Ухвала КЦС ВС № 446/1457/21

УХВАЛА 25 березня 2026 року м. Київ справа № 446/1457/21 провадження № 61-3318ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями, ВСТАНОВИВ: Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні нежитловими будівлями шляхом перебудови паркану, влаштувавши таку огорожу не менше ніж за 1 метр від задньої стіни нежитлових будівель сараю, льоху, дровітні, які належать їй на праві власності. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вона є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 є суміжним землекористувачем, яка здійснила самовільне будівництво сараю і гаража, які в подальшому узаконила рішенням сільської ради. При цьому, вона зруйнувала стару огорожу та збудувала нову, чим порушила межі між їхніми земельними ділянками, у зв`язку з чим між сторонами вже виникали судові спори, в ході розгляду яких ухвалено судові рішення, якими встановлено певні обставини, однак спір про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями між ними не вирішено. Оскільки відповідачка влаштувала огорожу впритул до належної їй будівлі сараю, що створює їй перешкоди у користуванні та обслуговуванні такого майна, її право землекористування є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Додатковим рішенням рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 квітня 2025 року заяву ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 57 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження додаткового рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 квітня 2025 року задоволено частково. Додаткове рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 квітня 2025 року змінено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. 14 березня2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, через представника ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року, в якій просив їх скасувати танаправити справу для розгляду до суду апеляційної інстанції. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023) Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями шляхом перебудови паркану. Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження. З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 11 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Кам`янка-Бузька міська рада Львівської області, про усунення перешкод в користуванні нежитловими будівлями. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: І. О. Дундар Є. В. Краснощоков В. І. Крат