Постанова Одеський апеляційний суд № 521/18802/24

Номер провадження: 22-ц/813/3452/26 Справа № 521/18802/24 Головуючий у першій інстанції Михайлюка О.А. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.01.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Безродна Ірина Вікторівна на додаткове рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 27 травня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст вимог 07.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сторожук Дмитро Іванович подав до суду заяву про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Додатковим Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27 травня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сторожука Дмитра Івановича про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі №521/18802/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено. Ухвалено по цивільній справі №521/18802/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна додаткове рішення наступного змісту: «Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень». Додаткове Рішення суду вмотивовано тим, що стороною позивача надано суду докази на підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом у розмірі 7500 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Безродна І.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, безпідставність додаткового рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27.05.2025 року та порушення судом першої інстанції при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, та ухвалити нове додаткове рішення, яким у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 - адвоката Сторожука Дмитра Івановича про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі № 521/18802/24 - відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення за відсутності документів, що свідчать про оплату гонорару адвоката, та за відсутності детального розрахунку наданих послуг. Звертається увага на те, що представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Сторожук Д.І. до заяви про ухвалення додаткового рішення були надані лише копія договору № 183 від 05 червня 2024 року, копія додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2024 року та «детальний опис наданих послуг» від 07 травня 2025 року, що не відповідає вимогам закону та є недостатнім для задоволення заяви про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник скаржника ОСОБА_2 адвокат Безродна І.В. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі. Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сторожук Д.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за їх відсутності не заявляли. ОСОБА_1 повідомлена шляхом надсиланя судової повістки засобами поштового зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R068042270567. Судові повістки надіслані ОСОБА_2 повертались на адресу суду з поміткою адресат відсутній за вказаною адресою. У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду. Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача. За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20. З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_2 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а тому його не явка не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку адвокатів скаржника та позивачки, щодо розгляду справи за відсутності їх довірителів, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності скаржника та позивачки, за участю їх адвокатів. Фактичні обставини справи, встановлені судом Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 06 травня 2025 року по справі №521/18802/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) вартість 1/2 автомобіля марки хетчбек CITROEN DS4, 2012 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_3 (не актуальна реєстрація), VIN НОМЕР_4 , вартістю 461 550,00 грн., шляхом виплати грошової компенсації вартості 50% автомобіля у розмірі 230775 (двісті тридцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок в рахунок сплаченого судового збору. 07.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сторожук Дмитро Іванович подав до суду заяву про винесення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) гривень. З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2024 року між адвокатом Сторожук Дмитром Івановичем та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №183. 11 листопада 2024 року між адвокатом Сторожук Дмитром Івановичем та ОСОБА_1 підписано Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №183, відповідно до п. 2 якої Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надається у розмірі 7500,00 (сім тисяч п`ятсот гривень), що є фіксованою платою, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, у наступному порядку - протягом 15 робочих днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції. На підтвердження понесених витрат представником позивача до суду надано також розрахунок часу і перелік видів правової (правничої) допомоги (обсяг наданих послуг), наданих клієнту згідно Додатку №1 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №183, від 07 травня 2025 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, припинення порушення прав й стримування від подання безпідставних позовів (скарг). Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З наявної в матеріалах справи Додаткової угоди № 1 від 11.11.2024 року до Договору № 183 про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2024 року, вбачається, що в п. 2. сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 7500 грн. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу. Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду, зокрема у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) наголошено, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19. При цьому, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 07.11.2019 по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.04.2020 в справі № 922/2685/19. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат у заявленому розмірі, оскільки розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений позивачкою у суді першої інстанції, є співмірним зі складністю справи, а також відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Доводи апеляційної скарги про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не підтверджений належними доказами, апеляційний суд вважає неспроможними, з огляду на те, що до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено належні, допустимі та достатні докази, які надавали суду першої інстанції можливість встановити обґрунтованість заявлених вимог та, які сумніву в апеляційного суду не викликають. Аргументи апеляційної скарги про те, що суду не надано доказів здійснення оплати правничої допомоги, а тому відсутні підстави для їх стягнення й вимогами ЦПК не передбачено стягнення витрат на правничу допомогу, які не сплачені замовником, є безпідставними, оскільки витрати на професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих, виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено. Загалом всі доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність прийнятого додаткового рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 27 травня 2025 року про стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі. Висновки суду першої інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які сторона скаржників послались в обґрунтування доводів апеляційної скарги. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставами для скасування додаткового рішення, в справі не виявлено. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для її задоволення в повному обсязі. Додаткове рішення є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Безродна Ірина Вікторівна, залишити без задоволення. Додаткове рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 27 травня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький