Постанова Київський апеляційний суд № 563/326/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/5084/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 563/326/25 12 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Андрія Віталійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Рудюка О. Д., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Рівненський районний нотаріальний округ Дицяк Тетяна Миколаївна про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - в с т а н о в и в: У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно заповіту від 06.07.2021 року ОСОБА_3 на випадок її смерті зробила особисте розпорядження, а саме заповіла йому належну їй земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новопетрівська сільська рада, площею 0,9642 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:0488. Тобто він є спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом. Крім того, ОСОБА_3 склала на його ім`я довіреність від 08.07.2021 року, якою вона уповноважила його бути її представником в усіх без винятку питань, пов`язаних з розпорядженням належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 3221886000:03:165:0488. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 08.07.2024 року. Враховуючи те, що наприкінці 2024 року закінчився строк довіреності, з метою її поновлення, він намагався зв?язатися з ОСОБА_3 , коли від сторонніх осіб отримав інформацію про нібито смерть останньої. 22.02.2025 року у Світловодському відділі ДРАЦС він отримав свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 і саме з цього моменту він офіційно довідався про місце та дату смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новий Корець, Рівненської області. Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №80212356, встановлено, що після ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа (дата заведення 11.07.2024 року, місце зберігання - приватний нотаріус Дицяк Т.М., 34700, Рівненська область, м. Корець, вул. Київська 49). У свою чергу, він не подав заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , у встановлений законом строк, у зв`язку з поважними причинами, оскільки йому не було відомо про факт смерті та відкриття спадщини після ОСОБА_3 . Він зареєстрований та фактично проживає в місті Світловодську, Кіровоградської області, що на відстані майже 600 кілометрів від села Новий Корець Рівненської області, де проживала та померла ОСОБА_3 , він не є родичем або близькою особою ОСОБА_3 Заходи досудового врегулювання спору не застосовувались враховуючи обставини справи та відсутність у позивача відомостей про осіб, які звернулись із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причини для подання заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк, а сам по собі факт необізнаності позивача про смерть спадкодавця та проживання його за 600 кілометрів від села Новий Корець Рівненської області, де проживала та померла ОСОБА_3 , не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що З аналізу різноманітності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах прослідковується єдина усталена позиція про те, що тлумачення терміну «поважна причина», вжитого у частині третій статті 1272 ЦК України, суд має здійснювати в контексті конкретних фактичних обставин кожної цивільної справи. Є очевидним, що за різних фактичних обставин справи, незнання спадкоємця про смерть спадкодавця в сукупності з іншими доказами та доводами, суд може визнати поважною причиною пропуску строку або навпаки не поважною. При цьому, вивчаючи факт незнання будь-якого спадкоємця про смерть спадкодавця у контексті частини третьої статті 1272 ЦК України суд мав би комплексно оцінити: 1) ступінь споріднення, відносини, що склалися між спадкоємцем і спадкодавцем, здійснюється спадкування за законом або за заповітом; 2) чи були вжиті усі заходи, передбачені законом, для повідомлення цього спадкоємця про смерть спадкодавця уповноваженими особами, на яких покладене це завдання; 3) чи встановлено факт приховування іншим спадкоємцем або спадкоємцями від цього спадкоємця інформації про смерть спадкодавця, або від зазначеної уповноваженої особи інформації про наявність цього спадкоємця; 4) чи були дії спадкоємця, який не знав про смерть спадкодавця, щодо оформлення спадщини добросовісними після того, як він дізнався про цю смерть, зокрема, чи звернувся він за реалізацією свого права, передбаченого частиною третьою статті 1272 ЦК України, протягом розумного строку, який не має перевищувати шести місяців, до суду; 5) чи можна вважати виправданим та розумним строк, який пройшов з моменту смерті спадкодавця до моменту звернення його спадкоємця, який не знав про цю смерть, до суду за реалізацією свого права, передбаченого частиною третьою статті 1272 ЦК України; 6) чи є інші спадкоємці, які прийняли спадщину та чи реалізували вони на момент виникнення спору своє право на прийняття та оформлення спадщини; 7) чи є інші об`єктивні підстави, які перешкоджають застосуванню частини третьої статті 1272 ЦК України. Вважає, що ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції не врахував фактичні обставини, на які посилався позивач у своїй позовні заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях. Законодавство, у тому числі спадкове, наділяє осіб інструментами реагування на певні взаємостосунки між ними, які можуть знаходити своє вираження у реалізації волі спадкодавця щодо спадкоємців та сприйнятті цієї волі останніми (заповіт, усунення від права на спадкування, відмова від прийняття спадщини, відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи тощо), але у широкому розумінні не формує ці стосунки (правовідносини) між особами, не обмежує характер цих стосунків (правовідносин) та не встановлює особам рамки цих стосунків (правовідносин). Зокрема, спадкоємцями можуть бути як особи, які проживали із спадкодавцем (мали тісні родинні зв`язки), так і ті, що не проживали з ним, або взагалі не були пов`язані родинними зв`язками (у тому числі юридичні особи при спадкуванні за заповітом). ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом будь-якої із черг, не є родичем, близькою особою ОСОБА_3 . ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає в місті Світловодську, Кіровоградської області, що на відстані майже 600 кілометрів від села Новий Корець Рівненської області, де проживала та померла ОСОБА_3 , а тому не міг дізнатися про її смерть від сусідів, мешканців села або району, місцевих засобів інформації. Правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 полягали у виконанні ним як довіреною особою умов, які були викладені у довіреності, яка втратила свою чинність 08.07.2024 року. ОСОБА_1 як сторона (представник) за довіреністю, після її припинення, сумлінно почав розшукувати довірителя з метою узгодження подальших дій відносно справ визначених довіреністю та обговорення необхідності укладання нової довіреності, взамін старої, яка припинила свою чинність. В ході пошуку цієї комунікації він і виявив факт смерті ОСОБА_3 та наявність після неї відкритої спадкової справи, в рамках якої він має право на спадкування після ОСОБА_3 за заповітом, який вона склала на випадок своєї смерті. Таким чином, заявник вважає, що в контексті конкретних фактичних обставин справи, в сукупності з усіма іншими доказами та доводами, суд мав визнати поважною причиною пропуску строку ОСОБА_1 подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . У січні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Зюнькіна В. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. В судове засідання з`явився представника ОСОБА_1 - адвокат Гармаш А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зюнькіна В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до заповіту від 06.07.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дицяк Т.М., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новопетрівська сільська рада, площею 0,9642 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:0488. Вказаний заповіт на прохання ОСОБА_3 складений нотаріусом з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Зміст заповіту ОСОБА_3 зрозумілий і відповідає її волевиявленню. Заповіт підписаний в двох примірниках. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 сама не могла підписати заповіт власноруч через похилий вік та поганий зір, згідно зі ст.1253 ЦК України заповіт заповідача посвідчено в присутності запрошених нею свідків: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за номерами 543,

544. Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №65466396 від 06.07.2021року, вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за №67931873 приватним нотаріусом Дицяк Т.М. На виконання ухвали суду від 23.04.2025 року приватний нотаріус Дицяк Т.М. надала спадкову справу №91/2024, заведену після смерті ОСОБА_3 . Згідно спадкової справи 11.07.2024 року до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи та видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер - 3221886000:03:165:0488, що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності звернувся ОСОБА_2 . Відповідно до довідки №20-01-15/294 від 08.07.2024 року виданої старостою Новокорецького Старостинського округу №12 Корецької міської ради Рівненської області, померла ОСОБА_3 на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею за вказаною адресою був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 31.10.2024 року до приватного нотаріуса Дицяк Т.М. надійшла заява ОСОБА_1 складена 14.10.2024 року про те, що він має намір звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, а саме земельної ділянки, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Новопетрівська сільська рада, площею - 0,9642 га, кадастровий номер - 3221886000:03:165:0488, на яку померла - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила на його ім`я заповіт. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК країни). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (відповідно до частин другої та третьої статті 1223 ЦК України). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1259 ЦК України діти спадкодавця входять до першої черги спадкоємців. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23)). Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав не доведення позивачем поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на те, що сам по собі факт необізнаності про смерть спадкодавця не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних перешкод для вчасного звернення із відповідною заявою. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гармаша Андрія Віталійовича залишити без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року Головуючий Судді