраційної дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була зареєстрована за іншою особою - ОСОБА_2 , що виключає законність такої реєстрації без поділу чи виділу частини домоволодіння. При цьому, окремий ідентифікаційний номер 54/100 частині домоволодіння було присвоєно саме при здійсненні спірної реєстраційної дії та він не існував до цього. Не заслуговують на увагу й доводи заявника про неповідомлення її про розгляд скарги Міністерством юстиції України, оскільки суди встановили, що листом від 08 листопада 2018 року Міністерством юстиції України було спрямовано ОСОБА_1 копію скарги ОСОБА_2 та повідомлено про те, що дату, час та місце розгляду скарги буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» за посиланням з офіційного сайту Міністерства. У подальшому на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про розгляд 10 грудня 2018 року по суті скарги ОСОБА_2 від 19 жовтня 2018 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 жовтня 2018 року за №33637-33-18, тип об`єкта нерухомого майна: домоволодіння та земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1 , що відповідає пункту 10 Порядку № 1128 та є належним повідомлення про розгляд скарги. Отже, наведені у касаційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець