Постанова Київський апеляційний суд № 752/13943/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/13943/25Головуючий у І інстанції: Бондаренко Г.В. Провадження №33/824/233/2026 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20березня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргузахисника Марченка В.С. в інтересах ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04липня 2025 року, ВСТАНОВИВ: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня2025рокуОСОБА_2визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Не погоджуючись зданим рішенням суду, захисник Марченко В.С.подавапеляційну скаргу,в якій просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04липня 2025 року скасуватита призначити новий розгляд в суді першої інстанції. За доводами апелянта, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження належного повідомлення ОСОБА_2 про судове засідання та з`ясування причин її неявки. Вважає, що перебування за кордоном у туристичній поїздці є поважною причиною неявки до суду. Стверджує, що судом не спростовано версію ОСОБА_2 про те, що винуватцем ДТП є саме водій ОСОБА_4 , який рухався в житловій зоні з значним перевищенням допустимої швидкості. Цим самим судом порушено вимоги ст.251 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Також вважає, що оскаржувана постанова є невмотивованою, оскільки в ній не зазначено, на підставі яких саме доказів суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За результатами апеляційного розгляду просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04 липня 2025 року скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Разом із апеляційною скаргою захисник Марченко В.С. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що ОСОБА_2 фізично не могла бути присутньою при оголошенні рішення суду 04 липня 2025 року, оскільки на той момент перебувала за межами України в туристичній поїздці та повернулась до України лише 09 липня 2025 року. Про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_2 дізналась лише після повернення в Україну 09 липня 2025 року, коли ознайомилась із оприлюдненою 07 липня 2025 року постановою в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд апеляційної інстанції визнає обґрунтованими доводи апелянта про поважність пропуску строків на апеляційне оскарження, оскільки обставини, на які посилається апелянт, підтверджуються матеріалами справи. З цих підстав суд задовольняє клопотання захисника Марченка В.С. та поновлює строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 04липня 2025 року. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши поясненняОСОБА_2 та її захисника Мірводи А.М.на підтримку поданої апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_4 та його представника Цимбалюка М.Г., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги,проаналізувавши апеляційні доводи, суд приходить до наступного висновку. Згідно оскаржуваної постановиОСОБА_2 визнана винуватоюу тому, що вона30.05.2025 року о 08 год. 40 хв., керуючи транспортним засобом «Lexus» д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Метрологічній, 54А в місті Києві, під час руху не надала перевагу в русі транспортному засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_2 , який наближався з правого боку, в результаті чого допустила зіткнення транспортних засобів, що спричинило їх пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила вимоги п.10.11ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Свій висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував наявними у матеріалах справидоказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення,схемою місця ДТП та поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди. Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Апеляційним переглядом встановлено, що суддя розглянула справу у відповідності до положень ст.ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно та об`єктивно дослідила обставини справи про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано дійшла висновку про порушення ОСОБА_2 п.10.1 ПДР України, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Пунктом 10.11 Правил дорожнього руху України передбачено, щоу разі, коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цими Правилами, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку. Не спростовується винуватість ОСОБА_2 у порушенні вказаного пункту Правил дорожнього руху іапеляційними доводами захисника про те, що судом першої інстанції не було з`ясовано всі обставини справи та не спростовано версію ОСОБА_2 про те, що винуватцем ДТП є саме водій ОСОБА_4 , який рухався в житловій зоні зі значним перевищенням допустимої швидкості, оскільки такі доводи не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються лише на припущеннях. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 повідомила, що водій автомобіля«Skoda» ОСОБА_4 рухався зі значним перевищенням швидкості, дозволеної на території житлового комплексу. Враховуючи те, що у неї був обмежений огляд, через припаркований на перехресті автомобіль, вона не змогла побачити автомобіль під керуванням ОСОБА_4 і вчасно зреагувати, хоч і рухалась дуже повільно. Водій ОСОБА_4 у своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції повідомив, що рухався із дозволеною на території житлового комплексу швидкістю, а саме не більше 5 км/год, однак саме ОСОБА_2 не надала йому дорогу під час проїзду перехрестя, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Про значне перевищення швидкості руху на території житлового комплексу, де встановлено обмеження швидкості руху - 5 км/год, за доводами сторони захисту, свідчить розташування транспортних засобів після ДТП на проїзній частині та локалізація механічних пошкоджень. Проте, такі доводи сторони захисту ґрунтуються на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять жодних достовірних доказів порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, а саме керування транспортним засобом з перевищенням швидкості руху на території житлового комплексу. Долучений захисником ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду висновок експерта №6/26 про проведення судової автотехнічної експертизи не є належним та допустимим доказом на спростування висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у порушенні п.10.11 ПДР, оскільки вихідні дані для проведення експертного дослідження визначались експертом за версією водія ОСОБА_2 , в тому числі і щодо швидкості руху автомобіля під керування ОСОБА_4 , а тому такі висновки експерта не можна вважати об`єктивними та достовірними. Крім цього, даним висновком не спростовується факт ненадання водієм ОСОБА_2 переваги в русі автомобілю під керуванням ОСОБА_4 , що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, відсутність розгорнутого аналізу кожної гіпотетичної обставини правопорушення у постанові суду першої інстанції не свідчить про незаконність даної постанови. Доводи апелянта про відсутність належного повідомлення та поважність причин неявки є безпідставним та не підтверджується матеріалами справи, оскільки матеріали справи містять підтвердження про повідомлення ОСОБА_2 про час та дату судового засідання (а.с.9). Поряд з тим, своє право на захист ОСОБА_2 змогла в повному обсязі реалізувати в суді апеляційної інстанції, шляхом надання пояснень та залучення захисника. Апеляційним переглядом не встановлено неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення вимог процесуального закону, на що посилається апелянт у поданій скарзі. Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 04липня 2025 року, якоюОСОБА_2визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Марченка В.С. в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя І.А. Мосьондз