Ухвала КАС ВС № 380/14731/23

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 14 серпня 2024 року м. Київ справа №380/14731/23 адміністративне провадження №К/990/29426/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стародуба О.П. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/14731/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; - скасувати рішення Міністерства оборони України від 27 грудня 2022 року у формі затвердження Міністром оборони України 05 грудні 2022 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27 грудня 2022 року №289 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи, яка настала внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 6 протоколу від 02 грудня 2022 року №289. Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку виходячи з щомісячного розміру грошового забезпечення позивача станом на 03 червня 2021 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України (далі - скаржник) 29 липня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), пунктів 1-3, 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про Умови державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум" від 19 серпня 1992 року №488 (далі - постанова КМУ №488), пунктів 1, 2, 3, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28 травня 2008 року №499 (далі - постанова КМУ №499), пунктів 3, 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), та не врахували висновок Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17. У касаційній скарзі Міністерство оборони України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій про те, що у позивача наявне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності, оскільки таке право передбачено положеннями Порядку №975, а також у зв`язку з неотриманням позивачем до цього моменту страхових виплат та допомоги. Так позиція Міністерства оборони України полягає у тому, що оскільки, позивачу інвалідність встановлено понад 3-місячний термін, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченою статтею 16 Закону №2011-ХІІ, у позивача відсутнє. На обґрунтування своєї позиції відповідач наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, у якому здійснено відступ від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформульовано наступний висновок: "частиною шостою статті 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній з 01 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає". Таким чином відповідач вважає, що оскільки позивачу інвалідність встановлена більше ніж через 23 роки після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ (на дату встановлення ІІ групи інвалідності, 19 травня 2021 року), у нього відсутнє. Водночас, на думку Міністерства оборони України, оскільки, у 1998 році було передбачене державне обов`язкове особисте страхування, у такому випадку позивач повинен був звернутися до страхової компанії "ОРАНТА" за виплатою відповідних страхових сум. Позивач мав реалізувати своє право на отримання відповідних страхових сум протягом трьох років з дня встановлення третьої групи інвалідності. Однак в період з 02 грудня 1998 року по 06 вересня 2022 року не вчинив жодних дій для реалізації свого права на отримання виплати страхових сум за страховим випадком, що стався до 01 січня 2007 року. У касаційній скарзі скаржник доводить, що Міністерство оборони України не вправі було приймати рішення про призначення ОСОБА_1 спірної допомоги, враховуючи неподання повного переліку документів, які передбачені законодавством. Відповідач вважає, що така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18. Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 16 Закону №2011-XII, пунктів 1-3, 6, 7 постанови КМУ №488, пунктів 1, 2, 3 постанови КМУ №499, пунктів 3, 11 Порядку №975 та перевірки необхідності застосування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18. Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах. Судом перевірено зарахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність особистого кабінету в інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструватися у системі "Електронний суд". Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua. Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, яке буде розглянуто судом у порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України. Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, - УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/14731/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду справу №380/14731/23.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі №380/14731/23.

6. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя -доповідач Я.О. Берназюк Судді О.П. Стародуб Т.Г. Стрелець