Окрема думка КАС ВС № 380/4474/25

ОКРЕМА ДУМКА судді Чиркіна С.М. 29 червня 2026 року м. Київ справа №380/4474/25 адміністративне провадження №К/990/12965/26 у справі № 380/4474/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, щодо постанови Верховного Суду від 19.06.2026, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 залишено без змін. Зміст позовних вимог, їх обґрунтування та заперечення ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила: - визнати протиправним та скасувати пункт 33 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.11.2024 № 196/975 про призначення дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 671 000,00 грн; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) та Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) в розмірі 15 000 000,00 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є дружиною загиблого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 01.03.2022 був мобілізований до ЗСУ. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойового чергування у н.п. Табаївка Куп`янського району Харківської області він помер у зв`язку з різким погіршенням здоров`я, що підтверджується сповіщенням військової частини та лікарським свідоцтвом про смерть (гостре порушення кровообігу, коронарокардіосклероз, атеросклеротична хвороба серця). Позивачка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 168, однак отримала відмову. Вважає таку відмову протиправною, оскільки смерть чоловіка пов`язана із захистом Батьківщини під час воєнного стану. Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що: Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.07.1993 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , яке видане відділом РАГСу Дрогобицького міськвиконкому, про що зроблено запис №

383. Згідно з витягом з наказу командира 67 ОБТрО (по стройовій частині) від 01.03.2022 № 7 ОСОБА_2 призначено на посаду водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони та вважається таким, що 01.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 в період з 28.04.2022 по 11.06.2022, з 11.06.2022 по 02.11.2022, з 12.11.2022 по 03.02.2023, з 03.03.2023 по 09.03.2023, з 28.04.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській та Донецькій областях. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання: «Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця» захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу 16 регіональної ВЛК від 19.04.2024 №

663. ОСОБА_1 02.08.2024 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975), у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Позивачка 08.11.2024 звернулась із запитом на Міністерство оборони України з проханням надати копію написаної заяви у липні 2024 року (02.08.2024) на виплату їй, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини у відповідності до Порядку №

975. ІНФОРМАЦІЯ_5 26.11.2024 у відповідь на згаданий запит від 08.11.2024 скеровано лист на адресу ОСОБА_1 із долученою до неї заявою про виплату ОГД від 02.08.2024. В подальшому, позивачка звернулась із заявою від 08.11.2024 до Міністерства оборони України, у якій наполягала на уточненні заяви у липні 2024 року (02.08.2024) про виплату одноразової грошової допомоги та просила здійснити її виплату відповідно до пункту 2 Постанови №

168. Позивачка 08.11.2024 звернулась із заявою до Міністерства оборони України, у якій просила нарахувати та виплатити їй, дружині загиблого (померлого) військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому Постановою №

168. ІНФОРМАЦІЯ_5 16.12.2024 у відповідь на заяви від 08.11.2024 поінформовано позивачку про відсутність підстав для виплати їй одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови №

168. Позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою від 18.01.2025, у якій просила поінформувати її про стан розгляду поданих нею документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а також про прийняте рішення за наслідком такого розгляду. Головним управлінням соціальної підтримки 13.02.2025 повідомлено позивачку про те, що згідно з витягом з протоколу від 22.11.2024 № 196/975 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення їй одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини від 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 671 000 (шістсот сімдесят одна тисяча) грн 00 коп. Також у вказаному листі вказано, що 20.01.2025 кошти для виплати одноразової грошової допомоги перераховані на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_6 , для подальшого їх спрямування на картковий рахунок, через ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивачка вважає, що рішення Комісії, яке оформлене протоколом від 22.11.2024 № 196/975 протиправним, оскільки на думку позивачки, починаючи з 24.02.2022, дня введення в Україні правового режиму воєнного стану, особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується така допомога у розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови № 168, а не у розмірах, визначених статтею 16-2 Закону № 2011-XII та Порядком № 975, а тому звернулась з позовом до суду. Стислий виклад рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що смерть військовослужбовця настала у період дії воєнного стану під час виконання обов`язків військової служби та безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони держави, при цьому встановлено причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка як член сім`ї померлого має право на отримання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі, передбаченому Постановою №

168. Суд також виходив з того, що після внесення змін Законом України від 29.07.2022 № 2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» саме Кабінет Міністрів України визначає розмір такої допомоги у період воєнного стану, а тому застосуванню підлягають положення Постанови № 168 як спеціального нормативного акту. Враховуючи зазначене, а також висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, суд першої інстанції визнав протиправним рішення відповідача про призначення допомоги у зменшеному розмірі та дійшов висновку про необхідність її виплати у сумі 15 000 000 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зауважив, що чинне законодавство передбачає диференційований підхід до визначення розміру одноразової грошової допомоги залежно від причин смерті військовослужбовця, і виплата у підвищеному розмірі, встановленому Постановою № 168, застосовується виключно у разі загибелі або смерті, що настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини. Натомість смерть, яка настала внаслідок захворювання, навіть якщо таке пов`язане з проходженням військової служби, не є підставою для призначення допомоги у розмірі 15 000 000 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону № 2011-XII та Порядку № 975, які визначають базовий розмір допомоги, оскільки відсутні докази того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення чи іншого бойового ушкодження. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 17.03.2025 у справі № 280/2749/24 щодо розмежування підстав і розмірів виплат, суд апеляційної інстанції визнав дії відповідача правомірними та відмовив у задоволенні позову. Стисла позиція Верховного Суду За висновками Суду аналіз змісту пункту 2 Постанови № 168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану; смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва). Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 Постанови №

168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин. У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №

168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права. Як зазначив Суд справедливості Європейського Союзу, принцип правової визначеності вимагає, щоб норми права були чіткими, точними та щоб їх застосування було передбачуваним для осіб, на яких вони поширюються, особливо коли такі норми визначають умови реалізації прав або можуть спричиняти правові наслідки для учасників відповідних правовідносин («Hungary v European Parliament and Council of the European Union», №/21, п. 223). За змістом зазначеного рішення особи повинні мати можливість однозначно встановити обсяг своїх прав та обов`язків, а законодавче регулювання не може створювати невизначеності щодо умов реалізації відповідних прав. Оскільки законодавець встановив спеціальні умови надання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі 15 000 000 грн, такі умови є вичерпними та не можуть тлумачитися розширено або застосовуватися за аналогією до правовідносин, які прямо не охоплюються змістом пункту 2 Постанови №

168. Інше тлумачення призвело б до фактичного розширення кола випадків надання відповідної виплати та нівелювало б встановлене нормативним регулюванням розмежування між загальними соціальними гарантіями, передбаченими Законом № 2011-XII і Порядком № 975, та спеціальною соціальною гарантією воєнного часу, встановленою Постановою №

168. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу на посаді водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_2 окремого батальйону територіальної оборони. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставин причиною смерті військовослужбовця визначено гостре порушення кровообігу, коронарокардіосклероз та атеросклеротичну хворобу серця. Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 19.04.2024 № 663 захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, а також причина смерті визнані такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Водночас зі змісту зазначеного висновку ВЛК не вбачається, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само матеріали справи не містять висновків компетентних органів або інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, про які йдеться в абзаці шостому пункту 2 Постанови №

168. Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, яке визнано таким, що пов`язане із захистом Батьківщини, тоді як обставини отримання ним поранення, контузії, травми чи каліцтва та причинний зв`язок між такими ушкодженнями і смертю судами не встановлювалися та матеріалами справи не підтверджуються. Оцінюючи наведені обставини з урахуванням викладеного вище правового регулювання, колегія суддів враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 620/10029/24 здійснила комплексний аналіз співвідношення положень Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та Постанови № 168 і сформулювала правовий висновок щодо умов призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн членам сімей померлих військовослужбовців під час дії воєнного стану, відступивши від висновків щодо застосування пункту 2 Постанови № 168, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, у яких право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язувалося із встановленням військово-лікарською комісією факту того, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини. Відступаючи від зазначеного підходу, Судова палата вказала: «Положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього. Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони. Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату. Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №

168. За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій». Таким чином, Верховний Суд у цій справі виклав правовий підхід про те, що визначальним для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови № 168 є не сам факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, а наявність належними та допустимими доказами підтвердженого причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, визначених зазначеною нормою. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, а захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті визнані військово-лікарською комісією такими, що пов`язані із захистом Батьківщини. Разом із тим матеріали справи не містять доказів того, що смерть військовослужбовця настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Так само відсутні докази існування причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та такими ушкодженнями. Отже, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови № 168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн. Із вищенаведеними висновками не погоджуюсь та до мотивів спільної окремої думки у справі № 620/10029/24 вважаю за необхідне додати таке. Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначено Законом № 2011-XII, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Наголошую, що на необхідності посилення соціального захисту військовослужбовців було зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, яким зокрема було усунуто обмеження дворічним строком права на отримання одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності. В цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки, що своєю чергою призвело до зміни законодавства в частині невиправданих обмежень прав військовослужбовців. Саме на виконання рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022 був прийнятий Закон України від 29.07.2022 № 2489-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги». Так, Закон № 2011-XII було доповнено статтею 16-2, згідно із пунктом 3 якої розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України Слід наголосити, що з моменту прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Верховна Рада України прийняла більше 20 законів про внесення змін в Закон № 2011-XII, які, зокрема, були направлені на посилення соціального захисту військовослужбовців. Отже, зміна суспільного життя внаслідок військової агресії, рішення Конституційного Суду та зміна законодавства є об`єктивними чинниками для посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Так, у частині третій статті 16-2 Закону № 2011-XII вказано, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом № 2011-XII Кабінету Міністрів України делеговано повноваження щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців саме на період дії воєнного стану. Втім, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову № 168, якою на період дії воєнного стану установлено два види виплат: 1) додаткова винагорода для військовослужбовців; 2) одноразова грошова допомога сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови. Так, у пункті 1 цієї постанови (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2) визначений перелік військовослужбовців, яким на період дії воєнного стану виплачується додаткова винагорода, у розмірі 30 000 грн та 100 000 грн. Цей перелік не є предметом спору у цій справі. Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII. Отже, Кабінет Міністрів України на виконання частини третьої статті 16-2 Закону № 2011-XII визначив розмір одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців на період дії воєнного стану, яка не може бути меншою, ніж 15 000 000 грн. Наголошую, що зазначені вище норми містять загальний перелік військовослужбовців, сім`ї яких мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менш 15 000 000 грн, у разі їх загибелі (смерті). У справі, що розглядається коло осіб та їх статус не є предметом спору, проте є встановленим та визнаним фактом. Буквальне тлумачення пунктів 1 і 2 Постанови № 168 беззаперечно свідчить, що вказаний розмір одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану отримують сім`ї всіх військовослужбовців, які загинули (померли) під час виконання ними обов`язків військової служби. Необхідно враховувати, що після прийняття Постанови № 168 пункт 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII було декілька разів змінено і на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції за Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (набрав чинності 04.05.2024) його викладено у такій редакції: «

3. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті». Така воля законодавця беззаперечно свідчить про одностайну позицію останнього з рішенням суб`єкта виконавчої влади щодо розміру одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби. Тотожні за змістом зміни було внесено і до пункту 2 Постанови № 168 (постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 і від 28 лютого 2022 р. № 168»), що свідчить про зрівняння для цілей виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн військовослужбовців, які загинули або померли під час виконання ними обов`язків військової служби. За такого правового регулювання ключовою умовою для виникнення права у членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн є наявність причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з виконанням обов`язків військової служби або проходженням військової служби. Порядок установлення причинно-наслідкового зв`язку визначено Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1.1 цього Положення військово-лікарська експертиза, зокрема установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Пунктом 1.3 Положення № 402 до завдань військово-лікарської експертизи віднесено, зокрема визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть. Згідно з пунктом 2.1 Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії, далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Глава 21 Положення № 402 регулює порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України. Таким чином, виключними повноваженнями щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) військовослужбовця внаслідок захворювання, травми, поранення, контузії, каліцтва з військовою службою (виконанням військового обов`язку, проходженням військовою службою) наділені військово-лікарські комісії відповідного рівня (ВЛК). Отже, юридичною підставою для набуття членом сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу є, зокрема наявність висновку військово-лікарської експертизи про встановлення причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з військовою службою (виконанням військового обов`язку, проходженням військовою службою). Формулювання у постановах ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв визначені у підпункті 21.5 Положення №

402. Серед них: поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби; поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Слід урахувати, що при призначенні одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих військовослужбовців, передбаченої частиною третьою статті 16-2 Закону № 2011-XII, підпункти 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII застосовуються у взаємозв`язку з пунктами 1 і 2 Постанови № 168 та Положенням №

402. Зміст зазначених правових норм свідчить про те, що смерть військовослужбовців, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), про що у своїй постанові вказав Верховний Суд, не є виключною умовою для виплати спірної одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) військовослужбовців, оскільки у підпунктах 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII та Положенні № 402 йдеться також і про захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Наголошую, що за наведеного правового регулювання ключовою умовою для виникнення права у членів сім`ї померлого військовослужбовця на одноразову грошову допомогу є наявність причинно-наслідкового зв`язку смерті (загибелі) з виконанням обов`язків військової служби, а не причиною загибелі (смерті), як-от захворювання, нещасний випадок, травма, поранення, контузія, каліцтво. Тому право на отримання одноразової грошової допомоги не можна пов`язувати виключно, якщо смерть (загибель) військовослужбовця спричинена пораненням, контузією, травмою, каліцтвом. Звертаю увагу, що в зазначених вище нормативно-правових актах не виокремлені випадки загибелі та смерті військовослужбовця внаслідок конкретних захворювань, нещасних випадків чи травм, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби чи в період проходження військової служби для цілей призначення та виплати одноразової грошової допомоги. В цьому контексті наголошую, що судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання: «Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця», яке відповідно до висновку 16 регіональної ВЛК пов`язане із захистом Батьківщини (протокол від 19.04.2024 № 663). Отже, уповноваженим органом встановлено, що саме «Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця» призвели до загибелі ОСОБА_2 . За такого правового регулювання, встановлених судами обставин, оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок захворювання: «Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця», яке відповідно до висновку 16 регіональної ВЛК пов`язане із захистом Батьківщини (протокол від 19.04.2024 № 663) під час дії воєнного стану, вважаю, що суд першої інстанції прийняв 09.06.2025 цілком законне рішення, відповідно касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно було задовольнити та скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026. Суддя Верховного Суду С.М.Чиркін