Постанова 4808 № 352/538/26

Справа № 352/538/26 Провадження № 33/4808/376/26 Категорія ст. 124 КУпАП Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Халуса М.М., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого-адвоката Івонюка В.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Івонюка Віталія Михайловича, що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 на постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2026 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. ВСТАНОВИВ: Судом першої інстанції провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600266 від 25 лютого 2026 року (а.с. 1) ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчинені адміністративного правопорушення за наступних обставин: 25 лютого 2026 року о 08 годині 05 хвилин в с. Павлівка по вулиці Шевченка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 207, номерний знак НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався назустріч, чим порушила пункту 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно протоколу про адміністративні правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адвокат Івонюк В.М. в апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказує, що рішення суду першої інстанції є винесенем з невідповідністю висновків суду, викладених судовому рішенні, фактичним обставинам за яких вчинено правопорушення. Зазначає, що за результатами оформлення працівниками поліції матеріалів ДТП складено два протоколи про адміністративні правопорушення на обох водіїв за порушення ними п. 13.3 ПДР України, а за результатами розгляду адміністративних справ у суді - суддею закрито обидва провадження за відсутності у діях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правопорушень, передбачених ст. 124 КУПАП. У даній дорожньо-транспортній пригоді приймали участь два транспортні засоби, порушення зі сторони третіх осіб не зафіксовано, причин і умови, які сприяли вчиненню ДТП не виявлено, а тому дана ДІП трапилась у результаті порушення одного із його учасників, а одночасна невинуватість обох, за таких умов, - виключається. Вказує, що у постанові суд першої інстанції зазначає, що він не погоджується із доводами працівника поліції ОСОБА_3 про те, що недотримання бокового інтервалу може вбачатись у діях обох учасників руху незалежно від того на чиїй смузі відбулось зіткнення і поряд з цим сам ігнорує фактичні дані про те, що саме автомобіль PEUGEOT 207 частково знаходиться на смузі зустрічного руху і якщо б не зіткнення 1з зустрічним автомобілем, то він би й далі виїхав на зустрічну смугу або й за межі дороги, бо рухався у стані заносу; що усі фрагменти пластмаси від автомобілів, які можуть свідчити про місце зіткнення, повністю знаходяться на смузі руху VOLKSWAGEN; що водій та пасажир автомобіля VOLKSWAGEN на момент ДТП рухались у межах своєї смуги руху, їхній автомобіль у стані заносу не був. Наголошує, що судом необґрунтовано визнано схему місця ДТП неналежним доказом з міркувань того, що на ній зафіксовано місце розташування автомобілів на момент її складання, а не під час події. Також судом безпідставно відхилено доказ потерпілої сторони у вигляді фототаблиці з підстав того, що нібито фрагменти пластмаси від автомобілів знаходяться у безпосередній близькості з одним із автомобілів і автомобілі після зіткнення проїхали певну віддаль і нібито обидва зупинились на своїх узбіччях. З схеми та фототаблиці видно, що тільки автомобіль VOLKSWAGEN знаходиться на своєму правому узбіччі, а PEUGEOT 207 - на правій смузі проїзної частини, а задньою частиною - частково на зустрічній. Саме фрагменти пластмаси і кінцеве розташування задньої частини автомобіля PEUGEOT 207 вказують про можливе місце зіткнення, оскільки внаслідок ударно-механічної взаємодії відбулась руйнація бокових дзеркал автомобілів і фрагменти їх корпусів обсипались у місці контактування. Рух транспортних засобів після зіткнення є абсолютно логічним і послідовним, адже до зіткнення кожен із транспортних зобів мав свою швидкість руху і напрямок, був наділений певною кінетичною енергією, і чим більша швидкість тим будуть більші віддалі автомобілів від місця зіткнення або тим більші будуть повертання автомобілів відносно своєї осі, в залежності від первинного кута зіткнення. Звертає увагу, що твердження суду про те, що фрагменти пластмаси могли бути перенесені під час руху інших автомобілів не підтверджено будь-якими даними і будь-якими доказами, а тільки припущеннями працівника поліції, який повинен був зафіксувати їх на схемі, а уже потім суд, за наявності достовірних даних про кількість проїзду і швидкість руху попутних транспортних засобів через місце ДТП, можливих відеозаписів чи свідчень сторонніх людей про дійсне переміщення деталей транспортних засобів і яких саме, на яку віддаль, на яку смугу руху, висловлювати припущення про можливе переміщення фрагментів пластмаси. В судове засідання апеляційного суду з`явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , якій роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, адвокат Халус М.М., якому роз`ясненні права, передбачені, ст. 271 КУпАП потерпілий ОСОБА_2 , якому роз`яснені права, передбачені ст. 269 КУпАП, і його представник Івонюк В.М., якому роз`яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП. Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, вирішуючи апеляційну скаргу по суті вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Вважаю, що суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП цих вимог закону дотримано належним чином. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2026 року серії ЕПР1 №600266 (а.с. 1) 25 лютого 2026 року о 08 годині 05 хвилин в с. Павлівка по вулиці Шевченка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Peugeot 207, номерний знак НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не дотрималась безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався назустріч, чим порушила пункту 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Чим порушив п. 13.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором ВП№1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенантом поліції Кудлою Є.І. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час апеляційного розгляду не здобуто підстав вважати, що цей протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердила, що їй роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та дала пояснення на окремому аркуші. Також звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст. До протоколу поліцейськими долучено план-схему дорожньо-транспортної пригоди та пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди. З план-схеми дорожньо-транспортної пригоди на вул. Шевченка в с. Павлівка о 08 год. 055 хв. (а.с. 2) вбачається ділянка дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, дорожня обстановка, розташування транспортних засобів марки Peugeot 207, номерний знак НОМЕР_1 та марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 та їх пошкодження, що підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтвердили правильність даних внесених до схеми місця ДТП та факт пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП транспортними засобами. Суддя при прийнятті рішення бере до уваги всі наявні в матеріалах справ докази та досліджує їх в своїй сукупності. Твердження сторін про те, що на схемі ДТП не зафіксовано місце зіткнення автомобілів, є слушним, разом з тим такий факт унеможливлює встановлення місця зіткнення під час апеляційного розгляду та відповідно унеможливлює визнання винуватою ОСОБА_1 в порушення ПДР, які б перебували в причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП. Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ДТП не підтверджується наявністю фрагментів пластмаси і кінцевого розташування задньої частини автомобіля PEUGEOT 207, оскільки осип не зазначено в схемі ДПТ, а перебування, після зупинки, на смузі зустрічного руху не можливо визнати місцем зіткнення транспортних засобів, оскільки під час зіткнення транспортних засобів відбулося їх зміщення, як наслідок дій водіїв, так і в результаті зіткнення. Вважаю правильним висновок суду першої інстанції про те, що схема місця ДТП не є належним доказом вини, оскільки на ній зафіксовано місце розташування автомобілів на час складення схеми, а не під час події. Вказаний факт був підтверджений в судовому засіданні як ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , так і свідком ОСОБА_3 , який складав відповідну схему та зазначив, що місце зіткнення встановити виявилось неможливим. Таким чином не доведено місце зіткнення транспортних засобів, а тому порушення п. 13.3 ПДР, тобто недотримання бокового інтервалу при зустрічному роз`їзду, неможливо визнати порушенням без встановлення місця зіткнення транспортних засобів. ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 25 лютого 2026 року (а.с. 3) зазначила, що того дня рухалась на своєму автомобілі Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 і під час керування автомобіль який рухався на зустріч не впорався з керуванням і заїхав їй в ліву сторону . дорога була слизькою і було здійснено занос, зустрічного автомобіля марки Peugeot 207, номерний знак НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження його і зустрічного автомобіля. ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 25 лютого 2026 року (а.с. 4) зазначив, що того дня рухався на своєму автомобілі марки Peugeot 207, номерний знак НОМЕР_1 в сторону Калуського шосе в правій смузі, йому на зустріч рухався автомобіль марки Volkswagen Golf, номерний знак НОМЕР_2 , в наслідок поганого дорожнього покриття, а саме лід, зад машини почало нести на зустрічну машину, всі спроби вирівняти кузов машини були невдалі і відбулося зіткнення. Автомобіль рухався зі швидкістю не більше 40 км/год. Пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо перебігу подій та місця зіткнення є суперечливими, а тому вважаю їх такими, що в повній мірі не доводять винуватість ОСОБА_1 у порушенні ПДР. Викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом не доводить, що ОСОБА_1 спровокувала чи створила дану аварійну ситуацію порушивши Правила дорожнього руху. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Згідно п. 13.3 ПДР України під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлено, що висновок судді суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими. Напрямок руху транспортних засобів та їх розташування, про що наголошує апелянт, як підставу необхідності критичного ставлення до пояснень ОСОБА_1 , не є слушними, оскільки не доводять місця зіткнення, а відповідно і факту порушення ПДР останньою. Взаємне розташування транспортних засобів на місці ДТП також не доводить винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 13.3 Правил дорожнього руху України. Вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відомості щодо порушення ОСОБА_1 Правил, механізму та місця зіткнення, містяться виключно в поясненнях ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 . При цьому останній не міг ствердно відповісти, що ОСОБА_1 виїхала на їх смугу руху, а їх пояснення щодо механізму та місця зіткнення суперечать поясненням ОСОБА_1 . Вказані докази є суб`єктивним сприйняттям події її учасниками, а будь-яких інших доказів, які б свідчили об`єктивно про подію, зокрема відеозаписів події з камер зовнішнього відеоспостереження або відеореєстраторів автомобілів, до суду не надано. Таким чином матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити обставини, наведені в протоколі, не долучено належних доказів, на підставі яких, у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні. З`ясувавши фактичні обставини справи, доходжу висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б доводили порушення ОСОБА_1 п. 13.3 ПДР України. Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком. Отже, винуватість особи не була доведена належними доказами, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції та визнання ОСОБА_1 винною у порушенні ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення за результатами апеляційного розгляду не встановлено. За таких обставин, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Івонюка Віталія Михайловича, що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло