Постанова 4857 № 260/1293/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/1293/24 пров. № А/857/6726/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання: Вербінець Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 , Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Гаврилко С.Є. у м. Ужгороді о 08:38, повний текст якого складений 21 жовтня 2024 року, у справі №260/1293/24 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Консул», Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги, - ВСТАНОВИВ: 06 березня 2024 року позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю Нео Консул, Державної податкової служби України, про визнання протиправними і скасування вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, викладеній в пунктах 3, 4, 6, 8 листа №130700- 14/158-2024 від 23.01.2024. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Військова частина НОМЕР_1 є іншим суб`єктом господарювання платником ПДВ, який виконує роботи для забезпечення будівництва житла за державні кошти та, відповідно, не має права на використання пільги з оподаткування, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України. Такої пільги не має також TOB «Нео Консул», оскільки у паспортах бюджетних програм Міністерства оборони України за КПКВК 2101020 та 2101190 не відображене як відповідальний виконавець. Щодо виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач зазначив, що оскільки військовослужбовці Військової частини НОМЕР_1 набули право на таку допомогу в 2021 році, то виплату цієї допомоги в 2022 році не можна віднести до «втрат» або «збитків» позивача чи державного бюджету. Стосовно перегляду тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивач зауважив, що Військова частина НОМЕР_1 не є управителем багатоквартирних житлових будинків за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому немає економічної потреби та правової підстави для перегляду тарифів, затверджених рішенням Виконавчого комітету Чопської міської ради № 52 від 16 травня 2016 року. Стосовно висновку відповідача про завищення вартості поставленого товару на суму 78106,32 грн на підставі укладених Військовою частиною НОМЕР_1 договорів з різними суб`єктами господарювання про закупівлю товарів позивач зазначив, що із введенням в України воєнного стану Кабінетом Міністрів України установлюється, що оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України «Про публічні закупівлі» та «Про оборонні закупівлі». Відповідно, й необхідність здійснення процедур, які були передбачені для неконкурентних (закритих) закупівель: переговори, поетапні переговори, внесення до Реєстру, складення планів, засідання комісій (міжвідомчих комісій), складення й погодження розрахунково-калькуляційних матеріалів, проведення маркетингових досліджень, тощо, не встановлюється (не вимагається). Для укладення державного контракту (договору) достатньо рішення державного замовника (замовника) про його укладення та волевиявлення виконавця (закупівля за імпортом), та калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору) в довільній формі (для інших виконавців), при цьому уся відповідальність щодо правильності розрахунку покладається на виконавця, що дозволило позивачу приймати відповідні рішення. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 4, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 , Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах. Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у цій частині, а саме скасувати п.6 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, викладеної листом № 130700- 14/158-2024 від 23.01.2024. В обґрунтування вимог апеляційної скарги з покликанням на ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу, згідно якої бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року та на ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до якої господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, зазначає, що синтаксичний аналіз наведених норм закону свідчить, що ними не забороняється виплата належного військовослужбовцям грошового забезпечення, право на яке вони набули в попередньому бюджетному періоді, в наступному бюджетному періоді. Цими нормами закону така виплата грошового забезпечення до збитків або трат державного бюджету не відноситься. При цьому, судом право військовослужбовців на виплату грошового забезпечення (допомоги на вирішення соціально-побутових питань) реалізовано у 2021 році з дотриманням розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260. Так, згідно п. 1, 7, 9 розділу 24 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника). Згідно п. 6 наказу Міністра оборони України № 59 від 12.03.2021 «Про бюджетну політику Міністерства оборони на 2021 рік» матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі одного окладу за їх військовим званням. Накази про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям ДССТ видавати після погодження рапортів для військовослужбовців військових частин, підпорядкованих ДССТ з головою Адміністрації ДССТ. Скаржник (Військова частина НОМЕР_1 ) вважає, що слід розрізняти поняття надається (визнається право на отримання допомоги) та виплачувати (фактично реалізовувати право на отримання допомоги), які можуть не співпадати в часі. Оскільки в 2021 році наказом Міністра оборони було передбачено виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі одного окладу за їх військовим званням, військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 подали відповідні рапорти про виплату такої допомоги в 2021 році та, відповідно, набули право на її надання. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 6 від 04.03.2022 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань військовослужбовцям за 2021 рік видано після погодження рапортів головним розпорядником бюджетних коштів - Адміністрацією ДССТ. Кошти для виплати військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, право на яку вони набули згідно поданих рапортів в 2021 році, виділені головним розпорядником бюджетних коштів - Адміністрацією ДССТ відповідно до бюджетних призначень на ці цілі в 2022 бюджетному році. Вказані бюджетні зобов`язання було внесено до паспортів бюджетних програм військової частини НОМЕР_1 на 2022 рік, зареєстровано в органах Державної казначейської служби. Державна казначейська служба України, здійснюючи контроль за виконанням бюджетних програм військової частини НОМЕР_1 в 2022 році, провела відповідні видатки бюджетної організації, тим самим підтвердивши їх відповідність бюджетній програмі бюджетної організації. З огляду на викладене, вважає, що порушення норм ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, п. 1 розділу 24 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в діях посадових осіб військової частини НОМЕР_1 відсутні. Відтак, оскільки військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 набули у встановленому законодавством порядку право на надання їм матеріальної допомоги за 2021 рік, виплату такої допомоги в будь-якому випадку не можна віднести до втрат або збитків військової частини НОМЕР_1 або державного бюджету. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судова практика з приводу пред`явлення органом державного фінансового контролю вимоги про усунення порушень, що призвели до завдання збитків, і оскарження об`єктом контролю таких вимог є сталою та послідовною та вказує на те, що виявлені органом Держаудитслужби збитки відшкодовуються у добровільному порядку об`єктом контролю, або шляхом звернення органу Держаудитслужби із відповідним позовом про їх стягнення у судовому порядку, і правильність їх обчислення (фактичної наявності) перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується забезпечення відшкодування коштів задоволенню не підлягають. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується необхідності звернення до виконавчого комітету Чопської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виходячи із обґрунтованих (розрахованих) витрат за 2023 рік (пункт 8 Вимоги "Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024), скаржник зазначає, що внаслідок несвоєчасного прийняття ефективних управлінських рішень військовою частиною НОМЕР_1 щодо перегляду тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, втрачено можливість додатково отримати доходи спеціального фонду за ревізійний період на загальну суму 37539,16 гривень. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області задоволено; рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №260/1293/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. У решті рішення суду залишено без змін. За наслідками касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом постановою від 15 січня 2026 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Консул» задоволено частково, касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі № 260/1293/24 скасовано, а справу № 260/1293/24 - направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Згідно викладеної Верховним Судом у даній справі позиції предметом судового контролю у цій справі є пункти 3, 4, 6, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 23 січня 2024 року №130700-14/158-2024 «Про усунення виявлених порушень», яка адресована Військовій частині НОМЕР_2 . Верховним Судом відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами позивача - Військової частини НОМЕР_1 та третьої особи - ТОВ «Нео Консул» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні висновків Верховного Суду щодо правової природи та рис письмової вимоги контролюючого органу та можливості її оскарження до суду в порядку адміністративного судочинства, а також у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України у подібних правовідносинах. Так, суд першої інстанції, дослідивши положення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини в контексті суті виявлених відповідачем порушень фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , дійшов висновку про протиправність пунктів 3, 4, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 130700-14/158-2024 від 23 січня 2024 року. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, застосував вищезгадану позицію Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 та висновок, яким міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 802/342/17, про те, що збитки та інші суми, що підлягають стягненню, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, але не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Зазначаючи про те, що спірна вимога органу державного фінансового контролю вказує на збитки, а усунення порушень, якими завдано матеріальної шкоди (збитків), полягає у відшкодуванні таких збитків (добровільне повернення (стягнення) та надходження коштів до бюджету/установи як наслідок), апеляційний суд виснував про необхідність відмовити у задоволенні позову з цих підстав. Разом із тим, Верховний Суд зауважив, що постанови Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції у своєму рішенні, не містять висновку про відсутність у підконтрольної установи права на оскарження у судовому порядку вимоги органу державного фінансового контролю про усунення порушень, за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході ревізії збитки. Суд касаційної інстанції наголосив, що у площині спірних правовідносин ключовим питанням є можливість підконтрольної установи звернутися до суду з позовом про визнання протиправною вимоги, яка включає в себе пункти зобов`язального характеру, а саме: відшкодування збитків шляхом повернення грошових коштів та перерахування їх в дохід державного бюджету. Тож задля правильного вирішення спору необхідно дослідити правову природу встановлених порушень. Без належного дослідження цього питання та встановлення вини підконтрольної установи (доведеність факту наявності порушення під час здійснення фінансово-господарської діяльності) неможливо надати оцінку правомірності вимоги у частині законності і правильності обчислення розміру збитків. Касаційний суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції не проаналізував установлені контролюючим органом порушення під час проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, не взяв до уваги безпосередні підстави звернення до суду, які полягають саме у незгоді позивача з висновками контролюючого органу про наявність порушень вимог законодавства, не надав оцінку доводам учасників справи по суті оскаржуваної вимоги, не дослідив наявні у матеріалах справи докази і не надав оцінку обставинам справи. З огляду на наведене, виснував про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Касаційний суд вказав на передчасність висновків апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що під час нового розгляду цієї справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, зокрема надавши правову оцінку змісту оскаржуваної вимоги як індивідуально-правового акту на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 слід відмовити, а апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області - задовольнити, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 8.6 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2023 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року. За результатами проведеної планової ревізії 21 грудня 2023 року складено акт за № 13-07-08/09 (Т. 1 а.с. 134, Т. 2 а.с. 40) . Акт містить наступні висновки про допущені порушення, зокрема щодо спірних питань:

1. Опрацюванням отриманих документів, які надійшли до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону встановлено, що по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: АДРЕСА_3 , ХІV черга будівництва. Житловий будинок, та об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: м.Берегове, вул. Фабрична, 38-а, VIII черга будівництва. Гуртожиток, військовою частиною НОМЕР_1 укладено сім договорів підряду з TOB Нео Консул. Пунктами 3.1 укладених договорів підряду передбачена оплата робіт із врахуванням сум податку на додану вартість. За результатами виконаних підрядних робіт ТОВ Нео Консул по семи договорах, складених та підписаних в установленому порядку Замовником та Підрядником 28 актах приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, довідок форми № КБ-3в, в порушення пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, якою визначено що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, включено ПДВ в загальній сумі 6388144,45 грн, в тому числі: Договір підряду від 13 грудня 2021 року № 251, по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична. 38-а, VIII черга будівництва. Гуртожиток по ГП-18: -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 1149097,32 грн у тому числі ПДВ - 191516,22 грн.; Договір підряду від 01 листопада 2021 року №185 по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична, 38-а, VІІІ черга будівництва. Гуртожиток. (Фундаменти): -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 1177330,99 грн у тому числі ПДВ - 196221,83 грн.; Договір підряду від 08 жовтня 2021 року №150, по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл.., м. Берегове, вул. Фабрична, 38-а, VІІІ черга будівництва. Гуртожиток (Фундаменти): -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 1309478,14 грн у тому числі ПДВ - 218246,36 грн; -акт №2 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 2457394,72 грн у тому числі ПДВ - 409565,79 грн; -акт №3 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 660164,22 грн у тому числі ПДВ - 110027,37 грн; -акт №4 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 637295,75 грн у тому числі ПДВ - 106215,96 грн; -акт №5 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 116875.3 грн у тому числі ПДВ - 19479,17 грн; Договір підряду від 16 листопада 2021 року №211, по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична. 38-а, VІІІ черга будівництва. Гуртожиток: -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 761736,92 грн у тому числі ПДВ - 126956,15 грн; -акт №2 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму грн у тому числі ПДВ - 118692,84 грн; -акт №3 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 2314775,44 грн у тому числі ПДВ - 385795,90 грн; -акт №4 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 3025006,62 грн у тому числі ПДВ - 504167,77 грн; - акт №5 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 3274210,01грн у тому числі ПДВ - 545701,67 грн; - акт № 6 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 3452868.83 грн у тому числі ПДВ - 575478,14 грн; - акт №7 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 683495,12 грн у тому числі ПДВ - 113915.85 грн; Договір підряду від 08 грудня 2022 року №710, по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична, 38-а, VIII черга будівництва. Гуртожиток по ГП-18: -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2022 року на суму 1085841,94 грн у тому числі ПДВ - 180973,66 грн; -акт №2 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2022 року на суму 1069128,18 грн у тому числі ПДВ - 178188,03грн; Договір підряду від 31 серпня 2021 року №84 по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул.Фабрична, 38-а, ХІV черга будівництва. Житловий будинок: -акт №10 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 823632,20 грн у тому числі ПДВ - 137272,03 грн; - акт №9 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 885943.85 грн втому числі ПДВ 147657,31грн; -акт №8 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 539700,97 грн у тому числі ПДВ - 89950,16 грн; - акт №7 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 551838,53 грн у тому числі ПДВ - 91973,09 грн; - акт №6 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 676637,38 грн у тому числі ПДВ - 112772,90 грн; - акт №5 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 525961,98 грн у тому числі ПДВ - 87660,33 грн; - акт №4 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 467119,24 грн у тому числі ПДВ - 77853,21 грн; - акт №3 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 725772,98 грн у тому числі ПДВ - 120962.16 грн; - акт №2 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 1537686,25 грн у тому числі ПДВ - 256281,04 грн; - акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за жовтень 2021 року на суму 6008779,78 грн у тому числі ПДВ - 1001463,30 грн; Договір підряду від 19 жовтня 2021 року №163, по об`єкту Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: м.Берегове, вул. Фабрична, 38-а, ХІV черга будівництва. Житловий будинок, -акт №1 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за листопад 2021 року на суму 223032.65 грн у тому числі ПДВ - 37172,11 грн; -акт №2 форми КБ-2в та довідка форми КБ-3 за грудень 2021 року на суму 1671353,58 грн у тому числі ПДВ - 278558,93 грн, із врахуванням контрольного обміру фактично виконаних робіт по вказаному акту, сума ПДВ складає - 245984,10 гривень (278558,93 грн- 32574,83 грн). Зазначені договори та акти знаходяться в матеріалах справи, зокрема у т. 3 а.с. 8-250, т.4 а.с. 1-117) Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що в порушення вимог статті 197 пункту 197.15 ПК України, військовою частиною здійснено оплату вартості виконаних будівельних робіт із ПДВ, внаслідок чого завищено їх вартість на суму 6388144,45 гривень. Внаслідок оплати вартості будівельних робіт із ПДВ військовій частині та Державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 6388144,45 гривень.

2. В ході дослідження питань стану розрахунково-платіжної дисципліни встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 в період з грудня 2022 по червень 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 року за № 1275 "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (далі по тексту - Постанова № 1275) укладалися договори про закупівлю товарів з різними суб`єктами господарювання. Відповідно до договорів, постачальник зобов`язується поставити Замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток до договору, який є невід`ємною частиною договору). Специфікація до договору визначає найменування товару, державний код класифікації продукції, строк поставки, одиницю виміру, кількість, ціну товару та її загальну вартість. Загальна вартість товару вказана у специфікації відповідає ціні реалізації товару, вказаній у калькуляції. Згідно умов договору, калькуляція є невід`ємною його частиною. В калькуляції витрат, що є додатком до договору зазначено, що така сформована відповідно до постанови № 1275 та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (далі по тексту - Постанова № 335), у якій під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг. При цьому встановлено, що окремі калькуляції сформовано з врахуванням прибутку в ціні реалізації товару. Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 постанови № 335 на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому, під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Собівартість відображається в калькуляції, яка формується постачальником. Прибуток не віднесено до складу витрат відповідно до Національного положення (стандарту) бухобліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, норми якого застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності. Таким чином, відповідач резюмував, що в порушення пункту 8 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених Постановою № 1275, підпункту 1 пункту 1 постанови № 335, підприємствами та фізичними особами - підприємцями, внаслідок включення прибутку до ціни товару, який на підставі 12 договорів та первинних документів укладених із семи суб`єктами господарювання прийнято військовою частиною НОМЕР_1 за договірною ціною реалізації товарів, встановленої на підставі калькуляції витрат, призвело до завищення вартості поставленого товару на суму 78106,32 грн, оплату якого здійснено в повному обсязі коштом державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2105010 Забезпечення діяльності Державної спеціальної служби транспорту в т.ч. КЕКВ 2210 Предмети, матеріали, обладнання та інвентар - 67591,52 грн, за КЕКВ 2220 Медикаменти та перев`язувальні матеріали - 5920,32 грн та КЕКВ 2230 Продукти харчування - 4594,48 грн, чим спричинено матеріальної шкоди (збитків) військовій частині НОМЕР_1 та державному бюджету на відповідну суму.

3. Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги військовослужбовцям встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 березня 2022 року № 6 у березні 2022 року по розрахунково-платіжній відомості №3/1 нараховано та виплачено матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік 25 військовослужбовцям на загальну суму 24040,00 гривень. Окрім того, по вищевказаній відомості нараховано та виплачено частину матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань головному сержанту ОСОБА_1 , фельдшеру медичного пункту (з ліжковим фондом на 15 ліжок) на суму 385,94 грн згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 грудня 2021 року №263 (рапорт ОСОБА_1 вх. №1412 від 30.11.2021). Відповідно до частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, оскільки бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, у наступному періоді нараховування та виплата заробітної плати за попередній період не проводиться. Абзацом 2 пункту 43 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (із змінами) встановлено, що розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність тільки в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду. Бюджетне асигнування - це повноваження установи брати бюджетні зобов`язання та проводити платежі відповідно до бюджетного призначення. Бюджетне асигнування має кількісні, часові та цільові обмеження. Виплачувати заробітну плату за минулі бюджетні періоди можна, якщо заборгованість за такими виплатами зареєстровано в органах Казначейства та відображено у формі № 7д "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами". Такі виплати в органах Держказначейства не зареєстровані та заборгованість у Звіті форми №7д Звіт про заборгованість за бюджетними коштами станом на 01 січня 2022 року не значиться. Відповідно до пункту 4.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 березня 2012 року №309 встановлено, що зобов`язання, які взяли без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом, не вважають бюджетними зобов`язаннями, вони не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Окрім того, ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті матеріальної допомоги військовослужбовцям встановлено, що на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) на протязі 2022 року окремим військовослужбовцям нараховано та виплачено по дві матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за 2021 та за 2022 роки). Відповідно до пункту першого розділу XXIV Порядку від 07 червня 2018 року № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Таким чином, нарахування та виплата військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 24425.94 грн, нарахування та перерахування ЄСВ в сумі 5373,71 грн та відшкодування податку з доходів фізичних осіб - 4396,67 грн проведено в порушення частини 1 статті 3 Бюджетного кодексу України, пункту першого розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року за № 260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 та частини п`ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Відповідач зазначає, що внаслідок допущених порушень завдано матеріальної шкоди військовій частині НОМЕР_1 загалом на суму 34196,32 гривень.

4. Також під час проведення ревізії встановлено, що по даних первинних документів військової частини НОМЕР_1 за період, що піддавався ревізії, нарахування квартплати мешканцям 23 квартирного будинку, за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 проводилася по тарифах, погоджених військовій частині НОМЕР_1 рішенням виконкому Чопської міської ради від 16 травня 2013 року №52 і за період по 30 червня 2023 такі тарифи залишалися незмінними і не переглядалися. Під час ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області листом від 04 грудня 2023 року №130707-14/3046-2023 надіслано запит до Архівного відділу Ужгородської РДА про надання належним чином завірені копії рішень виконавчою комітету Чопської міської ради "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" із відповідними додатками, які діяли в 2022-2023 роках. При опрацюванні отриманої від Архівного відділу Ужгородської РДА інформації від 11 грудня 2023 року за №09/07-06/158 встановлено, що в переліку та додатках до рішення виконавчого комітету Чопської міської ради від 16 червня 2016 року №114, яким затверджено нові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із розрахунку за 1 м2, які діяли в 2022-2023 роках, відсутні 23-квартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та 24-квартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . При цьому, згідно рішення виконавчого комітету Чопської міської ради від 16 червня 2016 року №114, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій коливалися у межах від 0,33 грн до 1,75 грн із розрахунку за 1 кв.м в залежності від поверховості будинків, кількості квартир та їх площі. Відповідачем зазначається, що внаслідок несвоєчасного прийняття ефективних управлінських рішень військовою частиною НОМЕР_1 щодо перегляду тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, втрачено можливість додатково отримати доходи спеціального фонду за ревізійний період на загальну суму 37539,16 гривень. Відповідно до статті 10 частини 1 пункту 7 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні № 2939-XII (далі - Закон України № 2939-XII), органу державного фінансового контролю надається право, у тому числі, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. 31 січня 2024 року позивачем було отримано Вимогу Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024 (т. 1 а.с. 12-14). Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 8 зазначеної Вимоги Про усунення виявлених порушень, які є спірними з точки зору позивача, відповідач вимагає:

3. Забезпечити відшкодування коштів на суму 78106,32 грн, внаслідок включення прибутку до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей згідно Договорів про закупівлю товарів за державні кошти, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення;

4. Забезпечити відшкодування коштів на суму 6388144,45 грн, внаслідок оплати вартості виконаних будівельних робіт з ПДВ, зокрема TOB Нео Консул по об`єктах: Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: АДРЕСА_3 , XIV черга будівництва. Житловий будинок та Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: АДРЕСА_3 , VIII черга будівництва. Гуртожиток, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення;

6. Забезпечити відшкодування коштів, зайво виплачених військовослужбовцям у вигляді матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням ЄСВ та ПДФО на загальну суму 34196,32 грн, у тому числі шляхом стягнення з винних осіб чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів;

8. Звернутися до виконавчого комітету Чопської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виходячи із обґрунтованих (розрахованих) витрат за 2023 рік . Військової частини НОМЕР_1 , вважаючи вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, викладені в пунктах 3, 4, 6, 8 листа № 130700- 14/158-2024 від 23.01.2024, протиправними, звернувся до суду за їх скасуванням. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що будівництво, яке здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю Нео Консул - пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фабрична, 38-а, не може вважатися будівництвом житла в розумінні Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ № 147 від 16 лютого 2011 року, оскільки гуртожитки у вказаному пункту дислокації відсутні в переліку об`єктів, які передбачається фінансувати у 2020, 2021, 2022 роках за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 2101190 Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України, які відповідно затверджені наказом Міністерства оборони України від 18 червня 2021 року № 168 та від 17 лютого 2022 №

67. Зазначене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Нео Консул не є суб`єктом, який звільняється від сплати ПДВ у відповідності до статті 197 пункту 197.15 ПК України, оскільки по перше не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва, по-друге не здійснював будівництво житла за державні кошти. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується забезпечення відшкодування коштів на суму 78106,32 грн, внаслідок включення прибутку до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей згідно Договорів про закупівлю товарів за державні кошти, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення (пункт 3 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024), суд першої інстанції виходив з того, що правовою підставою для включення прибутку в складі ціни є положення статті 19 частини 1 пункту 5 Закону України Про оборонні закупівлі, рівень якого встановлений рішенням Уряду, а саме пунктом 49 Порядку, затвердженого Постановою №

363. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується необхідності звернення до виконавчого комітету Чопської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виходячи із обґрунтованих (розрахованих) витрат за 2023 рік (пункт 8 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024), суд першої інстанції висновував, що позивач не є управителем багатоквартирного житлового будинку за адресою м.Чоп, вул. Ново-Загородня, 30 в розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги та не несе жодних витрат, пов`язаних з наданням послуг з управління вказаним багатоквартирним будинком. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується забезпечення відшкодування коштів, зайво виплачених військовослужбовцям у вигляді матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням ЄСВ та ПДФО на загальну суму 34196,32 грн, у тому числі шляхом стягнення з винних осіб чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів" (пункт 6 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024), суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що нарахування та виплата військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 24425,94 грн, нарахування та перерахування ЄСВ в сумі 5373,71 грн та відшкодування податку з доходів фізичних осіб 4396,67 грн проведено в порушення статті 3 частини 1 Бюджетного кодексу України, пункту першого розділу ХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у постанові, ухваленій за наслідком касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Частина перша статті 2 Закону № 2939-XII встановлює, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина друга статті 2 Закону). За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 закріплено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель. У силу пункту 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Вказані положення кореспондуються з пунктами 7 та 10 статті 10 Закону № 2939-XII, за приписами яких органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. У частині другій статті 15 Закону № 2939-XII закріплено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Пунктом 7 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи. За змістом пункту 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Пунктами 4, 5 Порядку № 550 передбачено, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону та цього Порядку. Планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом. Згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Так, при вирішення спірних правовідносин, насамперед судом підлягає дослідженню питання правової природи та рис письмової вимоги контролюючого органу та можливості її оскарження до суду в порядку адміністративного судочинства. Так, в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною п`ятою ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, цією конституційною нормою передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п.4.1 мотивувальної частини вказаного рішення). Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин. Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб`єктом владних повноважень, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право чи стосуються його інтересів. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними. Згідно згаданих норм такі повноваження суд реалізує в разі встановлення факту порушення прав, свобод та інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який б гарантував повний захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду. Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги в разі, якщо права позивача не були порушені. Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України для оцінювання рішення (дій/ бездіяльності), є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивачів. В свою чергу, за приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права. При вирішенні спору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. У постанові від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20 Верховний Суд зазначив, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тобто правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції. Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю. Верховний Суд у справі № 826/3350/17 (постанова від 08 травня 2018 року) також дійшов висновків, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту. Такий правовий підхід застосований Верховним Судом також у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 20 листопада 2018 року у справі №815/4223/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17, від 11 вересня 2018 року у справі №825/1481/16. Суд апеляційної інстанції не заперечує, що з проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їхніх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю та при вирішенні спірних правовідносин виходить з наступного. Пунктами 45, 46 Порядку № 550 визначено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові органи державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими у період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Отже, Закон №2939-ХІІ та Порядок № 550 вказують на пред`явлення вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, тобто вимога, як документ, щодо усунення виявлених порушень стосується за своєю сутністю та змістовим наповненням усунення виявлених порушень законодавства за наслідками ревізії. Відтак, зміст вимоги полягає у наведенні переліку та короткого опису порушень законодавства, які виявлені під час ревізії і які слід усунути, незалежно від того чи завдано таким порушенням втрат (матеріальної шкоди (збитків). При цьому, вимога органу державного фінансового контролю є рішенням суб`єкта владних повноважень та індивідуальним актом в розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України. Винятків щодо не надіслання вимоги на адресу об`єкта контролю ні Закон, ні Порядок № 550 не містять, відтак, надіслання вимоги після завершення ревізії є обов`язком Держаудитслужби. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.11.2018 у справі №820/3534/16, в силу приписів ч. 2 ст. 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання, породжує правові наслідки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. Повертаючись до обставин розглядуваного спору, суд апеляційної інстанції зазначає, що Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вимагає у спірній вимозі від 23.01.2024 № 130700-14/158-2024 усунути виявлені порушення, в розрізі кожного порушення, забезпечити відшкодування (повернення, стягнення) фінансових втрат, що спричинили збитки. Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Спірна вимога Західного офісу, яка є предметом оскарження, вказує на стягнення збитків, а усунення порушень, якими завдано матеріальної шкоди (збитків), полягає у відшкодуванні таких збитків (добровільне повернення (стягнення) та надходження коштів до бюджету/установи як наслідок). Суд апеляційної інстанції вважає слушними покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судова практика з приводу пред`явлення органом державного фінансового контролю вимоги про усунення порушень, що призвели до завдання збитків, і оскарження об`єктом контролю таких вимог є сталою та послідовною та свідчить на користь висновку, що виявлені органом Держаудитслужби збитки відшкодовуються у добровільному порядку об`єктом контролю, або шляхом звернення органу Держаудитслужби із відповідним позовом про їх стягнення у судовому порядку, і правильність їх обчислення (фактичної наявності) перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Відтак, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується забезпечення відшкодування коштів на суму 6388144,45 грн, понесених на оплату вартості виконаних будівельних робіт з ПДВ, зокрема TOB Нео Консул по об`єктах: Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: АДРЕСА_3 , XIV черга будівництва. Житловий будинок та Нове будівництво пункту постійної дислокації для розміщення окремого десантно-штурмового батальйону за адресою: АДРЕСА_3 , VIII черга будівництва. Гуртожиток, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення (пункт 4 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024); що стосується забезпечення відшкодування коштів на суму 78106,32 грн, внаслідок включення прибутку до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей згідно Договорів про закупівлю товарів за державні кошти, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи із стягнення коштів чи обравши інший спосіб реалізації права на їх повернення (пункт 3 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024). З аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога позивача, що стосується забезпечення відшкодування коштів, зайво виплачених військовослужбовцям у вигляді матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням ЄСВ та ПДФО на загальну суму 34196,32 грн, у тому числі шляхом стягнення з винних осіб чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів (пункт 6 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024). Водночас, щодо покликань Військової частини НОМЕР_1 , що така є іншим суб`єктом господарювання платником ПДВ, який виконує роботи для забезпечення будівництва житла за державні кошти та, відповідно, не має права на використання пільги з оподаткування, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Державною податковою службою України на звернення Військової частини НОМЕР_1 надано консультацію від 18.04.2024 «2150/ІПК/99-00-21-03-02 щодо можливості застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ до операцій з постачання будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, що будується за рахунок державних коштів, за змістом якої якщо оплата за виконання робіт (постачання коштів) з будівництва житла (в тому числі гуртожитку належать до об`єктів житлової нерухомості) здійснюється за рахунок державних коштів, то операції суб`єкта господарювання (генерального підрядника) з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла або послуг із спорудження житла підлягають звільненню від оподаткування ПДВ і, відповідно, вартість вказаних робіт повинна формуватись без врахування ПДВ. Натомість, в порушення п.197.15 ст. 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI службовими особами ТОВ «НЕО КОНСУЛ» в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 по укладених із замовником цих робіт (код ДК 021:2015-45216200-6 «Будівництво будівель і споруд військового призначення») окремим розділом вказана сума податку на додану вартість. Висновком аналітичного дослідження Головного управління ДПС у Закарпатській області від 19.03.2024 № 12/07-16-08-0011/33114148 встановлено, що загальна сума податку на додану вартість, що підлягали сплаті військовою частиною НОМЕР_1 в 2021-2022 роках по зареєстрованим податковим накладним у ЄДРПН становить 4895048,06 грн. Також згідно висновку експерта Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 12.06.2024 №СЕ-19/107-24/5455-ЕК документально підтверджується матеріальна шкода (збитки), завдані Державному бюджету України внаслідок включення ПДВ до актів виконаних робіт за договорами підряду, укладеними між військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ «НЕО КОНСУЛ» (№84 від 31.08.2021, №150 від 08.10.2021, №163 від 19.10.2021, №185 від 01.11.2021, №211 від 16.11.2021, №251 від 13.12.2021, №710 від 08.12.2021) на виконання будівельних робіт (код ДК 021:2015-45216200-6 «Будівництво будівель і споруд військового призначення») за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 на загальну суму ПДВ 6175070,29 грн. Розбіжність між сумою ПДВ 4895048,06 грн, встановленого висновком аналітичного дослідження Головного управління ДПС у Закарпатській області від 19.03.2024 № 12/07-16-08-0011/33114148, та сумою ПДВ 6175070,29 грн, встановленого в ході проведення експекртного дослідження, в бік збільшення на суму 1280022,23 грн виникла внаслідок неврахування у висновку аналітичного дослідження суми ПДВ, що зазначена в акті виконаних робіт КБ-2в №1 за жовтень 2021 року за договором підряду №84 на суму ПДВ 1001463,00 грн та акті виконаних робіт КБ-2в №1 за жовтень 2021 року за договором підряду №163 на суму ПДВ 278558,93 грн. Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача, що стосується необхідності звернення до виконавчого комітету Чопської міської ради щодо затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виходячи із обґрунтованих (розрахованих) витрат за 2023 рік (пункт 8 Вимоги Про усунення виявлених порушень від 23 січня 2024 року за № 130700-14/158-2024) суд зазначає таке. Згідно висновків суду першої інстанції, позивач не є управителем багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в розумінні Закону України Про житлово-комунальні послуги та не несе жодних витрат, пов`язаних з наданням послуг з управління вказаним багатоквартирним будинком. Однак суд апеляційної інстанції не поділяє висновки суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити таке. Так, у ході проведення ревізії встановлено, що по даних первинних документів військової частини НОМЕР_1 за ревізійний період нарахування квартплати мешканцям 23 квартирного будинку, за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 проводилася по тарифах, погоджених військовій частині НОМЕР_1 рішенням виконкому Чопської міської ради від 16.05.2013 №52 і за період по 30.06.2023 залишалися незмінними і не переглядалися. У зв`язку із вищевказаним, відповідачем було дано питання начальнику квартирно-експлуатаційної служби тилу військової частини НОМЕР_1 . На дату закінчення ревізії пояснень не надано. У ході ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області листом від 04.12.2023 №130707-14/3046-2023 надіслано запит до Архівного відділу Ужгородської РДА про надання належним чином завірені копії рішень виконавчого комітету Чопської міської ради Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із відповідними додатками, які діяли в 2022-2023 роках. При опрацюванні отриманої від Архівного відділу Ужгородської РДА інформації від 11.12.2023 №09/07-06/158 встановлено, що в переліку та додатках до рішення виконавчого комітету Чопської міської ради від 16.06.2016 №114, яким затверджено нові тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій із розрахунку за 1 кв.м, які діяли в 2022-2023 роках, відсутні 23-квартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та 24-квартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_4 . При цьому, згідно рішення виконавчого комітету Чопської міської ради від 16.06.2016 №114, тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій коливалися у межах від 0,33 грн до 1,75 грн із розрахунку за 1 кв.м в залежності від поверховості будинків, кількості квартир та їх площі. Внаслідок несвоєчасного прийняття ефективних управлінських рішень військовою частиною НОМЕР_1 щодо перегляду тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, втрачено можливість додатково отримати доходи спеціального фонду за ревізійний період на загальну суму 37539,16 гривень. Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача в обгрунтування правомірності спірної вимоги в цій частині також знайшли своє підтвердження, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в цій частині задоволених позовних вимог. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено допущення відповідачем процедурних порушень, які б слугували підставою для скасування спірних пунктів вимоги. Як зазначав Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17, висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи. Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом контролю конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Невиконання вказаних вимог призводить до його протиправності. В даному випадку, спірна вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області складена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог щодо форми і змісту, обґрунтована, містить конкретні посилання на норми законодавства, порушені об`єктом контролю, спірні пункти стосуються усунення виявлених порушень, є чіткими для розуміння та виконання її адресатом. Суд апеляційної інстанції враховує, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області здійснено планову ревізію з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з якою кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їхніх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову. За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур. Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 06 серпня 2020 року у справі № 826/6254/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 14 грудня 2020 року у справі №200/7584/19-а, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19, від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 грудня 2022 року у справі № 826/13003/17, від 21 березня 2023 року у справі № 560/4370/22, а також від 09 березня 2023 року у справі № 500/2489/21, від 29 березня 2023 року у справі № 160/7775/21, від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18, від 30 грудня 2024 року у справі № 440/4083/23, від 26 листопада 2025 року у справі №620/9246/24. Відтак, за правилом від зворотного, зважаючи на підтвердження судовим розглядом обставин прийняття Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області спірної вимоги в оскаржуваній частині (в частині окремих її пунктів) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, відшкодування виявлених збитків, завданих державі, на наявність яких вказують спірні пункти вимоги, можуть бути в подальшому відшкодовані у добровільному порядку або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, які підлягають скасуванню у відповідній частині. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: В задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 відмовити, апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №260/1293/24 в частині задоволених позовних вимог скасувати. В задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, з участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Консул», Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. С. Затолочний Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 09.04.2026 згідно з ч.3 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України.