Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/9820/21

Справа № 303/9820/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10.10.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/305/22, за апеляційною скаргою захисника адвокат Повідайчика О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 01.04.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496, 20 грн. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №293824 від 02.12.2021 та постанови судді від 01.04.2022 вбачається, що 02.12.2021 біля 22 год. 34 хв. в м.Мукачево по вул.Перемоги, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mercedes Sprinter 313», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 пройшов в медичному закладі, висновок лікаря позитивний. Своїми діями, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник адвокат Повідайчик О.І. просить скасувати постанову суду та закрити провадженні у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Заперечує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та вважає, що відсутні належні та допустимі доказами, які б доводили протилежне. У день події ОСОБА_1 не вживав алкогольні напої, однак через стрес, у зв`язку із важкими пологами дружини, за рекомендацією лікаря приймав лікарський засіб «Корвалмент», який міг дати хибну реакцію про наявність в його крові алкоголю. ОСОБА_1 через переживання несвідомо підписував документи, які йому надали працівники поліції, при цьому він повідомляв поліцейських, що не перебуває у стані сп`яніння, але вживав медичний препарат. При складані протоколу про адміністративне правопорушення працівники -2- поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Також у протоколі не зазначено підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Окрім того, працівники поліції порушили порядок проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`янінні, передбачений ст.266 КУпАП, оскільки не пропонували ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на місці зупинки транспортного засобу. Також, суддя першої інстанції розглянув справу без повідомлення та без участі ОСОБА_1 , чим порушив його право на захист. Сукупність наведених обставин на його думку, свідчить про незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю. Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Повідайчик О.І. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Повідайчика О.І., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268,271 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скаргу задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №293824 від 02.12.2021, зміст якого відповідає вимогам ст.256 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №293824 від 02.12.2021, водій ОСОБА_1 02.12.2021 біля 22 год. 34 хв. в м.Мукачево по вул.Перемоги,2, керував автомобілем марки «Mercedes Sprinter 313 », реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 пройшов в медичному закладі, висновок лікаря позитивний. Своїми діями, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При складенні протоколу ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі, у зв`язку з чим доводи захисника в цій частині необґрунтовані. Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП стверджується: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції -4- №501 від 02.12.2021, згідно якого, при огляді ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння; рапортом працівника поліції Коштури В.В.; розпискою ОСОБА_1 ; постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №5102646 від 02.12.2021, а також відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Повідайчика О.І. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Закарпатській області Коштурою В.В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч.2 ст.251, ст.ст.256,265-2,266,268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №293824 від 02.12.2021 складено у відповідності до вимог, встановлених ст.256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Доводи захисника Повідайчика О.І. в апеляційній скарзі щодо порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, передбачено ст.266 КУпАП, апеляційний не приймає до уваги, оскільки це не підтверджено жодними доказами. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що огляд водія ОСОБА_1 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 яка будучи кваліфікованим фахівцем і встановила факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, про що склала відповідний висновок (а.с.2). Цей висновок не суперечить вимогам, як ст.266 КУпАП, так і Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи захисника Повідайчика О.І., про те, що напередодні огляду ОСОБА_1 вживав медичний препарат, що могло дати хибну реакцію на вміст в його крові алкоголю, оскільки нічим не підтверджено того факту, що ОСОБА_1 дійсно вживав вказаний медичний препарат, у тому числі у день вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того, апеляційний суд оглянув відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що результат проведеного лікарем тесту на стан сп`яніння ОСОБА_1 , за допомогою технічного приладу склав - 1,93% проміле, майже в 10 разів перевищує гранично допустиму норму (0,2% проміле) та беззаперечно вказує на перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Разом з тим, право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду, передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008. -5- З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржував висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №198 від 22.05.2021, з підстав його неповноти або неправильності. Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Доводи захисника Повідайчика О.І. про те, що розгляд справи був проведений за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 знав про перебування у провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області справи щодо нього, оскільки дана справа була передана на підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2021 на розгляд до Воловецького районного суду Закарпатської області, на підставі заяви самого ОСОБА_1 . Також, з матеріалів справи вбачається, що суд тричі відкладав розгляд справи, про що повідомляв ОСОБА_1 , разом з тим у судове засідання, призначене на 01.04.2022 ОСОБА_1 не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий i відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом. У ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового -6- провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов`язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Таким чином рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 прийнято відповідно до вимог ст.268 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 цього Кодексу, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, таке порушення Правил дорожнього руху України, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни навіть з врахуванням особи ОСОБА_1 не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, -7- відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Повідайчика О.І. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що правопорушником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника адвоката Повідайчика О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області 01.04.2022 щодо ОСОБА_4 ,- без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя