Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/268/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/2681/25 Головуючий в 1 інст.Наумова І.Й. Провадження №33/807/163/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В. Категорія ч.1 ст.130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 січня 2026 року місто Запоріжжя Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко О.О., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього - адвоката Дмитренко О.О. на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою суду, 27 грудня 2024 року о 02 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_1 в м. Запоріжжі, по вул. Оріхівське шосе, 14 км, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки, із застосуванням спеціального технічного засобу Сrater Alkotest Drager 6820. Результат позитивний - 1.73 проміле, тест 2856. З результатом погодився. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Водій порушив положення п. 2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Дмитренко О.О. поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 вчинив керування транспортним засобом в стані крайньої необхідності, матеріалами справи спростовується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Drager проведено з порушенням норм КУпАП. Судом першої інстанції безпідставно визнано належним доказом чек іншого тесту (№2856), обставини роздруківки якого взагалі не встановлені та не підтверджені жодним належним доказом. Не забезпечено дотримання права ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Посилання суду першої інстанції на факт підпису ОСОБА_1 акту огляду на стан алкогольного сп`яніння як доказ його згоди з результатом, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки він підписався виключно за отримання копії акту. Судом не враховано та не надана оцінка поясненнями ОСОБА_1 щодо заявленого ним клопотання поліцейським про доставляння його до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння та відмови поліцейських. Судом першої інстанції не застосовано принцип індивідуалізації покарання в частині призначення судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Заявлене захисником-адвокатом Дмитренко О.О. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 у розгляді справи участі не брав, згідно з наявними матеріалами справи, копія оскаржуваної постанови суду на адресу ОСОБА_1 була направлена судом першої інстанції 15 липня 2025 року, проте відомості про отримання останнім копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні. В обґрунтування зазначеного клопотання захисник-адвокат Дмитренко О.О. зазначає про те, що копію оскаржуваної постанови вона отримала в системі «Електронний суд» лише 15 липня 2025 року. Після чого вона 25 липня 2025 року звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду. В судове засідання, призначене на 16 січня 2026 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. В судовому засіданні захисник-адвокат Дмитренко О.О. зазначила про те, що ОСОБА_1 обізнаний про день, час та місце розгляду справи, не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , зазначила про узгодженість між ними позиції захисту. З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП, за присутності його захисника адвоката Дмитренко О.О. Заслухавши аргументи захисника ОСОБА_1 адвоката Дмитренко О.О., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків. Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався при розгляді справи. Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №206074 від 27 грудня 2024 року, з якого убачається, що 27 грудня 2024 року о 02 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_1 в м. Запоріжжі, по вул. Оріхівське шосе, 14 км, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки, із застосуванням спеціального технічного засобу Сrater Alkotest Drager 6820. Результат позитивний - 1.73 проміле, тест 2856. З результатом погодився. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Водій порушив положення п. 2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП; - у картці обліку адміністративного правопорушення, зі змісту якої вбачається, 27 грудня 2024 року о 02 год. 10 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_1 в м.Запоріжжі, по вул. Оріхівське шосе, 14 км, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки, із застосуванням спеціального технічного засобу Сrater Alkotest Drager 6820. Результат позитивний - 1.73 проміле, тест 2856. З результатом погодився. Від керування транспортного засобу відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Водій порушив положення п. 2.9.а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП; - у роздруківці Alcotest Drager 6820 від 27 грудня 2024 року №2856; - у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого убачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей. Огляд проводився за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. В результатах огляду зазначено, що проба позитивна 1, 73 % проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 погодився, що підтверджується підписом останнього; - відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах. Вищезазначені відомості узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу№2 роти№2 батальйону №1 УПП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції, згідно з яким останній доповідає, що під час фільтраційних заходів за адресою: м.Запоріжжя, вул.Оріхівське шосе,14 о 02:10 годині, згідно ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Було встановлено, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнин рота, порушення мови, почервоніння обличчя. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, результат огляду 1,73 ‰, тест №2856, з результатом згоден. Відносно водія було складено протокол ЕПР1 №206074 за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.9а) ПДР України. Було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_3 . Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві (про що також міститься в матеріалах справи відповідна розписка). Про повторність попереджений. Фізична сила та спецзасоби не застосувались. Подія зафіксована на персональний мобільний реєстратор Motorola Solution UB 400 471701, 471557. Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов до правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах. Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими. Як зазначено в оскаржуваній постанові суду, в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений. Також, надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вини своєї в інкримінованому правопорушенні не визнає. Зазначив, що він є військовослужбовцем. У вищевказаний день та час, він після виконання бойового завдання, приїхав до місця дислокації його батальйону. На ранок був заплановий його подальший виїзд, тому він випив пляшку пива 0,5 л та ліг спати. Вночі через зміну оперативної обстановки, він за наказом його командира, вимушений був поїхати на нараду до м. Оріхів. Його зупинили близько третьої ночі для перевірки документів. Працівник повідомив, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння. Він пояснив поліцейському, що випив допустиму норму алкоголю. Його командир пояснював поліцейським, що він ( ОСОБА_3 ) - єдиний водій в їх батальйоні, і вони дуже поспішають на нараду військових через загострення обстановки. При проведенні огляду на стан сп`яніння, який проводився за його згодою, поліцейський не показував йому екран приладу з результатами огляду, а оголосив їх йому, зазначивши, що відповідно до результатів тесту встановлений вміст в його організмі алкоголю -1,73 проміле. Він здивувався такому високому показнику, з огляду на те, що завжди вживає алкоголь в межах допустимої норми. Поліцейські, не дочекавшись відповіді, вирішили, що він погодився, він лише на їй звернення до нього «водій» відповів «да». Вважає, що вони неправильно розцінили його відгук як стверджувальну відповідь. Усвідомлено він не підписував жодного документу на підтвердження його згоди з результатами огляду. Вважає, що йому підсунули на підпис такий документ, але внаслідок темної пори доби він не зміг прочитати зміст документу. Захисник - адвокат Дмитренко О.О., підтримала її письмове клопотання про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та з огляду на те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності і керував транспортним засобом виключно на виконання наказу командиру у зв`язку зі зміною оперативної обстановки в зоні відповідальності військових частин. Також, просила врахувати, що зазначена поліцейськими наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння спростовується відеозаписом з місця події. В порушення вимог інструкції з експлуатації Alkotest Drager 6820 здійснили тестування раніше, ніж через 2 хвилини після паління. Результати тесту поліцейський не демонстрував ОСОБА_1 . Результат тесту, на який посилався поліцейський 2256, не міг роздрукуватися через технічний збій. Долучений до протоколу чек тексту має інший номер тест 2856. На відеозапису відсутні відомості, коли цей тест був роздрукований. З огляду на вказане, захисник вважає, що долучений результат тесту та акт не є допустимими доказами. Наголошувала, що ОСОБА_1 не висловлював своєї згоди з результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, при цьому поліцейські не запропонували йому провести повторно цей огляд в спеціалізованому медичному закладі. Поліцейські не пояснили ОСОБА_1 , що він своїм підписом в Акті погоджується з результатами огляду. Також, просила у разі визнання ОСОБА_1 винним, не призначати йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом, оскільки він є військовослужбовцем на посаді водія, і позбавлення прав керування транспортним засобом унеможливить виконання ним своїх посадових обов`язків в зоні бойових дій. Просила врахувати клопотання начальника секції (логістики) штабу 4-го батальйону оперативного призначення про не позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, з яким безпосередньо пов`язано виконання ним своїм посадових обов`язків під час виконання бойових завдань. На думку суду апеляційної інстанції, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката Дмитренко О.О. правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Перевіряючи доводи апелянта з приводу вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4 в стані крайньої необхідності, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до положень ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є - вчинення дії з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; - якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; - якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. За наявності усіх трьох наведених вище обставин особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 КУпАП. Таких обставин в цій справі не встановлено. Ті обставини, на які посилається сторона захисту, не можуть бути виправданням керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, з урахуванням результатів проведеного огляду, які значно перевищують допустиму норму. Щодо доводів сторони захисту про те, що матеріалами справи спростовується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, а також про те, що огляд останнього на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Drager проведено з порушенням норм КУпАП, апеляційний суд зазначає про таке. Відповідно до вимог ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. З відеозапису події убачається, що огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений у зв`язку із виявленням у останнього ознак алкогольного сп`яніння, про що його було повідомлено в ході спілкування з працівниками поліції, та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. Огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проходив на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820. Результат огляду на стан сп`яніння, проведеного щодо ОСОБА_1 1,73 % проміле, що підтверджується роздруківкою тестування на алкоголь за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 від 27 грудня 2024 року №2856. Результати огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, ОСОБА_1 не оспорював, що підтверджується відеозаписом події та Актом огляду на стан сп`яніння, де у графі «з результатами згоден» стоїть підпис ОСОБА_1 . В цьому ж акті відображені ознаки сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 . Також, підпис ОСОБА_1 стоїть у роздруківці з технічного приладу. З урахуванням викладеного, підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу у працівників поліції не було. До протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 теж не було жодних зауважень. Відомостей про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу та оспорював ці результати в установленому законом порядку, в матеріалах справи немає, а тому суд апеляційної інстанції не убачає в діях працівників поліції порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, який передбачений ст.266 КУпАП. Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що на відеозаписі зафіксовано, що поліцейський оголосив інший номер тесту ніж той, роздруківка з якого міститься в матеріалах справи, на думку апеляційного суду, не свідчать про порушення процедури огляду (яка повністю зафіксована відеозаписом) та не спростовує його результатів. В свою чергу, згідно з положеннями п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки у нього були виявлені певні ознаки такого сп`яніння. В подальшому наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння підтверджено при огляді за допомогою спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820 на місці зупинки транспортного засобу. Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають. Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку. Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не застосовано принцип індивідуалізації покарання в частині призначення судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до положень ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Відповідно до вимог ч.ч.2-4 ст.30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті. Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено безальтернативне стягнення для водіїв - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш серйозним порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, з огляду на можливі небезпечні наслідки, які можуть настати від такого правопорушення як для самого правопорушника так і для інших осіб. Суд не вправі в цьому випадку накласти на правопорушника інше стягнення ніж передбачено ст.130 КУпАП. Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: поновити захиснику-адвокату Дмитренко О.О. строк на апеляційне оскарження постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09 липня 2025 року. Апеляційну скаргу захисника - адвоката Дмитренко О.О. залишити без задоволення. Постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 09 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду С.В. Дадашева Дата документу Справа № 333/268/25