Ухвала КАС ВС № 380/4474/25

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 06 квітня 2026 року м. Київ справа №380/4474/25 адміністративне провадження №К/990/12965/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №380/4474/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила: - визнати протиправним та скасувати пункт 33 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 листопада 2024 року №196/975 про призначення дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 671000,00 грн; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168) та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 15000000,00 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позов задоволено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 18 березня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеними у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадках: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. На обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосували положення підпункту «а» пункту 1, пункту третього статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), порушили положення статей 90, 242, 243, а також не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а, від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 та від 13 травня 2025 року у справі №300/6309/23. На думку позивачки, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, навіть якщо воно пов`язане із захистом Батьківщини, не дає права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн. Скаржниця наголошує, що пункт 2 постанови КМУ №168 не містить обмежень щодо причин смерті (поранення чи захворювання), а визначальною умовою є саме смерть військовослужбовця під час виконання ним обов`язку щодо захисту Батьківщини в період дії воєнного стану. Також позивачка вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону №2011-XII, які передбачають менший розмір допомоги. Скаржниця переконана, що постанова КМУ №168 є спеціальним нормативно-правовим актом, прийнятим на виконання Указів Президента України про введення та продовження воєнного стану, тому вона має пріоритетне значення при визначенні розміру соціальної гарантії для сімей загиблих захисників. Апеляційний суд проігнорував висновки військово-лікарської комісії, якими чітко встановлено причинно-наслідковий зв`язок: «захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Скаржниця зазначає, що в розумінні законодавства захист Батьківщини здійснюється не лише шляхом безпосередньої участі у бойових діях, а й через виконання інших обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, які призводять до виснаження організму та смерті. Також позивачка вважає постанову суду апеляційної інстанції необґрунтованою ще й з тих підстав, що суд не навів мотивів відхилення її аргументів щодо правомірності застосування положень постанови КМУ №168. Скаржниця вважає, що суд вдався до надмірного формалізму, який нівелює саму суть соціального захисту членів сімей військовослужбовців, які віддали життя під час війни. Скаржниця вказує на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у: - постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а та від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, у яких зазначено, що смерть військовослужбовця від захворювання, отриманого під час захисту Батьківщини, є підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000,00 грн, згідно з постановою КМУ №168. - постановах Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 та від 13 травня 2025 року у справі №300/6309/23, у яких зазначено, що право на допомогу виникає у зв`язку з фактом загибелі (смерті) під час виконання обов`язків служби, а звуження змісту цих прав шляхом розмежування «поранення» та «захворювання» при ідентичному причинному зв`язку, тобто у зв`язку із захистом Батьківщини, є неприпустимим. Крім того, колегія суддів враховує, що Верховним Судом постановлено ухвалу 24 вересня 2025 року у справі №620/10029/24, якою вирішено передати справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у зв`язку з наявністю підстав відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24 та від 17 березня 2025 року у справі №280/2749/24, та інших, у яких викладено правовий висновок, що право на одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000,00 грн за пунктом 2 постанови КМУ №168 виникає лише у разі загибелі військовослужбовця або його смерті внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини в період воєнного стану. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржниці, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень підпункту «а» пункту 1, пункту третього статті 16-2 Закону №2011-XII, пункту 2 постанови КМУ №168, пункту 5 Порядку №975, перевірки дотримання положень статей 90, 242, 243 КАС України, а також перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а, від 22 серпня 2024 року у справі №380/9868/23, від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 та від 13 травня 2025 року у справі №300/6309/23. Верховний Суд також вважає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищезазначені положення процесуального закону, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд». Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №380/4474/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/4474/25.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа