Постанова 4801 № 127/33643/25

Справа № 127/33643/25 Провадження № 22-ц/801/938/2026 Категорія: 64 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2026 рокуСправа № 127/33643/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року, постановлену у складі судді Воробйова В. В., встановив: Короткий зміст вимог У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про вселення. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1997 року сторони проживали у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу. Під час цих відносин у сторін народився син ОСОБА_3 . У подальшому 21 лютого 2008 року сторони уклали шлюб, який було розірвано 20 серпня 2019 року. ОСОБА_1 захворіла, внаслідок чого стала особою з інвалідністю другої групи. Під час проживання у фактичних шлюбних стосунках і в зареєстрованому шлюбі сторонами придбавалось рухоме та нерухоме майно, зокрема, спільними зусиллями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побудували будинок АДРЕСА_1 , де вони проживали разом, хоча позивачка була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . Після припинення подружніх відносин сторони не можуть дійти згоди щодо поділу майна подружжя, оскільки відповідач виселив позивачку з будинку АДРЕСА_1 . Також, позивачка дізналась, що її було знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 за заявою власника житла. ОСОБА_1 залишилась без реєстрації місця проживання та без фактичного місця проживання, на будівництво якого пішло її здоров`я та життя. Виселення позивачки відбулося поза її волею, її речі знищені, фактично вона стала безхатченком. Таке виселення не є співмірним і порушує баланс прав та інтересів між сторонами по справі, іншого житла ОСОБА_1 немає. З посиланням на викладені обставини, ОСОБА_1 звернувшись в суд із даним позовом, просила вселити її до будинку АДРЕСА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року провадження у справі було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Ухвала суду мотивована тим, що судом не встановлено та суду сторонами не було надано доказів щодо реєстрації права власності на спірний будинок, а також щодо введення його у встановленому законодавством порядку в експлуатацію як завершеного будівництвом житлового будинку, а також визнання вказаних вище обставин сторонами. Відтак суд дійшов висновку про відсутність предмету спору між сторонами у даній справі, оскільки невведений в експлуатацію будинок не має статусу нерухомості, а отже не може бути зареєстрований у реєстрі прав власності, а тому не може бути предметом спірних правовідносин. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Голота Л. О. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2026 року суддю Копаничук С. Г. замінено на суддю Рибчинського В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2026 року справу призначено до розгляду на 09 квітня 2026 року о 09 год 40 хв. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що хоча будинок не введений в експлуатацію, але використовувався колишнім подружжям власне для проживання. Доказом цьому надання за вказаною адресою комунальних послуг та їх оплата. Іншого житла та нерухомого майна позивачка не має. Закриття провадження у даній справі позбавило ОСОБА_1 права на доступ до правосуддя, зокрема, вона позбавлена можливості захистити своє право на житло. Позивачка мала намір заявляти клопотанням про виклик свідків та застосовувати інші засоби доказування власних позовних вимог. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави. Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Європейський суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»). Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Закриття провадження у справі це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 Верховний Суд зробив висновок, відповідно до якого поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції покликався на те, що спірний будинок, про вселення до якого просить позивачка, не введений в експлуатацію та не має статусу нерухомості, а отже не може бути зареєстрований у реєстрі прав власності, а тому не може бути предметом спірних правовідносин. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на таке. Згідно статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. У відповідності до Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені; концепція «житла» не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. russia), заява № 58255/00, пункт 36, у справі «Глоба проти України» (Globa v. Ukraine), заява № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення Європейського суду з прав людини від 27 травня 2004 року у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom). Враховуючи викладене, зважаючи, що ОСОБА_1 заявляла вимоги про вселення її до будинку, який як вона зазначає, протягом тривалого часу використовувався нею як житло, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність предмету спору у цій справі є передчасними. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вказана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2026 року скасувати. Справу № 127/33643/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження судового розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський