Постанова Львівський апеляційний суд № 943/1061/25

Справа № 943/1061/25 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б. Провадження № 22-ц/811/3910/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Калініна Сергія Костянтиновича від 21 жовтня 2025 року в складі судді Коса І.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У червні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 38711 грн. 29 коп. та судових витрат. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 14 листопада 2017 року між АТ «Альфа банк`та відповідачкою ОСОБА_1 , шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти), укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 35,99% річних. Тип процентної ставки - фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідачки на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа- Банк». Тобто, відповідачка погодилася на приєднання до публічної пропозиції, підтвердила акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодилася з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання. Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цьому документі розмірах і порядках нарахування. Зазначав, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором банк виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідачки. Станом на 20.09.2021 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 38711 грн. 29 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості. 20.09.2021 між АТ «Альфа-банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 14.11.2017, укладеним між Альфа-банк та відповідачкою. Згідно із розрахунком заборгованості, станом на 20.09.2021 за відповідачкою обліковується заборгованість у розмірі 38711 грн. 29 коп. З огляду на викладене просив суд позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Буського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» заборгованість в сумі 38281 грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 2994 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2966 грн. 71 коп. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої подав адвокат Калінін С.К. Вважає рішення таким, що прийняте з неправильним застосуванням судом норм матеріального права, при цьому судом неповно з`ясовано обставини та не досліджено докази, що потягло за собою неправильне вирішення справи по суті. В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що за умовами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, максимальний розмір кредитного ліміту може бути встановлено на суму 200 000,00 грн. Однак, ні в одному документі не надано інформації про розмір кредитного ліміту, який було встановлено саме відповідачці, як і не надано інформації про те, чи було вказаний ліміт встановлено. Вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформаію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Однак, матеріали справи не містять, а позивачем не надано реєстру боржників, оформленого та підписаного відповідно до додатку №2 до Договору факторингу №3 від 20 вересня 2021 року. Звертає увагу на те, що на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором надані виписки, що не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення діяльност в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, адже не містять коду Єдиного ідентифікатора НБУ банку, у якому відкрито рахунок, суми вхідного та вихідного залишку за рахунком, код ID НБУ банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції, а також дати складання та особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатки банку. Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Еліт Фінанс». Стягнути понесені судові витрати. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 14 листопада 2017 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до АТ «АЛЬФА-БАНК» з метою отримання кредитних послуг, підписавши Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», Паспорт споживчого кредиту, тобто уклала Кредитний договір від 10.11.2017, згідно умов якого отримала в банку кредитні кошти у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 200 000,00 грн., строком користування на 12 місяців, зі сплатою процентів за користування цим кредитом у розмірі 35,99% річних, які відповідачка зобов`язалася повернути кредитору. Надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд вважав доведеним факт фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів, на які вказує позивач, що не були погашені нею у розмірі 38281,67 грн. (тіло кредиту в сумі 33254,72 грн. та нараховані відсотки в сумі 5026,95 грн.), які підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача. В решті суд не вбачав підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до Виписки з додатку до Договору факторингу №3 від 20.09.2021 року (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами) до позивача ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитом до відповідачки ОСОБА_1 на загальну суму 38711,29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 33684,34 грн. та заборгованість за відсотками 5026,95 грн. Натомість до загальної заборгованості не була включена сума овердрафту (несанкціонована заборгованість) в розмірі 429,62 грн., тобто така не була передана від первісного кредитора до позивача, а відтак, зважаючи на загально-правовий приницип про неможливість передати більше прав, ніж маєш сам, суд частково погодився із доводами представника відповідача про неправомірність стягнення вказаної суми овердрафту із відповідачки на користь позивача, оскільки така складова заборгованості не пейшла згідно Договору факторингу №3 від 20.09.2021 року. Зважаючи на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, відтак відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Судом встановлено, що 10.11.2017 між АТ Альфа-Банк та відповідачкою ОСОБА_1 підписана оферта на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За змістом Оферти ОСОБА_1 пропонувала ПАТ «Альфа-Банк» укласти Угоду про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Найменування продукту «Максимум». Мета кредиту для особистих потреб. Згідно із п. ІІ Оферти клієнт пропонувала відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом та випустити міжнародну платіжну карту MC DEBIT WORLD строком дії 3 (три) роки з моменту випуску. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонувала встановити у розмірі 35,99% річних. Тип процентної ставки-фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідачки ОСОБА_1 на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» Вказане підтверджується підписанням відповідачем ОСОБА_1 оферти на укладення угоди та підписанням представником банку акцепту пропозиції, що відповідно до вимог статей 638, 640, 641, 642, 207, 1054, 1055 ЦК України свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням обов`язкової письмової форми. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідачки за період з 14.11.2017 по 20.09.2021, з якої вбачається, що відповідачка активно користувалася наданими банком коштами. Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 20.09.2021 становить 38711,29 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 33254,72 грн; заборгованість за відсотками 5026,95 грн.; овердрафт (несанкціонована заборгованість) 429,62 грн. 20 вересня 2021 року АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» уклали договір факторингу № 3, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло належне АТ «Альфа-Банк» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору. Згідно з випискою з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021, реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, АТ «Альфа-Банк» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги за договором № б/н від 14.11.2017, за яким боржником є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості становить 38711,29 грн, що складається із суми за основною заборгованістю 33684,34 грн. та пені/штрафу/неустойки 5026,95 грн. залишок по відсотках 0,00 грн. Платіжним дорученням за № 559 від 20 вересня 2021 підтверджується оплата TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за право вимоги згідно договору факторингу №

3. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набув статус кредитора за кредитним договором від 14.11.2017, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на підтвердження позовних вимог надав Оферту від 10.11.2017 року; виписку по рахунку; розрахунок заборгованості; копію договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року та витяг з додатку до нього. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК україни правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом стст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (стст. 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За нормою ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами факт звернення відповідача до банку з офертою на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії. Вказана пропозиція прийнята банком та кредитні кошти надані позичальнику, відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку № НОМЕР_2 . З виписки вбачається активне користування кредитними коштами, зокрема зняття готівки, переказ з карти на карту, розрахунок за покупки, поповнення карткового рахунку. Посилання апелянта на неналежність як доказу долученої позивачем банківської виписки по рахунку позичальника з підстав, що остання не є первинним бухгалтерським документом, відхиляються колегією суддів як безпідставні. Долучена до матеріалів справи виписка по картковому рахунку позичальника ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та містить всі належні дані щодо отримання коштів, фактичне ними користування, з зазначенням часу і виду операції, часткове поповнення карткового рахунку, нарахування комісій та інших платежів за обслуговування картки. Безпідставними також є доводи апелянта щодо необхідності виключення суми комісії, нарахування яких було здійснено без надання конкретних послуг, оскільки в виписці по рахунку чітко зазначено про кожну операцію по рахунку, а саме - комісія за зняття готівки, комісія за переказ коштів з карти на карту, комісія за поповнення в банкоматі, щомісячна комісія за страховий пакет від фінансових ризиків та інше. Таким чином, аргументи апелянта про ненадання позивачем доказів отримання відповідачкою кредитних коштів спростовується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором від 14.11.2017, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитним договором. У свою чергу відповідачкою по справі не доведено відсутність у неї заборгованості за кредитним договором. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача, як правонаступника прав первісного кредитора - АТ «Альфа-Банк», заборгованості за кредитним договором в розмірі 38281 грн. 67 коп. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу, відповідно судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу необхідно залишити за відповідачкою. Керуючись ст.ст.367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Калініна Сергія Костянтиновича залишити без задоволення. Рішення Буського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений та підписаний суддями 17 березня 2026 року. Головуючй А.В. Ніткевич Судді С.М. Бойко С.М. Копняк