Постанова 4801 № 127/34295/24

Справа № 127/34295/24 Провадження № 22-ц/801/1721/2025 Категорія: 8 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2025 рокуСправа № 127/34295/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Шемети Т. М., Рибчинського В. П., з участю секретаря судового засідання Литвин Ю. О., учасники справи: позивач Вінницька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, відповідач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року, постановлену у складі судді Ан О. В., встановив: Короткий зміст вимог У жовтні 2024 року Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації із одночасним припиненням права власності, зобов`язання вчинити дії. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року позовну заяву було залишено без розгляду. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою суду від 27 травня 2025 року позовну заяву Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації із одночасним припиненням права власності, зобов`язання вчинити дії, було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків шляхом надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви 17 жовтня 2024 року. 02 червня 2025 року представником Вінницької окружної прокуратури до суду було надіслано клопотання із викладеними у ній запереченнями щодо вимог судового рішення. Проте документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, як те вимагалось ухвалою суду від 27 травня 2025 року, суду надано не було. Ухвалою суду від 27 травня 2025 року було установлено, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду є обов`язковою умовою для вирішення спору, імперативною нормою закону. Місцевий суд виснував, що невиконання процесуального закону, а також судового рішення є неприпустимим та у зв`язку із неусуненням вказаних в ухвалі недоліків залишив позовну заяву без розгляду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до місцевого суду. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 червня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Шемета Т. М., Береговий О. Ю. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2025 року справу було призначено до розгляду на 24 липня 2025 року о 10 год. 00 хв. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 липня 2025 року суддю Берегового О. Ю. замінено на суддю Рибчинського В. П. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі зазначено, що ч. 4 ст. 177 ЦПК України не має зворотної дії у часі з огляду на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотну дію, тому при зверненні прокурора до суду із позовом 16 жовтня 2024 року вимоги ст. 177 ЦПК України було дотримано. Спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду та не може перебувати у приватній власності фізичної особи. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки відповідачка ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка належать до земель водного фонду, вибула із володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, а тому відповідачка не є добросовісним набувачем, що виключає застосування положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України та ч. 5 ст. 390 ЦК України до спірних правовідносин. Доведення добросовісності покладається виключно на набувача, однак ОСОБА_1 жодних доказів на підтвердження власної добросовісності при набутті права власності на спірну земельну ділянку не надала. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з посиланням на викладені у ній підстави. Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. За загальним правилом під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Звертаючись до суду з цим позовом прокурор просив, з посиланням, зокрема на приписи статті 391 ЦК України усунути перешкоди Вінницькій міській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою 0510100000:02:103:0028 шляхом скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на цю ділянку, зобов`язання ОСОБА_1 повернути ділянку Вінницькій міській територіальній громаді в особі Вінницької міської ради (предмет позову). Як на підставу позову прокурор покликався на те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а тому не може перебувати в приватній власності фізичних осіб в силу закону (частини четвертої статті 83, статті 89 Водного кодексу України, статті 61 Земельного кодексу України). Право визначення предмету і підстав позову належить виключно позивачу (частина перша статті 13, пункти 4, 5 частини третьої статті 1175 ЦПК України). Сфери застосування віндикаційних та негаторних позовів відомі віддавна: віндикаційний позов застосовується для витребування речі законним власником від її фактичного, але незаконного володільця, а негаторний для усунення порушень права власності, які перешкоджають використанню майна її законним власником, але не позбавляють його володіння цим майном. Тобто правовою підставою подання віндикаційного позову є статті 387, 388 ЦК України, а негаторного стаття 391 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду в основу розмежування віндикаційних і негаторних позовів стосовно земель водного фонду запропонувала такий підхід: оскільки перехід права власності на землі водного фонду до громадян та юридичних осіб не допускається, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України, то зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням права володіння держави чи відповідної територіальної громади (пункти 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18). Стаття 391 ЦПК України у редакції, чинній на час подання позовної заяви, визначала, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Законом № 4292-IX цю статтю доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та / або розпоряджання, та / або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу». Тобто спори щодо володіння та / або розпоряджання, та / або користування майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, мають вирішуватися за правилами віндикації, передбачивши у пункті 2 прикінцевих і перехідних положень Закону № 4292-IX його зворотню дію у часі до тих правовідносин, щодо яких на момент набрання ним чинності не було ухвалено судового рішення. Отже цей Закон з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства саме на позивача покладає обов`язок у справах про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, право власності на яку внаслідок прийняття відповідних рішень органу державної влади чи місцевого самоврядування, спрямованих на відчуження земельної ділянки у приватну власність, у яких до 09 квітня 2025 року не ухвалено рішення суду, змінити предмет позову з усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на її витребування із застосуванням відповідних наслідків такої зміни, зокрема й подання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Про це ж свідчить і зміст абзацу 2 частини четвертої статті 177 ЦПК України, доповненого Законом № 4292-IX, згідно з яким у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тобто вимога про додання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, стосується виключно віндикаційного позову, поданого на підставі статті 388 ЦК України. Якщо ж позивач, зокрема прокурор, який діє в інтересах держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування, наполягає на продовженні розгляду саме негаторного позову, посилаючись при цьому на умисні дії відповідача, який знав чи за обставин справи не міг не знати про те, що земельна ділянка, право власності на яку за ним зареєстроване, в силу закону не може перебувати у його власності, то суд не мав підстав самостійно визначати предмет позову у зв`язку зі зміною законодавства та, відповідно, вимагати приведення позовної заяви, поданої 17 жовтня 2024 року, до вимог процесуального закону, які набрали чинності 09 квітня 2025 року. За таких обстави висновок суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, як такої, що подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, та у подальшому залишення позову прокурора без розгляду є помилковим. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відмова позивача від зміни предмету позову у зв`язку зі зміною законодавчого регулювання відповідних правовідносин, що призвело до неефективності раніше обраного способу захисту, може бути підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вказана ухвала суду підлягає скасуванню на підставі статті 379 ЦПК України, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 16 червня 2025 року скасувати. Справу № 127/34295/24 за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації із одночасним припиненням права власності, зобов`язання вчинити дії направити до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді Т. М. Шемета В. П. Рибчинський