Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/16989/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16989/25 Перша інстанція: суддя Скупінська О.В., повний текст судового рішення складено 01.09.2025, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., судді Джабурія О.В., судді Вербицької Н.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: 29.05.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (надалі Позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі-відповідач, ГУ ДПС), в якій позивач росить суд: - скасувати податкову вимогу від 20 лютого 2024 року №0000916-1305-1532; - скасувати Рішення про опис майна у податкову заставу від 27 лютого 2024 року №124/15-32-13-05-46; - скасувати Акт опису майна від 03 липня 2024 року №454/15-32-13-02-35, зобов`язавши Головне управління ДПС в Одеській області видалити запис про обтяження (реєстраційний номер 31440461 від 11 липня 2024 року) із Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані позивачем акти податкового органу були надіслані відповідачем за адресою в АДРЕСА_1 ), яка не належить позивачу і де він не проживає з 2000 року, оскільки він з 2010 року мешкає в Португалії, а до цього мешкав у США, де він має громадянство. Позивач вважає оскаржувані акти податкового органу неправомірними, оскільки вони були неналежним чином направлені (вручені) позивачу, винесені без врахування статусу позивача як іноземного громадянина, мають розбіжності у сумах заборгованості, не підтверджені детальним розрахунком податкового боргу, інформацією про об`єкти оподаткування, не відповідають вимогам законодавства щодо форми та змісту. Також позивач вказує на те, що податкові повідомлення-рішення по податку на нерухомість, на підставі яких виникли суми податкового боргу, йому не направлялись, що на думку позивача свідчить про відсутність податкового боргу та відсутність підстав для винесення відповідачем оскаржуваних у цій справі рішень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України. Так, апелянт повторює свої доводи щодо неналежного направлення йому оскаржуваних рішень відповідача їх неналежного оформлення, не підтвердження їх відповідними розрахунками податкового боргу та неузгодженості самої суми податкового боргу внаслідок не направлення йому податкових повідомлень-рішень, якими такі суми нараховані. Також апелянт посилається на сплив визначених ст.102 ПК України термінів, для нарахування позивачу зобов`язань за 2020 та 2021 роки, стверджуючи про безнадійність частини податкового боргу. Апелянт також вказує на порушення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування, стверджуючи, що він є резидентом Португальської Республіки. Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що згідно ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності перебувають наступний об`єкт нерухомого майна: - квартира - за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 57,8 кв.м, частка права власності 2/3, дата держ. реєстр. права власності 25.05.2018; - квартира - за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 73,5 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 28.12.2016; - квартира - за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 108,3 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 28.12.2016; - квартира - за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 64,8 кв.м, частка права власності 1/1, частка права власності 432/1000, дата держ. реєстр. права власності 06.12.2018; - квартира - за адресою: АДРЕСА_5 , загальна площа 73,1 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 28.12.2016; - нежитлове приміщення - за адресою: АДРЕСА_6 , загальна площа 136,8 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 21.06.2018; - нежитлове приміщення - за адресою: АДРЕСА_7 , Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.07.2025 8 приміщення 62, загальна площа 131,1 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 24.10.2018; - нежитлова будівля - за адресою: АДРЕСА_8 , загальна площа 957,6 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 05.03.2019; - нежитлове приміщення - за адресою: АДРЕСА_9 , загальна площа 161,6 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 23.04.2021; - нежиле приміщення - за адресою: АДРЕСА_10 , загальна площа 621 кв.м, частка права власності 1/1, дата держ. реєстр. права власності 15.12.2014 Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ф», яким визначені податкові зобов`язання ОСОБА_3 : по податку на нерухоме майно, відмінне земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які с власниками об`єктів житлової нерухомості (к/б 18010200) становить - 5535,93 грн: №2836198-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 167,96 грн (основний платіж); №2836200-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 231,20 грн (основний платіж); №2836217-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 347,14 грн (основний платіж); №2836202-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 441,00 грн (основний платіж); №2836214-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 345,25 грн (основний платіж); №2836210-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 132,21 грн. (основний платіж); №2836197-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 649,80 грн (основний платіж); №2836213-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 511,50 грн (основний платіж); №2836219-2407-1553UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 181,99 грн (основний платіж); №2836187-2407-1553UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 703,95 грн (основний платіж); №2836188-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 477,75 грн (основний платіж); №2836189-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 181,96 грн (основний платіж); №2836191-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 250,47 грн (основний платіж); №2836192-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 475,15 грн (основний платіж); №2836206-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 438,60 грн (основний платіж). по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (к/б 18010300) становить 305508,47 грн: №2836207-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 7866,00 грн (основний платіж); №2836199-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 7272,00 грн (основний платіж); №2836216-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 26885,68 грн (основний платіж); №2836205-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 57456,00 грн (основний платіж); №2836220-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 5675,87 грн (основний платіж); №2836190-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 40365,00 грн (основний платіж); №2836204-2407-1553-UA 51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 37260,00 грн (основний платіж); №2836212-2407-1553-UA51100270000073549 від 04.09.2023 на суму 41458,49 грн (основний платіж); №0973833-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 8521,50 грн (основний платіж); №0978002-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 62244,00 грн (основний платіж); №0978003-2407-1553 від 05.04.2023 на суму 10504,00 грн (основний платіж). Згідно листа Суворовської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області від 18.06.2025, відповідно до інформації з ЦБ ДРВО, податкова адреса платника податків ОСОБА_3 : АДРЕСА_11 . Зазначені податкові повідомлення-рішення були надіслані на адресу ОСОБА_3 та повернулись не врученими на адресу контролюючого органу із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень на момент прийняття спірних рішень матеріали справи не містять. Головним управлінням ДПС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 (а.с.16), відповідно до якої повідомлено ОСОБА_3 про наявність у нього станом на 19.02.2024 податкового боргу у сумі 311044,47 грн; попереджено про те, що податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу; вимога терміново сплатити суму податкового боргу; застереження, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. До вказаної податкової вимоги форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 додано детальний розрахунок суми податкового боргу (а.с.17), відповідно до якого сума податкового боргу у розмірі 311044,47 грн складається із податкового зобов`язання у розмірі 5535,93 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості та у розмірі 305508,54 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46 (а.с.18), яким податковий орган вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_3 . Зазначені податкова вимога форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46 були 27.02.2024 направлені на адресу ОСОБА_3 : АДРЕСА_11 (а.с.19) та поштове відправлення повернулось відправнику із зазначенням причин невручення адресату «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20). На податкову вимогу форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 ОСОБА_3 до Державної податкової служби України подано скаргу від 05.05.2025 (а.с.29-31) за наслідками розгляду якої прийнято рішення від 21.05.2025 №14728/6/99-00-06-03-03-06 (а.с.31-32), яким у задоволенні скарги відмовлено. Матеріали справи не містять відомостей та доказів на їх підтвердження щодо самостійного погашення позивачем суми податкового боргу, визначеного податковою вимогою форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі №420/24954/24 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задоволено позовні вимоги ГУ ДПС та стягнуто з останнього визначену спірною податковою вимогою форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 суму податкового боргу в розмірі 311044,47 гривен, яка складається з таких сум: - 5535,93 грн. - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості; - 305508,54 грн. - по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність оскаржуваних рішень податкового органу підтверджена матеріалами справи (належними та допустимими доказами) та наведені позивачем доводи неправомірності тих рішень є безпідставними. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд зазначає наступне. Обсяг нормативно-правового регулювання спірних правовідносин полягає в наступному. За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно із підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України). Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з п. 95.1, п. 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, узгодження податкового зобов`язання - це процес, у якому визначається остаточна сума податку, яку платник повинен сплатити до бюджету, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. У свою чергу, невиконання обов`язку зі сплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов`язання до податкового боргу платника податків, а процедура стягнення якого за загальними правилами розпочинається не раніше, ніж через 30 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги. Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання позивача на те, що наведені вище податкові-повідомлення рішення є не узгодженими з підстав їх неналежного направлення (вручення) позивачу, з огляду на наступне. Згідно п. 2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Відповідно до п. 42.1, 42.2 ст. 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. Відповідно до ст. 70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є, зокрема, громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім`я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру). До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об`єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства. Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі. Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за №1306/31174) (далі - Положення №822), розділом IX якого регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення. Згідно п. 1 розділу IX Положення №822 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання заяви за формою №5ДР (додаток 12) або заяви за формою №5ДРП (додаток 13) відповідно. Пунктом 4 розділу IX Положення №822 передбачено, що внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою заяви за формою №5ДР або заяви за формою №5ДРП до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання). У разі звернення до будь-якого контролюючого органу строк внесення змін до Державного реєстру може бути продовжено до п`яти робочих днів. Суд першої інстанції слушно послався на правову позицію Верховного Суду в постанові від 29 січня 2024 року по справі №200/1185/21-а, в якій містяться такі висновки: - процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов`язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов`язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою за формою №5ДР; - на платника податку (фізичну особу) покладено обов`язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), а невиконання такого обов`язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу; - надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли відповідні податкові документи були направлені контролюючим органом за адресою, яка не є адресою місця проживання (податковою адресою) фізичної особи, у тому числі повідомленою нею на виконання вимог пункту 70.7 статті 70 ПК України, або останнього відомого її місцезнаходження/перебування. Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно матеріалів справи наведені вище податкові повідомлення-рішення надсилались на адресу позивача, яка станом на дату їх прийняття була зазначена в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а також вірно зазначив, що податковий орган не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, а відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника. При цьому, перелічені вище податкові повідомлення-рішення в судовому чи адміністративному порядку не оскаржувались, і позивач на наявність таких обставин не посилається. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище податкові повідомлення-рішення вважаються врученими належним чином позивачу (за останнього відомою адресою місцезнаходження/перебування), а відтак податкові зобов`язання на загальну суму 311 044,47 грн., які були нараховані цими рішенням та які в подальшому відображені у спірній податковій вимозі форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532, є узгодженими, що відповідно вказує на правомірність спірної податкової вимоги. Підтвердженням правомірності податкової вимоги форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 є також рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі №420/24954/24, яке набрало законної сили, і яким задоволений позов ГУ ДПС про стягнення ОСОБА_3 визначеної цією податковою вимогою суми податкового боргу в розмірі 311044,47 грн. Оскільки відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, то оцінка правомірності податкової вимоги форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532, як законодавчо визначеної підстави для стягнення податкового боргу, була предметом дослідження судом у справі №420/24954/24, в рамках якої суд встановив правомірність такої податкової вимоги. Згідно з п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно з абз. 1 підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Як визначено пунктом 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань. Згідно з пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. Згідно з п. 89.4 ст. 89 ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. За приписами п. 89.8 ст. 89 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі. Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 ПК України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно. У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих. Відповідно до пункту 92.1 статті 92 ПК України, платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до пункту 92.3 статті 92 ПК України, у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону. Отже, право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, а опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, та акт опису майна лише фіксує певний перелік майна. Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2020 року у справі №808/2726/16 (адміністративні провадження №К/9901/197/18, К/9901/4023/17) та постанові від 23.10.2023 у справі №826/5102/17, висловив правову позицію з приводу того, що акт опису майна лише фіксує певний перелік майна та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Складання акту опису, по суті полягає у викладенні/відображенні на паперовому носії певної інформації, що є фактично технічним процесом створення документа та завершальною стадією виконання організаційно-технічних дій по завершенню створення документу. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що акт опису майна не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки він лише фіксує відповідні обставини, на підставі зазначеного акту не створюються відповідні правовідносини та не порушуються права позивача. Отже, такий акт як і дії по його складенню не підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства та оскарження такого акту не підпадає під судову юрисдикцію взагалі. Як вже зазначено вище, податковою вимогою форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 позивача повідомлено про наявність у нього станом на 19.02.2024 податкового боргу в сумі 311044,47 грн та попереджено про те, що податковим органом буде здійснено опис майна в податкову заставу, а у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу. На підставі статті 89 ПК України відповідачем було прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу від 27.02.2024 №124/15-32-13-05-46. Виходячи з того, що на момент розгляду даної справи податкові повідомлення-рішення, якими були нараховані позивачу податкові зобов`язання на загальну суму 311044,47 грн., залишаються узгодженими, в адміністративному чи судовому порядку не скасовані, визначена в податковій вимозі форми «Ф» від 20.02.2024 №0000916-1305-1532 сума податкового боргу залишається непогашеною, то підстави для припинення податкової застави майна позивача згідно ст. 93 ПК України у даному спорі відсутні, про що також вірно зазначив і суд першої інстанції. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДПС не допустило істотних порушення процедури прийняття спірних рішень, які за своїм змістом не містять таких дефектів, які б призводили до їх протиправності. Посилання апелянта на сплив визначених ст.102 ПК України термінів, для нарахування позивачу зобов`язань за 2020 та 2021 роки, на безнадійність частини податкового боргу, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими були нараховані позивачу податкові зобов`язання по податку на нерухоме майно за 2020-2022 роки на загальну суму 311044,47 грн., винесені 04.09.2023 та 05.04.2023. Також є безпідставними посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції його статусу як громадянина США та податкового резидента Португальської Республіки, оскільки, по-перше - можлива наявність у позивача громадянства та резиденства іншої держави не звільняє позивача, як власника об`єктів житлової та нежитлової нерухомості на території України, від обов`язку по сплаті податку за такі об`єкти до державного бюджету України; по-друге - відповідно до ст.6 Конвенції між Україною і Португальською Республікою «Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на капітал» від 09.02.2000, ратифікована Україною Законом №2326-III від 22 березня 2001 року, яка набула чинності для України 11 березня 2002 року, «Доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), розташованого в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватися в цій іншій Державі.» Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія