Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/2240/19

Справа № 133/2240/19 Провадження № 22-ц/801/10/2021 Категорія: Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєчко В.Л. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 січня 2021 рокуСправа № 133/2240/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Шемети Т.М., за участю секретаря судового засідання Очеретної М. Ю., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 133/2240/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Сєчка В. Л. у залі суду, в с т а н о в и в: Короткий зміст вимог У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, встановлення порядку користування та вселення. Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 шляхом надання ОСОБА_1 доступу до вищевказаного житлового будинку. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у подальшому користуванні житловим будинком з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від хвіртки та вищевказаного житлового будинку. Вселено ОСОБА_1 в 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 червня 2012 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 гривень 40 копійок сплаченого судового збору. 18 червня 2020 року представник позивача адвокат Кучер Ганна Миколаївна подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Додатковим рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року доповнено рішення цього ж суду від 15 червня 2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, встановлення порядку користування та вселення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_1 не було вирішено питання про розмір судових витрат понесених позивачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 серпня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Марчук В. С., Шемета Т. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Шемета Т. М. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2020 справу призначено до апеляційного розгляду на 08 жовтня2020 року о 08:40 год. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, встановлення порядку користування та вселення повернуто до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області для розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення. 05 січня 2021 року справа надійшла для розгляду до Вінницького апеляційного суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2021 року справу призначено до розгляду на 21 січня 2020 року о 08:30 год. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, не повідомив відповідача про судове засідання та розглянув питання розподілу судових витрат без його участі. Указане призвело до порушення права відповідача подати суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до вимог ч. 6 ст. 137 ЦПК України. ОСОБА_3 указує, що у позовній заяві позивач не зазначав попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених ним судових витрат. До закінчення судових дебатів позивач не просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу. Також ОСОБА_3 вважає недоведеними витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги є формальними, ґрунтуються на припущеннях відповідача та спростовуються матеріалами справи. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до ч. 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Як передбачено п. 3 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17) (далі Положення) визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи або матеріалів кримінального провадження здійснюється модулем автоматизованого розподілу шляхом: 1) первісного розподілу справи; 2) додаткового визначення суддів; 3) передачі судової справи на розгляд палати, об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду; 4) заміни судді в колегії або основного судді; 5) повторного розподілу справи; 6) передачі судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті. У пп. 5 п. 21 розділу VIII передача судової справи (матеріалів кримінального провадження) раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об`єднаній палаті проводиться модулем автоматизованого розподілу щодо заяви або клопотання, що надійшли для вирішення питання про прийняття додаткового судового рішення. За змістом пункту 29 розділу VIII Положення у разі визначення модулем автоматизованого розподілу факту неможливості його здійснення створюється протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судових справ між суддями відповідного суду. Пунктом 19 розділу VIII Положення передбачено, що повторний автоматизований розподіл судової справи може проводитись модулем автоматизованого розподілу в порядку, визначеному в пункті 6 цього Розділу в наступних випадках: 1) коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії (якщо справа розглядається колегіально) не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти календарних днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені процесуальним законом - на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату (секретаріату), підписаного у відповідності до його посадових обов`язків. Як слідує з матеріалів справи заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року ухвалене у складі судді Проця В. А. 18 червня 2020 року адвокат Кучер Г. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про ухвалення додаткового рішення у справі. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи від 18 червня 2020 року заяву про ухвалення додаткового рішення передано для розгляду судді Сєчко В. Л. За змістом ч. 3 статті 270 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення необхідно було передати для розгляду тому самому складу суду, що ухвалив рішення у справі. У матеріалах справи відсутній протокол автоматизованого розподілу справи шляхом передачі судової справи раніше визначеному складу суду. Крім цього, матеріали справи не містить протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу справи раніше визначеному складу суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 18 червня 2020 року працівниками апарату суду складено акт про те, що заява адвокат Кучер Г. М. про ухвалення додаткового рішення у справі передана судді Сєчко В. Л. без основної справи. Разом з тим, складення такого акта не передбачено нормами Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20 серпня 2019 року N 814 та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України 26.11.2010 року № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02 березня 2018 року № 17). Указані обставини свідчать про те, що заяву про ухвалення додаткового рішення розглянуто неповноважним складом суду. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду. Оскільки при ухваленні судового рішення були порушенні норми процесуального права, то колегія суддів вважає, що додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового додаткового рішення у справі. Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 . Цим рішеннями не вирішувалось питання розподілу судових витрат на правничу допомогу позивача. 18 червня 2020 року представник позивача подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у якій просила вирішити питання розподілу витрат на правничу допомогу. На підтвердження обставин викладених у заяві адвокат Кучер Г. М. надала суду договір про надання правничої допомоги № 6 від 26 липня 2019 року, акт приймання- передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги. Факт оплати коштів за надані послуги підтверджується розпискою сторін на акті приймання-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги (а.с.89) Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Ураховуючи подані представником позивача документи, відсутні правові підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Колегія суддів вважає, що адвокат Кучер Г. М. подала належні та допустимі докази на підтвердження заявленого розміру витрат, пов`язаних з правовою допомогою, співмірності обсягу послуг, наданих адвокатом. Указані обставини ОСОБА_3 не спростовані. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 не подав. В апеляційній скарзі він також не просить зменшити розмір витрат на правову допомогу та не зазначає аргументів з цього приводу. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не подав суду попереднього розрахунку судових витрат є безпідставними. Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Частиною другою статті 134 ЦПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Разом з тим, ч. 2 ст. 134 ЦПК України не є імперативною та не містить обов`язку для суду щодо відмови у відшкодуванні судових витрат у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми таких витрат. Отже, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та наявних доказів колегія суддів вважає, що заявлені стороною позивача до відшкодування понесені судові витрати на правничу допомогу є документованими та аргументованими. За таких обставин, додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 270, 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Додаткове рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 липня 2020 року скасувати й ухвалити нове судове рішення. Заяву адвоката Кучер Ганни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Головуючий С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук Т.М. Шемета