Постанова 4818 № 644/11156/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2026 року м. Харків справа № 644/11156/24 провадження № 22-ц/818/851/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Харківська міська рада третя особа: державний нотаріус Четвертої Харківської міської нотаріальної контори Козелько Тетяна Михайлівна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року у складі судді Саркісян О.А.,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2024 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити їй додатковий строк тривалістю один місяць для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить об`єкт нерухомості квартира загальною площею 45. 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_3 . Вона є єдиною спадкоємицею померлого, інших спадкоємців за заповітом чи законом немає. 20.05.2023 позивачка звернулась до нотаріуса Четвертої Харківської міської нотаріальної контори Козелько Т.М. із заявою про оформлення своїх спадкових прав після смерті батька на спадкове майно. У відповідь на заяву нотаріус склала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у якій зазначено, що позивачка пропустила термін для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, та не може оформити свої спадкові права на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, так як постійно не проживала з батьком, та зазначила, що вона може продовжити термін для прийняття спадщини лише у судовому порядку. У встановлений законом шестимісячний строк вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що останні п`ять років постійно проживала разом із батьком і в момент смерті і до теперішнього часу, тому вважала, що вона вважається особою, яка прийняла спадщину. Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Рішення мотивовано тим, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, щоб подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Юридична необізнаність позивачки, щодо того, що вона вважала, що вважається особою яка прийняла спадщину, судом не може бути визнана поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 ,, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не дослідив повно обставини справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач перебувала внаслідок воєнних дій у іншому населеному пункті разом із малолітньою дитиною, що перешкоджало їй звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та необізнаністю про наявність заповіту. Разом з апеляційної скаргою подано додаткові докази на підтвердження вказаних обставин: свідоцтво про народження дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , письмові пояснення матері позивачки щодо виявлення заповіту, скріншот листування із слідчим Хапіліною А.І. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29 березня 2001 року ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 9). ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер у м. Харків, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 04.06.2022 НОМЕР_2 . (а.с. 7) 24.07.2001 року ОСОБА_3 на випадок смерті, склав заповіт AEB №295682, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій №7231, згідно якого розпорядився: все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати і на що за законом він матиме право, заповів своїй дочці, ОСОБА_1 , заповіт посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, Гавриловою С.А., зареєстрованого в реєстрі за №7231, що підтверджується відповідною копією заповіту. (а.с. 10) Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.05.2023 року, виданої державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Козелько Т.М., у відповідь на звернення 12.05.2023 ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - батька ОСОБА_3 було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що пропущено строк звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, передбачений ст. 1270 ЦК України. Крім того у постанові зазначено з заявою про прийняття спадщини вона не зверталась, спадкова справа не відкривалась, разом зі спадкодавцем на час смерті зареєстровані не були, отже вважається такою, що спадщину не прийняла, із посиланням на ст.ст.1268, 1269 ЦК України. (а.с. 16) Згідно з інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №72449990 та №72450000 від 12.05.2023 у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо відкриття спадкової справи, заповіт AEB №295682, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій №7231, номер у спадковому реєстрі: №7298917, станом на 12.05.2023 є чинним (а.с. 73,74). Згідно з дублікатом свідоцтва про право власності на житло від 3 серпня 1995 року виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, квартира за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 12-15). З письмових пояснень ОСОБА_6 , яка є матір`ю позивачки вбачається, що під час прибирання будинку за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 знайшла заповіт складений померлим ОСОБА_3 (а.с. 113-114) З відкритих данних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою суду від 12.07.2021 у справі № 953/5187/21 застосованно до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 в межах строку досудового розслідування до 29.08.2021 року включно. У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (статті 1261-1262 ЦК України). Згідно ч.1 ст.1266 ЦК України онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає серед живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання положень закону тощо, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19). Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до пливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи лише за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом. Збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, коли це необхідно для захисту малолітніх, неповнолітніх або осіб з обмеженою дієздатністю, а також у випадках, передбачених ЦПК. Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23). В супереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надала суду першої та апеляційної інстанції належних доказів причин не звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Зазначені нею єдина причина пропуску строку на звернення до нотаріальної котнори її переконання в тому, що вона вважається такою, що прийняла спадщину, не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини. Посилання позивачки на те, що ухвалою суду від 12.07.201 у криміналній справі № 953/5187/21 їй було застосованно запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зміна зазначеного проживання з ОСОБА_3 , за дозволом слідчого у зв`язку із початком війни не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 можливості звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті із ОСОБА_3 з 16 травня 2022 року до 15 листопада 2022 року . За змістом позовної заяви на свою необізнаність про існування заповіту після померлого ОСОБА_3 в якості поважної причини для надання додаткового строку позивач в суді першої інстанції не посилалась За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення. Зазначене не позбавляє позивачку звернутися до суду з позовом про надання їй додаткового строку про прийняття спадщини з посиланням на її необізнаність про існування заповіту. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ІІПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук