Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6359/22

Справа № 308/6359/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19.07.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Моісєєва І. Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/668/22, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Коваленка О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.08.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , громадянка України, тимчасово не працює, визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн.20 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 542112 від 25.12.2021 та постанови судді від 26.08.2022 вбачається, що 25.12.2021 о 01 год 30 хв у м. Ужгород, вул. Митна, 9, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, від проходження огляду відмовилась у встановленому законом порядку, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі адвокат Коваленко О.М. просить постанову судді від 26.08.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує на незаконність постанови суду першої інстанції, вважає, що вона не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням матеріального та процесуального права. Зазначає, що працівниками поліції не було дотримано встановленої процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, передбаченої ст.266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015, оскільки на місці події вона відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», так як вона в даній ситуації розгубилася, нервувала і не -2- розуміла що поліцейські від неї хочуть. Однак всупереч вимог ч.3 ст.266 КУпАП та п.7 розділу І, п.9 розділу ІІ цієї Інструкції, після її відмови пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, поліцейські не направили її до відповідного закладу охорони здоров`я і не забезпечили проведення такого огляду лікарем-наркологом. Крім того наголошує, що в цей же день в межах 2-х годин з моменту складання протоколу відносно неї, ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу, а саме до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру, що розташований в м. Ужгороді по вул. Паризької Комуни, для проходження огляду на стан сп`яніння, де здала необхідні аналізи і згідно протоколу результатів медичного освідчення від 25.12.2021 №1224 ознак сп`яніння у неї не виявлено. Згідно відеозапису, який долучений до матеріалів справи, момент зупинки автомобіля відбувся 25.12.2021 о 00:54:33 год., а в протоколі про адміністративного правопорушення вказано, що зупинку транспортного засобу здійснено о 01:30 год., що категорично не відповідає обставинам справи і вказаний протокол вважає недійсним. Працівники патрульної поліції грубо порушили права ОСОБА_1 на захист та вимоги ст.268 КУпАП, тобто не вжили заходів щодо надання водію можливості скористатися послугами адвоката під час оформлення справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови. Будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо неї не з`явилася. Остання рухом справи не цікавилася, судову кореспонденцію отримувала, до суду в черговий раз не з`явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Крім того апеляційний суд враховує думку захисника-адвоката Моісєєва І. Ю., який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення захисника-адвоката Моісеєва І. Ю., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. -3- Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом установлено, що 25.12.2021 о 01 год 30 хв у м. Ужгороді, вул. Митна, 9, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_1 , відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 542112 від 25.12.2021, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА № 597671, відеозаписом, що міститься на CD-диску, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення. -4- Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності. Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 542112 від 25.12.2021 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено її права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП в тому числі і про розгляд справи в Ужгородському міськрайонному суді, чим скористалася ОСОБА_1 , відмовившись від підписання та отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення, засвідчивши вказані обставини своїм підписом. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський - інспектор взводу 1 роти 2 УПП ДПП в Закарпатській області Неміш О. В. був упередженим при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та згідно вимог ст. 256 КУпАП. Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо незаконності висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки з установлених апеляційним судом обставин вбачається, що остання відмовилася від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує те, що згідно п. 1.2 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.09.2009 за № 400/666, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено і запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 та відображені в протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого остання відмовилася, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання захисника-адвоката Коваленка О. М. в апеляційній скарзі на порушення працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 щодо не забезпечення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у медичному закладі, є не обґрунтованими, оскільки остання відмовилася від проходження будь-яких оглядів на виявлення у неї стану алкогольного сп`яніння. -5- Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров`я. Таким чином, якщо водій відмовився проходити огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції. Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_1 медичного висновку щодо проходження нею з власної ініціативи огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі час та місці та, відповідно, факт порушення ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, є самостійною підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, частиною 4 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП). Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Розділом ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» врегульовано порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів, та передбачено наступне: За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. -6- Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними. Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 було проведено медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння на підставі самозвернення, без обов`язкової присутності поліцейського, у зв`язку з чим вказаний огляд не може вважатися дійсним, а тому долучений до справи протокол № 1244 від 25.12.2021 та на який посилається захисник в апеляційній скарзі, з огляду на його отримання з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, не може визнаватись доказом та не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, зазначені у медичному висновку відомості про наявність у ОСОБА_1 під час огляду 0,18 проміле алкоголю у видихуваному повітрі та 0,16 проміле при повторному дослідженні, свідчать про обгрунтованість підозри поліцейського щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та підставність ініціювання проведення її огляду на стан алкогольного сп`яніння. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що працівниками поліції було порушено право ОСОБА_1 на захист та вимоги ст. 268 КУпАП то такі апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право користуватися юридичною допомогою адвоката при розгляді справи. І цим правом ОСОБА_1 скористалася при розгляді справи в суді і їй було надано право скористатись юридичною допомогою захисника, заявляти клопотання, надавати докази, надавати особисті пояснення. Між тим, жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, у тому числі таких, що пов`язані з порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена стороною захисту лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останньої. Разом з тим, ОСОБА_1 та її захисником не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. Щодо тверджень захисника щодо невідповідності годин запису відеофіксації та записів в протоколі про адміністративного правопорушення, то такі також не знаходять свого підтвердження, оскільки розбіжність складає невеликий проміжок часу, 10-15 хвилин, що обумовлено процесом складання протоколу та спробами поліцейського отримати відповіді від водія ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан сп`яніння. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника-адвоката Коваленка О. М. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винною у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене їй адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній -7- скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та власного довільного тлумачення норм КУпАП. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Інші доводи, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено, а цитування положень КУпАП, законодавчих актів та Інструкцій не свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, а саме те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, таке порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого адміністративного правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням позитивних даних про її особу, не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що захисником не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Коваленко О.М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.08.2022, щодо ОСОБА_3 ,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя