Постанова Харківський апеляційний суд № 953/4371/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/4371/25 Номер провадження 22-ц/818/545/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року в складі судді Демченко С.В. по справі № 953/4371/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2021 року ОСОБА_1 шляхом підписання в електронній формі електронним підписом одноразовим ідентифікатором оферти запропонувала АТ «Альфа Банк», яке у подальшому змінило найменування на АТ «Сенс Банк», укласти угоду про надання споживчого кредиту № 501327151. 04 червня 2021 року банк шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту прийняв пропозицію на укладення угоди із наступними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою», сума кредиту 36 000,00 грн, процентна ставка 45% річних, тип фіксована, строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 04 червня 2026 року, порядок повернення за графіком до 04 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1516,57 грн, загальна кількість платежів

60. Зазначило, що банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальниці кредиту, тоді як вона своїх зобов`язань належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 80 074,11 грн, з яких за кредитом 34 255,18 грн, за відсотками 45 818,93 грн. Банк направив позичальниці досудову вимогу про погашення заборгованості, однак вона не виконана. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 80 074,11 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн і 6885,82 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору між ним та ОСОБА_1 та отримання нею кредитних коштів, оскільки електронний підпис ОСОБА_1 та номер його ідентифікатору в оферті, графіку платежів, паспорті споживчого кредиту відсутній; довідка про ідентифікацію клієнта не містить дати, у меморіальному ордері № 306689287 від 04 червня 2021 року містяться відомості про перерахування кредиту АТ «Сенс Банк», проте відсутні підписи касира (бухгалтера) та печатка банку, який на той час іменувався АТ «Альфа-Банк». Крім того, до матеріалів справи долучений розрахунок заборгованості іншої особи за іншим договором. На вказане судове рішення 29 липня 2025 року через систему «Електронний суд» АТ «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило заочне рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір укладено шляхом підписання відповідачкою аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1007», який направлено 04 червня 2021 року на номер НОМЕР_5, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка була додана до позовної заяви. Висновок суду про те, що ОСОБА_1 не укладала кредитний договір, так як оферта і долучені до неї документи не містять електронного підпису одноразовим ідентифікатором, ґрунтується на припущеннях та не відповідає чинному законодавству. 04 червня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 36 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 306689287 від 04 червня 2021 року, виписками по рахункам, які були додані до позовної заяви. Після зміни назви банку при формуванні виписок та розрахункових документів в електронній формі по проведеним операціям банку відображається назва банку АТ «Сенс Банк». За період з 04 червня 2021 року по 25 лютого 2025 року ОСОБА_1 здійснила погашення за кредитним договором в загальній сумі 13 674,40 грн, з яких 1744,82 грн було направлено на погашення кредиту, а 11 929,58 грн - на погашення відсотків. Загальна заборгованість станом на 25 лютого 2025 року становить 80 074,11 грн, з яких: за кредитом: 34 255,18 грн, за відсотками 45 818,93 грн, що підтверджується виписками по рахунку, яким суд не надав належної оцінки. Крім того, просило долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитом у гривні станом на 25 лютого 2025 року щодо позичальниці ОСОБА_1 , кредитний договір № 501327151 від 04 червня 2021 року, оскільки при формуванні позовної заяви представником банку було помилково додано розрахунок заборгованості за кредитним договором іншого позичальника ОСОБА_2 . Вказане клопотання колегія суддів залишає без задоволення на підставі ч 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки поважних причин неподання розрахунку до суду першої інстанції позивачем не наведено, а помилка представника такою причиною не є. Відповідачкою відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 червня 2021 року ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501327151, якою вона запропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання кредиту. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб, що укладений між нею та банком, на таких умовах: тип кредиту «кредит готівкою», сума кредиту 36 000,00 грн, процентна ставка 45,00% річних, тип ставки фіксована, строк кредиту 60 місяців, опис послуги: на споживчі цілі. Дата повернення кредиту 04 червня 2026 року. Для повернення заборгованості за Угодою запропонувала використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 . Акцепт пропозиції просила направити на електронну адресу (а.с. 18-19). 04 червня 2021 року банком підписано акцепт пропозиції на укладення угоди про надання кредиту № 501327151 на вказаних умовах. В акцепті вказано, що всі відносини між Позичальником та Банком, що не врегульовані цією Угодою, регулюються Договором. Договір визначає всі інші істотні умови надання та користування Кредитом, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді. Його діюча редакція розміщена за адресою www.alfabank.ua. Угода є невід`ємною частиною Договору. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання Кредиту відповідно до умов Угоди та Договору (а.с. 19 зворот - 20). З графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та орієнтовної реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є додатком до угоди від 04 червня 2021 року, вбачається, що погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення ануїтетних платежів щомісячно не пізніше 04 числа кожного місяця у розмірі мінімального щомісячного платежу 1516,57 грн, останній платіж має бути здійснений 04 червня 2026 року у розмірі 1514,60 грн (а.с. 21-22). Крім того, ОСОБА_1 04 червня 2021 року підписано Паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування, аналогічною даним оферти (а.с. 17). Відповідно до довідки про ідентифікацію № 3597649 АТ «Сенс Банк» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , з якою укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», ідентифікований АТ «Альфа-Банк». Підписання договору № 501327151 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 1007, який відправлено позичальнику 04 червня 2021 року на номер телефону НОМЕР_4 (а.с. 24). 04 червня 2021 року АТ «Альфа-Банк» (АТ «Сенс Банк») зарахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 , вказаний в договорі, грошові кошти в розмірі 36 000,00 грн, призначення платежу: «Надання кредиту за кредитним договором № 501327151 вiд 04 червня 2021 року», що підтверджується меморіальним ордером № 306689287 від 04 червня 2021 року (а.с. 24). З виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 04 червня 2021 року по 25 лютого 2025 року вбачається, що 04 червня 2021 року на рахунок НОМЕР_1 зараховано 36 000,00 грн, у подальшому банком нараховувались проценти за користування кредитом, ОСОБА_1 вносила платежі на погашення кредиту, однак повністю заборгованість не погасила (а.с. 25-48). 25 лютого 2025 року поштою АТ «Сенс Банк» надіслало ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій зазначило, що станом на дату 16 лютого 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 501327151 від 04 червня 2021 року становить 79 174,91 грн, яку вимагало сплатити протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги (а.с. 49-51). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Як встановлено судом, угода № 501327151 від 04 червня 2021 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк і порядок повернення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін. Отже, у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Факт підписання ОСОБА_1 оферти від 04 червня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором підтверджується довідкою про ідентифікацію, з якої вбачається, що підписання договору № 501327151 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 1007, який відправлено позичальнику 04 червня 2021 року на номер телефону НОМЕР_4 . Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 1007, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. На момент укладення договору позичальниця не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови. Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. Перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , вказаний в договорі, підтверджується меморіальним ордером № 306689287 від 04 червня 2021 року та даними виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 04 червня 2021 року по 25 лютого 2025 року. Зазначення у меморіальному ордері назви банку АТ «Сенс Банк», а не АТ «Альфа-Банк», не свідчить про неналежність його як доказу, оскільки назву банку змінено, після чого при формуванні виписок та розрахункових документів в електронній формі по проведеним операціям банку відображається назва банку АТ «Сенс Банк». З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність доказів укладення договору і видачі відповідачці кредитних коштів. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 36 000,00 грн, користувалася ними та частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується меморіальним ордером та випискою по рахунку, однак свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34 255,18 грн. Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного. Сторони в кредитному договорі №501327151 від 04 червня 2021 року погодили, що за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка в розмірі 45,00% річних. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Відповідачка частково погасила заборгованість за процентами на суму 11 929,58 грн. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Проценти нараховані до 25 лютого 2025 року, коли позичальниці була направлена вимога про повне дострокове погашення боргу. Отже, наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 не тільки тіла кредиту, а також заборгованості за нарахованими відсотками за період з 04 червня 2021 року по 25 лютого 2025 року у розмірі 45 818,93 грн. Розмір заявленої банком заборгованості підтверджується випискою по рахунку, графіком платежів. Відповідачка вказаного розміру заборгованості під час розгляду справи не спростувала, свого контррозрахунку не надавала. Відсутність у матеріалах справи розрахунку заборгованості не є підставою для відмови у позові за наявності у справі виписок, якими підтверджується рух коштів і залишок боргу. При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23 вересня 2019 року у справі № 910/10254/18, від 19 лютого 2020 року у справі №910/16143/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі №381/1647/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц). Встановивши, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором і досудову вимогу банку про повернення боргу, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача виникло право достроково вимагати повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом в судовому порядку. Оскільки суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржуване заочне рішення суду слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову АТ «Сенс Банк» та стягнення з відповідачки на його користь заборгованості в розмірі 80 074,11 грн, з яких заборгованість за кредитом 34 255,18 грн, заборгованість за відсотками - 45 818,93 грн. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовом АТ «Сенс Банк» сплачено 2422,40 грн судового збору, за подання апеляційної скарги 3633,60 грн (а.с. 6, 88). Оскільки позовні вимоги банку задоволено, судовий збір у розмірі 6056,00 грн (2422,40 + 3633,60) підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк». Крім того, АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування розміру понесених позивачем у цій справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6885,82 грн до матеріалів справи надано копії таких документів: довіреності № 023786/25 від 03 лютого 2025 року на уповноваження АТ «Сенс Банк» адвоката Полетаєву Т.Ю. представляти його інтереси на підставі договору про надання правової допомоги № 1006 від 28 січня 2025 року; договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» в особі керуючого Лойфера А.Е., відповідно до якого винагорода виконавця (гонорар) становить за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% (а.с. 7, 12-15). Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21). Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. З урахуванням складності та категорії справи, обсягу доказів, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, колегія суддів бере також до уваги, що у провадженні адвоката перебувають аналогічні справи за позовами банку до інших осіб, що передбачено договором про надання правничої допомоги, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими. Враховуючи викладене, оскільки позов банку задоволено частково, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану протягом розгляду справи судом першої інстанції, суми в розмірі 2000,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за угодою про надання споживчого кредиту № 501327151 від 04 червня 2021 року у розмірі 80 074 (вісімдесят тисяч сімдесят чотири) грн 11 коп., судовий збір у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. і 2000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 16 березня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук