Постанова 4809 № 398/4618/22

ПОСТАНОВА Іменем України 21 червня 2023 року м. Кропивницький справа № 398/4618/22 провадження № 22-ц/4809/661/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорова С. М., Чельник О. І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа Олександрійська міська рада, особи, які не брали участь у справі, але оскаржили рішення суду - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Дубровська Н. М.) від 27 лютого 2023 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви до суду першої інстанції 28 грудня 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Ісмайлова Анна Вікторівна, звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що з 2005 року і на час відкриття спадщини ОСОБА_1 проживала однією сім`єю зі своїм батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. За життя батько склав заповіт на її користь. 27 грудня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса Приходько О. В. з питання спадщини, але той відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку на її прийняття, встановленого ст. 1270 ЦК України. Проте фактично вони з її батьком протягом майже всього життя проживали разом за його адресою. Від становлення цього факту залежить виникнення у неї майнових прав. Як заінтересовану особу у справі заявниця вказала Олександрійську міську раду. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду 27 лютого 2023 року Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі судді Дубровської Н. М. ухвалив рішення, яким заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Ісмайлова Анна Вікторівна, задовольнив, встановив факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2005 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час відкриття спадщини. Суд вказав, що встановлений ним факт має для заявниці юридичне значення, а саме для оформлення її спадкових прав після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Особи, які не брали участь у справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені яких діє представник адвокат Прокопенко Віталій Миколайович, подали до суду апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року у справі № 398/4618/22, а заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту залишити без розгляду. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями щодо майна померлого їх діда ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вони спадщину прийняли в законний спосіб. 09 лютого 2020 року за їх заявами нотаріус відкрив спадкову справу. Апелянти вважають, що рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, справу розглянуто з порушенням правил підсудності, неправильно визначено склад заінтересованих осіб, оскільки такими мали бути саме вони, а не Олександрійська міська рада. Крім того, заявниця приховала від суду, що рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2021 року у справі № 941/1240/21 ОСОБА_1 було продовжено пропущений нею строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , але у визначений судом додатковий строк вона спадщину не прийняла. До того ж, за твердженням апелянтів, заявниця фактично постійно не проживала зі спадкодавцем до часу його смерті. Вони також вказали, що між заявницею і ними є спір про право на спадщину, що унеможливлює розгляд поданої ОСОБА_1 до суду заяви в порядку окремого провадження. Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшли. Позиції учасників справи, висловлені учасниками справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але особисто в судове засідання не з`явилися. Їх представник адвокат Прокопенко Віталій Миколайович в судовому засіданні підтримав подану ним апеляційну скаргу. Заявниця ОСОБА_1 до суду не з`явилася. Надіслана їй судова повістка за адресою, яку вона вказала у своїй заяві по суті до суду першої інстанції 28 грудня 2022 року, та яка збігається з адресою реєстрації її місця проживання (а. с. 5), повернута оператором поштового зв`язку до суду з відмітною «адресат відсутній за вказаною адресою» 07 червня 2023 року. Крім того, судову повістку вручено представнику ОСОБА_1 в суді першої інстанції - адвокату Ісмайловій Анні Вікторівні, але вона в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. З огляд на це та відповідно до положень ч. 6, п. 3, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, ч. 5 ст. 130 ЦПК України ОСОБА_1 вважається належно повідомленою про час, дату та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки вона суд не повідомила. Представник заінтересованої особи Олександрійської міської ради Скляр Юрій Анатолійович в судове засідання не з`явився, надав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_4 . 03 липня 2019 року приватний нотаріус Петрівського районного нотаріального округу Каліушко Д. І. посвідчив заповіт ОСОБА_4 , який на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_1 . ОСОБА_4 до своєї смерті був зареєстрований по АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Постановою приватного нотаріуса Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько О. В. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України. Апеляційний суд додатково встановив такі обставини: Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 листопада 2021 року у справі № 941/1240/21 визнано ОСОБА_1 поважною причину пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер рішення у ЄДРСР 100812994). Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 , повторно видане відділом реєстрації актів цивільного стану Петрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 14 грудня 2006 року - а. с. 62) та відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_3 (серія НОМЕР_2 , повторно видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Петрівського районного управління юстиції у Кіровоградській області 19 липня 2012 року - а. с. 62) їх батьком зареєстрований ОСОБА_7 . Згідно з відомостями свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , повторно виданого Петрівським відділом реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області 22 листопада 2022 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 40 років (а. с. 66). З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 22 листопада 2022 року № 0003758979 вбачається, що батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 (а. с. 65). Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 20 грудня 2022 року у справі № 941/1100/22 визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поважною причину пропуску визначеного законом строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_2 додатковий строк терміном два місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті діда - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_3 додатковий строк терміном два місяці, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті діда - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер рішення у ЄДРСР 107990250). 09 лютого 2023 року приватний нотаріус Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Каліушко Д. І. за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини, яка відкрилася щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , завів спадкову справу (а.с. 73 74). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Статтею 1 ЦПК України встановлено, що Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Зміст частин 1 3 ст. 315 ЦПК України дає підстави вважати, що в порядку окремого провадження суд розглядає не лише справи про встановлення тих фактів, які вказані у ч. 1 ст. Кодексу, а й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, за виключеннями, передбаченими ч. 3 ст. 315 Кодексу. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Положення ч. 6 ст. 294 ЦПК України є загальним щодо усіх справ, які розглядаються судами в порядку окремого провадження. Що ж стосується конкретно справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, то згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 (батьком заявниці) з 2005 року і до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявниця повідомила суду, що встановлення цього факту необхідно для охорони її прав на спадщину, які відкрилася після смерті її батька й на яку вона має право за заповітом від 03 липня 2019 року. Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1265 ЦК України). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України). Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що прийняття спадщини є вольовою дією спадкоємця, за виключенням тих випадків, коли спадщина вважається прийнятою спадкоємцем через пряму вказівку закону та за умови, що він не відмовився від її прийняття. Право на прийняття спадщини є строковим, а перебіг цього строку починається з часу відкриття спадщини й спливає через шість місяців. Впродовж цього строку, спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитися від її прийняття. Якщо він не вчиняє жодної із цих дій, закон визнає його таким, що спадщину не прийняв, тобто не набув відповідних прав та обов`язків спадкодавця. У випадку пропуску строку на прийняття спадщини з поважних причин надання спадкоємцю можливості прийняти спадщину залежить від домовленості із іншими спадкоємцями, або ж від рішення суду. З матеріалів заяви, з якою ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції, вбачається, що згідно із заповітом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 від 03 липня 2019 року, своїм спадкоємцем щодо всього належний йому прав та обов`язків він визначив ОСОБА_1 . У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, який почався з 27 грудня 2020 року, заявниця не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідо смерті ОСОБА_4 , що підтверджується постановою приватного нотаріуса Приходько О. В. від 27 грудня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії за заявою ОСОБА_1 (а. с. 13). З наданої заявницею до суду довідки № 2911 від 02 грудня 2022 року, виданої Петрівською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області, вбачається, що ОСОБА_4 до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10). Згідно з копією належного ОСОБА_1 паспорта громадянина України НОМЕР_4 , виданого Петрівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 29 листопада 2005 року, з 25 січня 1999 року місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Цю адресу заявниця вказала і в заяві до суду від 28 грудня 2022 року. З огляду на те, що у встановлений законом строк заявниця, як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 , заяву про прийняття спадщини нотаріусу не подала, а також з урахуванням змісту ч. 3 ст. 1268 ЦК України, встановлення факту постійного проживання заявниці із спадкодавцем на час відкриття спадщини матиме юридичне значення для її майнових прав. В протилежному випадку, відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, вона вважатиметься такою, що спадщину не прийняла. Однак, право ОСОБА_8 на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 ,з огляду на обставини, які стали відомі суду лише в суді апеляційної інстанції, є спірним. Колегія суддів апеляційного суду встановила, що апелянти у цій справі, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , подали нотаріусу заяви про прийняття ними спадщини, яка відкрилася після смерті їх діда ОСОБА_4 , який пережив свого сина ОСОБА_7 (батька апелянтів у справі). Тобто, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого їх діда ОСОБА_4 за правом представлення (ч. 1 ст. 1266 ЦК України) за умови неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом ОСОБА_8 . До ухвалення рішення у цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, а саме 09 лютого 2023 року, вони вчинили юридично значущі дії, передбачені ч. 11 ст. 1269 ЦК України, направлені на прийняття спадщини. Зі змісту апеляційної скарги на рішення суду вбачається, що між апелянтами і заявницею існує спір про право на спадщину, який виник до ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції та підлягає розгляду в порядку позовного, а не окремого провадження. Пунктом 4 частини 1 статті 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Встановивши у даній справі наявність спору про право цивільне, суд вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про скасування рішення суду першої інстанції і залишення заяви ОСОБА_8 без розгляду. При цьому ОСОБА_9 не позбавлена права звернутися до суду в порядку позовного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Беручи до уваги, що найвагоміший аргумент апеляційної скарги, яким обґрунтовано її вимоги про скасування рішення суду і залишення заяви про встановлення юридичного факту без розгляду, знайшли свої підтвердження в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не дає відповіді на інші аргументи скарги скільки так, як вони не впливають на рішення суду апеляційної інстанції. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, неповно встановив обставини справи, які мають значення для справи, невірно визначив відповідні до них правовідносини та позбавив себе можливості правильно застосувати норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду. Керуючись ст.ст. ч. 6 ст. 294, ч. 4 ст. 315, 367, п. 4 ст. 374, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2023 року скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернення до суду в порядку позовного провадження. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 03 серпня 2023 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова О. І. Чельник