Постанова Житомирський апеляційний суд № 277/857/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/857/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В. Категорія 91 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М., з участю секретаря судового засідання Лугини О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 277/857/25 за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Ємільчинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), ОСОБА_3 , про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Майстренко Максима Сергійовича на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у місті Ємільчине, в с т а н о в и в : У липні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кармазін Г.Д. звернувся до суду із заявою, у якій просив оголосити померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі міста Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Донецької області, в зоні ведення бойових дій під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем та із 21 березня 2023 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період у в/ч НОМЕР_2 на посаді стрільця-снайпера 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти. Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 №1565 від 24 квітня 2023 року солдат ОСОБА_4 19 квітня 2023 року зник безвісти в районі міста Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. За вказаним фактом було розпочато службове розслідування і відповідно до акту цього розслідування, солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового наказу командира в/ч НОМЕР_2 та близько 14 години 19.04.2023 року під час підносу боєкомплекту до позиції з ним пропав зв`язок. Відповідно до журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 під час підносу бойового комплекту до позиції «Джокер» із солдатом ОСОБА_4 пропав зв`язок. За цим фактом органами національної поліції здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, однак місцезнаходження безвісно зниклого ОСОБА_4 встановити не вдалося. Заявниця вважає, що оскільки її чоловік пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, то його слід оголосити померлим. Оголошення ОСОБА_4 померлим необхідне для отримання свідоцтва про його смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, щоб скористатися своїми цивільними і соціальними правами, пов`язаними зі смертю чоловіка та батька їхнього сина ОСОБА_2 . Зокрема, оформити спадщину, отримати одноразову грошову допомогу, як член сім`ї загиблого військовослужбовця, отримати статус члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Окрім заявниці та малолітнього сина ОСОБА_2 до кола осіб, які можуть претендувати на отримання одноразової грошової допомоги, як член сім`ї військовослужбовця, є мати ОСОБА_4 ОСОБА_3 . Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_3 адвокат Майстренко М.С. подав апеляційну скаргу і просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про оголошення померлим ОСОБА_4 . Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим. Місцевим судом грубо порушено частину 2 статті 46 ЦК України та обов`язкову правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22). Велика Палата чітко розмежувала: «зник безвісти» це факт відсутності відомостей про місце перебування особи; «загинув» це факт смерті, який має бути підтверджений незаперечними доказами (тіло, останки, свідки загибелі, медичні документи, висновок про неможливість виживання). Вважає, що жоден доказ у справі не підтверджує загибель. Усі документи (Акт службового розслідування військової частини, витяг з журналу бойових дій, повідомлення поліції, повідомлення Міноборони РФ) мають офіційний статус підтвердження виключно факту зникнення безвісти, а не факту загибелі. Жоден з них не містить висновку про неможливість виживання ОСОБА_4 чи про настання його смерті. Оголошення померлим за відсутності доказів загибелі є саме тим припущенням смерті, яке прямо заборонено правовою позицією Великої Палати Верховного Суду. Вказує, що місцевий суд порушив статтю 308 ЦПК України та конституційний принцип справедливості, проігнорувавши інтереси матері зниклого військовослужбовця - ОСОБА_3 , яка категорично заперечує проти оголошення сина померлим і вважає пріоритетом продовження його пошуку. Суд першої інстанції мав зважити, що у справах про оголошення померлим інтереси збереження життя та продовження пошуку є вищими за інтереси оформлення спадщини чи одноразових виплат. Рішення, яке захищає виключно майнові інтереси заявниці (дружини), але завдає непоправної шкоди інтересам матері та самого зниклого, суперечить статті 308 ЦПК України та принципу справедливості (стаття 2 ЦПК України). У відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Кармазін Г.Д. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, вважає його законним, обґрунтованим, таким, що ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кармазін Г.Д. апеляційну скаргу не визнали, просили відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке ухвалене із дотриманням норм матеріального та процесуального права, - залишити без змін. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що досліджені у матеріалах справи докази підтверджують наявність правових підстав для задоволення заяви про оголошення померлим ОСОБА_4 . Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що заявниця є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06 липня 2016 року (а. с. 17). Згідно ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13 квітня 2017 року батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_1 (а. с. 18). Також встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21 жовтня ( а.с. 24). Відповідно до копії наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) №69 від 05 березня 2023 року солдата ОСОБА_4 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення (а. с. 30). Із доповіді про подію у в/ч НОМЕР_2 №1602 від 22 квітня 2023 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 14 години під час підносу бойового комплекту до позиції «Джокер» н.п. Бахмут, пропав зв`язок з солдатом ОСОБА_4 , стрільцем-снайпером 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти в/ч НОМЕР_2 . Подальші пошуки військовослужбовця не дали результату. Вважати військовослужбовця безвісті відсутнім (а. с. 34). Вказана вище подія 22 квітня 2023 року занесена до журналу ведення бойових дій в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з журналу №9 від 16 квітня 2023 року (а. с. 33). Як убачається із матеріалів справи, що 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що її чоловік солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 19 квітня 2023 року при виконанні бойового завдання в н. п. Бахмут, Донецької області в ході бою з ворогом (а. с. 36). Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1119 від 09 липня 2023 року за результатами службового розслідування прийнято вважати солдата ОСОБА_4 таким, що зник безвісти 19 квітня 2023 року в районі міста Бахмут, Донецької області під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а. с. 42-43). Згідно з актом службового розслідування від 09 липня 2023 року, встановлено, що солдат ОСОБА_4 зник безвісти 19 квітня 2023 року в районі місто Бахмут, Донецької області під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (а. с. 46-49). Даними витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, від 28 лютого 2025 року №20250228-4725, підтверджено, що відомості про ОСОБА_4 внесено до вказаного реєстру як зниклого безвісти на території бойових дій. По даному факту відкрито кримінальне провадження №12023060530000444 від 25 квітня 2023 року (а. с. 59). Із повідомлення Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області №4534/401/2025 від 15 квітня 2025 року слідує, що станом на 15 квітня 2025 року місцезнаходження військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , невідомо (а. с. 62). Відповідно до повідомлення Міноборони Росії №112/5/43447 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в списках осіб затриманих Збройними силами РФ за протидію проведенню спеціальній воєнній операції не значиться. Міноборони Росії інформацією про його місцезнаходження не володіє (а. с. 56). Законодавцем передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України). Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)). Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року, у справі № 755/11021/22, шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309). У цьому Наказі № 309 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Крім того, Верховний Суд у цій постанові звертає увагу, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності. Тобто, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю. Аналізуючи докази, надані заявницею на підтвердження обставин ймовірної загибелі ОСОБА_4 , колегія суддів звертає увагу, що матеріали службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1119 від 09.07.2023 щодо причин та обставин зникнення безвісти гранатометника 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 не містять чітких даних щодо імовірної загибелі ОСОБА_4 . Так відповідно доповіді про подію у в/ч НОМЕР_2 №1602 від 22 квітня 2023 року слідує, що 19 квітня 2023 року близько 14 години під час підносу бойового комплекту до позиції «Джокер» н.п. Бахмут, пропав зв`язок з солдатом ОСОБА_4 , стрільцем-снайпером 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 2 механізованої роти в/ч НОМЕР_2 . Подальші пошуки військовослужбовця не дали результату. Під час події був повністю споряджений у бронежилет та каску кевларову. Вважати військовослужбовця безвісті відсутнім. Із описової частини висновку службового розслідування по факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 убачається, що згідно рапорта вх.№6917 від 12.05.2023 року від командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в районі АДРЕСА_1 , стрілець-снайпер 2-го механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 виконував бойове завдання згідно бойового наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 18.04.2023 року №37/01. Приблизно о 14.00 год. під час підносу боєкомплекту до позиції пропав зв`язок з солдатом ОСОБА_4 . Після виявлення відсутності військовослужбовця, була проведена перевірка особового складу під час якої було встановлено, що солдат ОСОБА_4 зник безвісти, місце знаходження невідоме, на зв`язок не виходив, серед евакуйованих поранених та загиблих не було (а.с. 46-49). Отже вказані пояснення не свідчать про те, що солдат ОСОБА_4 загинув, він міг бути поранений або потрапити в полон, перебувати у невідомому місці, не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 19 квітня 2023 року зник безвісти в районі міста Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій 28 лютого 2025 року №376, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, м. Бахмут Бахмутської міської територіальної громади Донецької області, в районі якого під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_4 , віднесено до територій активних бойових дій, які не припинені. Матеріали справи не містять беззаперечних доказів факту настання смерті ОСОБА_4 , які б вказували на певні події, що давали б підстави припустити його загибель та на можливість звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою до сплину двох років з моменту закінчення активних бойових дій. Вирішуючи справу, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, а тому висновок місцевого суду про задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанціїу відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення безвісті зниклої особи померлою. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ОСОБА_3 сплатила 726,72 грн судового збору, тому зазначені судові витрати підлягають стягненню із ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Майстренко Максима Сергійовича - задовольнити. Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 726,72 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складено: 26 березня 2026 року.