Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/996/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/487/22 Справа № 203/996/22 Суддя у 1-й інстанції - Черваньова Ю. М. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Дніпропетровську, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонер, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. Згідно з оскаржуваную постановою, ОСОБА_1 01.02.2022 о 10 годині 30 хвилин в м. Дніпро на перехресті вул.Половицької та вул. Князя Ярослава Мудрого, керуючи транспортним засобом марки Toyota Camry н/з НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу в русі транспортного засобу Toyota Rav4 н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з останнім. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись з винесеною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі щодо нього за ст.124 КУпАП закрити, у зв`язку із відсутністю в його діях складу цього правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що постанова є незаконною необґрунтованою, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що висновки суду про його винуватість не підтверджуються наявними доказами у справі. Апелянт зазначає, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що потерпілий ОСОБА_2 , рухаючись по головній дорозі, на значній відстані від перехрестя, з невеликою швидкістю в русі повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України, оскільки міг виявити перешкоду, проте не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки автомобіля. Також, на думку ОСОБА_1 , уповноважена особа при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановила та не зазначила, коли саме виникла небезпека для руху автомобіля і коли ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п. 12.3 ПДР України, що свідчить необ`єктивність дій працівників поліції та істотне порушення вимог КУпАП. На думку апелянта, суд не взяв до уваги й обставини зіткнення транспортних засобі в конкретній дорожній ситуації та механічні пошкодження автомобілей, виявлені і зафіксовані на схемі ДТП та фото-таблицях, зокрема судом не було враховано конкретну ділянку дороги, черговість проїзду перехрестя, та розташування автомобілів на проїзній частині дороги, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Окрім того, особа, яка притягається до відповідальності зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення експертизи у справі, яка б усунула неповноту та протиріччя встановлених обставин, чим порушив його право на захист, тому, на переконання апелянта, постанова підлягає скасуванню. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Дорошкевич О.Л., підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову скасувати. Потерпілий ОСОБА_2 та його захисник Борисенко Р.Ю. просили постанову залишити без змін. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, суд дійшов такого висновку. Розглядаючи апеляційну скаргу по суті заявлених у ній вимог, суд виходить з такого, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги закону, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому закидається, підтверджується наявними в матеріалах провадження доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 066641 від 15.02.2022, в якому зафіксовані фактичні обставини справи, та які засвідчені особистим підписом ОСОБА_1 без будь-яких зауважень; протоколом огляду місця ДТП від 01.02.2022 та схемою до нього, в яких в тому числі зафіксовані дорожні знаки пріорітету пересікання перехрестя вулиць; фотознімками з розташуванням автомобілів після дорожньо-транспортної пригоди; поясненнями потерпілого ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 про обставини ДТП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає. Що стосується доводів апелянта про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, то вони повністю спростовуються вищенаведеними доказами, які досліджені судом. Так, адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив положення ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами. Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, інспектором патрульної поліції закидається у вину ОСОБА_1 , за обставин, відображених у протоколі, порушення пункту 16.11 Правил дорожнього руху України. Пунктом п. 16.11 ПДР України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. З наявної в матеріалах справи схеми місця ДТП від 01.02.2022, а також з переглянутого під час апеляційного розгляду справи відеозапису видно, що водій ОСОБА_2 , перетинаючи перехрестя, рухався по головній дорозі не міг передбачити, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 16.11 ПДР України, почав перетинати перехрестя, не впевнившись, що він створює перешкоду автомобілю, який рухався по головній дорозі. Окрім того, відповідно до відомостей, зафіксованих на цій схемі, об`єктивно видно розташування транспортних засобів після події ДТП, а також зафіксовано, що на нерегульованому перехресті вулиці вул. Половицької та вул. Князя Ярослава Мудрого у м. Дніпро, наявний знак 2.1 (Дати дорогу) на вул. Половицькій перед виїздом на вул. Князя Ярослава, та ці обставини апелянтом у судовому засіданні не оспорювалися. При цьому, в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що він виїхав на перехрестя з другорядної дороги та допустив зіткнення з автомобілем "Toyota Rav 4" н/з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, але зазначив, що водій ОСОБА_2 , перед зіткненням автомобілей, почав збільшувати швидкість, внаслідок чого сталося ДТП. З огляду на викладине, аналізуючи послідовність дій учасників ДТП, апеляційний суд зазначає, що належне виконання водієм ОСОБА_1 вимог п.16.11 ПДР України унеможливлювало подію ДТП, та виконання цього пункту ПДР було його обов`язком. Отже, доводи апелянта не спростовують зазначені в постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР України, та настання відповідальності за ст.124 КУпАП. Разом з цим, доводи скарги ОСОБА_1 про те, що ДТП відбулась з вини водія ОСОБА_2 , який не виконав вимоги п. 12.3 ПДР України, є неспроможними, та суд апеляційної скарги розцінює їх як обраний спосіб захисту та уникнення від відповідальності. Суд зауважує, що провадження у цій справі про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу, складеного щодо ОСОБА_1 . Більш того, відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху України, кожен з учасників дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Отже, рухаючись по головній дорозі водій ОСОБА_2 об`єктивно не міг допустити, що інші учасники дорожнього руху, рухаються по другорядній дороз, не нададуть йому перевагу у русі на нерегульованому перехресті. Перевіряючи доводи апелянта про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено його право на захист через відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи, є необгрунтованими виходячи з того, що, згідно з ст. 273 КУпАП, експертиза призначається, коли виникає потреба в спеціальних знаннях, й призначення експертизи, є правом суду, а не його обов`язком. При цьому, належить врахувати, що матеріали справи містять достатню кількість відомостей щодо події цієї пригоди й для встановлення того факту чиї саме дії перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, що сталася, й на час апеляційного розгляду також не убачається необхідності для проведення експертизи у цій справі. Отже, апеляційній скарга не містить жодного обґрунтованого доводу, який би давав апеляційному суду об`єктивні підстави ставити під сумнів висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та наявність в його діях складу цього правопорушення. Накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції призначив його в межах санкції ст. 124 КУпАП, врахувавши при цьому характер та наслідки вчиненого правопорушення, та особу правопорушника. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необгрунтовану, а постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко