Постанова Закарпатський апеляційний суд № 936/1243/21

Справа № 936/1243/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16.03.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/219/22, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Повідайчика О. І. в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 15.02.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії № 139679 від 20.11.2021 та постанови судді від 15.02.2022 вбачається, що ОСОБА_1 20.11.2021 о 13 год 20 хв на автодорозі М-06 Київ-Чоп 717 км, керував транспортним засобом «CHEVROLET EVANDA» д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі водій відмовився о 13 год 37 хв під час безперервної відеофіксації на камери 3871 та 3889. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Захисник-адвокат Повідайчик О. І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 . Заперечує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та стверджує, що останній не перебував у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом і не відмовлявся проходити відповідний огляд. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, що у ОСОБА_1 були ознаки наркотичного сп`яніння, а тому і підстав для ініціювання працівниками поліції проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння не було. Окрім того вважає, що поліцейськими було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, зокрема пункту 7 розділу І Інструкції № 1452/735, який передбачає, що огляд водія на стан сп`яніння проводиться у найближчому закладі -2- охорони здоров`я, яким, у даному випадку є КНП «Воловецька центральна лікарня Воловецької селищної ради», яка має відповідний персонал та технічні можливості для забезпечення проведення таких оглядів. На долучених до протоколу відеозаписах чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 не відмовлявся проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння та бажав його пройти у найближчій лікарні у смт Воловець, однак працівники поліції наполягали на огляді у Мукачівській ЦРЛ, яка розташовано значно далі від місця зупинки ОСОБА_1 . Таким чином, вважає, що вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння у не найближчому закладі охорони здоров`я є незаконною. Працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, що позбавило його можливості скористатись правовою допомогою адвоката. Просить врахувати, що у день події ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння за наслідками якого встановлено, що він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, тобто у нього не могло бути будь-яких ознак цього сп`яніння. Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 надав ґрунтовні пояснення щодо своєї невинуватості, однак суддя жодним чином не спростував їх. Постанова судді про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується виключно на припущеннях, а висновки суду суперечать наявним у справі доказам, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 62 Конституції України. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого з урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з його неявкою, а саме: 04.04.2022, 01.09.2022, 22.12.2022, 27.04.2022. Апеляційний суд зауважує, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.06.2025 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП зупинялось на період проходження останнім військової служби за призовом під час загальної мобілізації. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 31.12.2025 провадження у справі відновлено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання в черговий раз було відкладено на 16.03.2026, про що учасники судового розгляду повідомлялись належним чином. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. При цьому, ОСОБА_1 скористався допомогою захисника, який подав до суду належним чином мотивовано апеляційну скаргу, в якій детально розписані причини скасування судового рішення, у судові засідання жодного разу не з`явився. Натомість, апеляційний суд враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. -3- До того ж ст. 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 враховуються і вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). -4- Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 20.11.2021 о 13 год 20 хв на автодорозі М-06 Київ-Чоп 717 км, керував транспортним засобом «CHEVROLET EVANDA» д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі водій відмовився о 13 год 37 хв під час безперервної відеофіксації на камери 3871 та 3889. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого та апеляційного суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 139679 від 20.11.2021, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; розпискою ОСОБА_1 , якою підтверджено факт залишення на зберігання транспортного засобу; довідкою старшого інспектора Лутай А.; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 580140 від 20.11.2021 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності, та відеозаписом події, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану наркотичного сп`яніння. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 139679 від 20.11.2021 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 , в супереч доводам захисника Повідайчика О. І. роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, що останній засвідчив своїм підписом. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області Пукман О. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейською дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. -5- Протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 № 139679 від 20.11.2021 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак наркотичного сп`яніння, окрім інших, віднесено: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів, що мало місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, від проходження якого він відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Правомірність дій працівників поліції щодо направлення ОСОБА_1 для проведення медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння саме до лікарні м. Мукачева, узгоджується з пунктом 12 розділу 2, Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 09.11.2015, відповідно до якого у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Як встановлено матеріалами справи, найближчим закладом охорони здоров`я, де може проводитись огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, за місцем зупинки ОСОБА_1 є Мукачівська ЦРЛ. З оглянутого відеозапису, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що відповідна інформація працівниками поліції була доведена до відома ОСОБА_1 , однак не зважаючи на це, наполягав на проведенні відповідного огляду саме у Воловецькій районній лікарні, при цьому вказав, що у зв`язку із сімейними обставинами відмовляється їхати до Мукачівської ЦРЛ. Слід звернути увагу на те, що законодавством України не передбачено можливість водіїв вибирати медичні заклади для проведення огляду на стан сп`яніння у разі пред`явлення поліцейськими такої вимоги на місці зупинки. Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про те, що найближчим медичним закладом куди поліцейські мали направити ОСОБА_1 для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння є Воловецька районна лікарня, оскільки, як вбачається з наявних у справі доказів, а саме наказу № 80/01-05 від 17.05.2021 директора КП «Воловецька районна лікарня» ОСОБА_3 , відповідний медичний заклад має право на проведення огляду осіб, які перебувають у стані саме алкогольного сп`яніння( а.с. 32). При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Повідайчика О. І. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Разом з тим, стороною захисту не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки чи порушення кримінального провадження з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. -6- Безпідставними є і посилання захисника про відсутність ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , оскільки це спростовується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого вбачається, що підставою для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 було виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Апеляційний суд не приймає до уваги той факт, що водій ОСОБА_1 майже через 10 годин після складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, сам особисто пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння, за наслідками якого встановлено негативний результат, оскільки такий не спростовує факту його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за фактом чого ОСОБА_1 і притягнуто до адміністративної відповідальності. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10. 2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 , не вбачається. -7- Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Повідайчика О. І. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Повідайчика О. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 15.02.2022, щодо ОСОБА_4 ,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя