Постанова 4803 № 175/3861/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/483/22 Справа № 175/3861/21 Суддя у 1-й інстанції - Бровченко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чумаки, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та провадження у справі, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП. Як слідує з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 18.09.2021 о 16.15 годині в районні АЗС «WOG» + 700 м автодороги «Знам`янка-Лугансье-Ізварине» у Дніпровському районі Дніпропетровської області, керуючи автомобілем «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог п.п.12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки, через що при виникненні перешкоди не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив перекидання автомобіля, що призвело до пошкодження транспортного засобу, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та винести нову, якою провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що постанова є необґрунтованою та незаконною, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, зокрема відеозапису, який вказує на відсутність його вини у скоєному ДТП та підтверджує порушення Правил дорожнього руху з боку іншого водія ОСОБА_2 , його поясненням наданим у судовому засіданні та поясненням свідка ОСОБА_3 , що свідчить про неповноту та поверхневість судового розгляду справи. Разом з тим, апелянт звертає увагу, що письмові пояснення свідка ОСОБА_2 суттєво відрізняються від пояснень, які надавались ним у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях, й не підтверджені доказами у справі. Більш того, на думку апелянта, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є заінтересованими особами у цій справі та їх пояснення спростовуються іншими доказами, зокрема відеозаписом та поясненнями свідка ОСОБА_3 . При цьому, апелянт зазначає, що згідно з висновком експерта від 20.12.2021 саме ОСОБА_2 допустив порушення п. 10.1 ПДР України, внаслідок чого сталося ДТП, однак суд не надав оцінки його діям та іншим обставинам, які б могли істотно вплинути на його висновки, тому ухвалив необґрунтоване рішення. Окрім того, апелянт вказує на те, що суд безпідставно послався у своєму рішенні на перевищення ним швидкості руху, оскільки це є недоведеним, та дорожні знаки про обмеження швидкості на схемі ДТП відсутні, а фото, на яких вони зображені і долучені до матеріалів справи, зроблені у темній час доби та неможливо ідентифікувати на якій ділянці вони розміщені. Між тим, ці фото не містять ані часу, ані дати, ані прив`язки до місцевості у якій вони знаходилися, тому висновки суду, на думку апелянта, не підтверджуються доказами та суперечать іншим доказам у цій справі. Також, ОСОБА_1 зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП не можуть бути достатніми доказами на підтвердження його винуватості. Окрім того вказує, що відстань 350 метрів, яка зображена на схемі була дописана працівниками поліції, проте суд не врахував ці обставини. З огляду на викладене, на переконання апелянта, постанова підлягає скасуванню. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Тітову І.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, свідка ОСОБА_2 , дослідивши докази у справі, перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку. Розглядаючи апеляційну скаргу по суті заявлених у ній вимог, суд виходить з такого, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вказані вимоги закону, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Вина ОСОБА_1 у вчиненні цього правопорушення, підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ААБ №009726 від 18.09.2021, в якому викладені фактичні обставини справи та, які були засвідчені особистим підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди та фото-таблицею до неї, із зазначенням в ній положень розташування транспортних засобів, після вчинення ДТП; поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , наданих у суді першої інстанції, які підтвердили викладені в протоколі та схемі ДТП фактичні обставини справи. Будь-яких невідповідностей протокола про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , вимогам ст. 256 КУпАП, апеляційним судом не встановлено. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає. Що стосується доводів апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, то вони повністю спростовуються вищенаведеними доказами. Так, адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив положення ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, інспектором патрульної поліції закидається у вину ОСОБА_1 , за обставин, відображених у протоколі, порушення пунктів 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. Пунктом п. 12.1 ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним. Пунктом п. 12.3 ПДР України передбачено, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Дослідженими судом доказами, а саме схемою ДТП, яка підписана уповноваженою особою та її учасниками без будь-яких зауважень щодо викладених в ній відомостей, а також переглянутим під час апеляційного розгляду справи відеозапису події правопорушення, підтверджуються викладені у протоколі фактичні обставини, зокрема те, що водій ОСОБА_2 , з`їжджаючи з віадуку у смт. Слобожанське, зайняв ліву смугу руху по головні дорозі на вул. Донецьке шосе та в цей час водій ОСОБА_1 знаходився від нього на значній відстані, й побачивши перешкоду, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, через що, при виникненні перешкоди, не впорався з керуванням, та виїхав за межі проїзної частини праворуч, де допустив перекидання свого автомобіля. Ці обставинм також підтверджуються показами свідка ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, який зокрема пояснив, що ДТП відбулася з вини водія ОСОБА_1 , який перевищив дозволену швидкість, незважаючи на те, що на цьому відрізку дороги стояли попереджувальні знаки про обмеження швидкості руху у зв`язку із проведенням ремонтних робіт. Пояснення свідка ОСОБА_2 , є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, в тому числі фототаблицею, на якій зафіксовано розташування знаків обмеження швидкості руху на ділянці дороги по вул. Донецьке шосе, по якій рухався водій ОСОБА_1 та відеозаписом, з якого видно, що на цій ділянці дороги проводились ремонтні роботи. Окрі того, ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи не заперечував, що рухався на автомобілі зі швидкістю 90-100 км/год. Отже, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п.п. 12.1, 12.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Що стосується посилання апелянта на те, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-21/39319-ІТ від 20.12.2021, саме водій ОСОБА_2 допустив порушення п. 10.1 ПДР України, є неспроможними з огляду на таке. Суд зауважує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу, складеного щодо ОСОБА_1 , тому апеляційний суд позбавлений можливості здійснити оцінку дій іншого водія, в цій дорожньо-транспортній пригоді. Разом з тим, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання вказаної експертизи недопустимим доказом, з наведених в постанові мотивів. Окрім того, відповідно до дослідницької частини цього висновку, експерт зазначив, що для вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 технічної можливості уникнути ДТП, є неможливим у зв`язку із недостатністю вихідних даних, які були йому надані для проведення цієї експертизи, а тому відсутні й підстав стверджувати про відповідність дій ОСОБА_1 вимогам ПДР України. Між тим, питання про призначення повторної (додаткової) автотехнічної експертизи в апеляційній скарзі не ставиться та ніхто з учасників справи під час апеляційного розгляду справи таких клопотань не заявляв. При цьому, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять достатньо відомостей щодо події дорожньо-транспортної пригоди та встановлення того, чиї дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з її настанням. Твердження в скарзі про те, що відстань 350 метрів, яка зображена на схемі місця ДТП від 18.09.2021 була дописана працівниками поліції, є необґрунтованим та не підтверджується жодним належним доказом у справі. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що ця схема складена уповноваженою особою і дії службової особи, яка її складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тому у суду немає підстав вважати відомості, які зафіксовані у цій схемі такими, що не відповідають дійсності. Отже, посилання апелянта на недоведення його вини у вчиненні правопорушення, є необґрунтованим та таким, що повністю спростовуються вищенаведеними доказами. При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Разом з цим, суд першої інстанції вірно застосував положення п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки правопорушення вчинено ОСОБА_1 18.09.2021, тоді як постанова про визнання його винуватим за ст. 124 КУпАП винесена 01.04.2022, тобто поза межами строку накладання адміністративного стягнення, визначеного ст. 38 КУпАП, що є обставиною, яка виключає провадження у цій справі. З огляду на викладене, суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2022 року, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко