Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2441/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 березня 2026 року справа №200/2441/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 200/2441/23 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 200/2441/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області від 10.02.2023 за № 33/25-377 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з урахуванням довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області від 10.02.2023 за № 33/25-377 про розмір грошового забезпечення з урахуванням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, починаючи з 01.12.2019. Рішення набрало законної сили 18.09.2023 року. Представник позивача звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішенняу даній справі на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області заборгованості з виплати перерахованої пенсії за вислугу років у розмірі 308 664 (триста вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 97 коп. на користь ОСОБА_1 . Заява обґрунтовувана тим, що рішення суду, що ухвалено в даній справі та набрало законної сили, в частині виплати заборгованості з пенсії протягом тривалого часу відповідачем не виконується з посиланням на обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, чим порушуються пенсійні права позивача та право на виконання рішення суду. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року заяву представника позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, що ухвалено в даній адміністративній справі, задоволено частково. Змінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у справі 200/4598/23. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.12.2019 по 30.09.2023 у розмірі 308102 (триста вісім тисяч сто дві) гривні 92 (дев`яносто дві) копійки. Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу місцевого суду, прийняти нову, якою відмовити в задоволенні вимог заявника в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що протягом 2025 року на виконання рішення суду ним проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2025 року в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року - в розмірі 187,35 грн. та у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн. Залишок пенсійних виплат нарахованих згідно рішення суду за період з 01.12.2019 року по 30.09.2023 року станом на 02.01.2026 складає 308102,92 грн, виплату яких буде здійснено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судовинства України (далі КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Відповідно до положень частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже законодавець визначив, що невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України рішення суду про зобов`язання виплатити нараховану пенсію протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22. Системний аналіз частини 3 статті 378 КАС України дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення порядку і способу виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять неможливим, при цьому судове рішення не може бути змінено по суті. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, які були викладені у постанові від 11.02.2020 року у справі № 826/8279/16. Згідно з положеннями статей 1 та 33 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до статті 7 Закону України від 05.06.2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі, якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Виходячи з системного аналізу наведених вище норм, у першу чергу норми статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21.11.2024 року № 4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", процесуальний закон не надає суду якогось розсуду щодо задоволення/відмови у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду відносно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, у разі якщо таке рішення набрало законної сили та не виконано суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, що є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. За змістом письмових пояснень відповідача на виконання рішення суду у цій справі протягом 2025 року відповідачем проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень у жовтні 2025 року в розмірі 187,35 грн, у листопаді 2025 року - в розмірі 187,35 грн. та у грудні 2025 року - в розмірі 187,35 грн. Залишок пенсійних виплат, нарахованих за період з 01.12.2019 року по 30.09.2023 року складає 308102,92 грн. (а не 308 664, 97 грн, як про це вказує заявник) Вказана сума обліковується як заборгованість з пенсії та наразі не виплачена. Рішення у справі № 200/2441/23 набрало законної сили та у частині, що стосується виплати перерахованого розміру пенсії, не виконано більше двох місяців з дня набрання ним законної сили. Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи факт невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви зміни способу і порядку виконання рішення у межах суми заборгованості з пенсії, що підтверджена матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 200/2441/23 залишити без змін. Повне судове рішення 17 березня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук