Постанова 4818 № 613/791/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2025 року м. Харків справа № 613/791/25 провадження № 22-ц/818/919/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М., сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року у складі судді Харченка С.М.,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( надалі ТОВ) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами: №25548-02/2024 від 15 лютого 2024 року (укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем) в розмірі 16 250 грн, з яких: 5000 грн. - заборгованість за основним боргом; 11250 грн. - заборгованість за процентами; №25006-01/2024 від 17 січня 2024року (укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем) в розмірі 13 280,48 грн, з яких: 4932,50 грн - заборгованість за основним боргом, 8347,98 грн - заборгованість за процентами; №26719-01/2024 від 29 січня 2024 року (укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем) в розмірі 8344 грн, з яких: 3708,50 грн - заборгованість за основним бором, 4635,50 грн - заборгованість за процентами, всього просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 874,48 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду. Заочним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 а користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитними договорами №25548-02/2024, №25006-01/2024 та №26719-01/2024 у розмірі 37 874,48 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити частково позовні вимоги ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" про стягнення заборгованості. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував той, факт, що відповідач є військовослужбовцем за мобілізацією та на нього розповсюджується норми п. 15 ст.14 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не нараховуються проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня за невиконання зобов`язань за кредитним договором. 18.12.2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скарги в якому позивач просить апеляційну скарги залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення законним та обґрунтованим. Наголошує що нарахування відповідачу процентів здійснювалось з тих підстав що кредитні договори були укладені задовго до набуття відповідачем статусу військовослужбовця, а після набуття такого статусу відповідач не повідомив первісних кредиторів про те, що він являється військовослужбовцем. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення не переглядається. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 17.01.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25006-01/2024. Пунктом 1.2. передбачено що кредит надається строком на 120 днів, кінцева дата погашення кредиту 15.05.2024 року.(а.с.28-35) 25.07.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 25.07.2024 року до договору факторингу №25072024 від 25.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 280,48 грн., з яких 4932,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8347,98 грн. - сума заборгованості за процентами. Також, 29.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26719-01/2024. Пунктом 1.2. передбачено що кредит надається строком на 100 днів, кінцева дата погашення кредиту 07.05.2024 року.(а.с.50-58) 24.06.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №24062024, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.06.2024 року до договору факторингу №24062024 від 24.06.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 8344 грн., з яких 3708,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4635,50 грн. - сума заборгованості за процентами. Крім того, 15.02.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №25548-02/2024. Пунктом 1.2. передбачено що кредит надається строком на 100 днів, кінцева дата погашення кредиту 13.06.2024 року.(а.с.8-15) 19.09.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №19092024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.09.2024 року до договору факторингу №19092024 від 19.09.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16250 грн., з яких 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11250 грн. - сума заборгованості за процентами. До заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи, довідку про проходження військової служби, копію посвідчення УБД, копію військового квитка (а.с. 131 - 141). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, він уклав з ТОВ «Аванс Кредит» кредитні договори №25548-02/2024 від 15 лютого 2024 року, № 25006-01/2024 від 17 січня 2024року та №26719-01/2024 від 29 січня 2024року право вимоги за яким перейшло до позивача. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесені зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер. Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18), від 30 травня 2018 року у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18), від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18) та від 04 вересня 2019 року у справі № 554/10264/17 (провадження № 61-42778св18)». Згідно довідки від 18.06.2025 року №485 виданою військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час.(а.с.99) Відповідно до довідки від 21.01.2025 №438/668 сержант ОСОБА_1 перебуває на посаді старший оператор радіотехнічного поста радіолокаційного вузла військової частини НОМЕР_1 . В період з 17.11.2024 по 17.11.2024 брав участь у заходах для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, перебуваючи в с-ще Рогань, Роганська селищна ТГр., Харківський район, Харківська область.(а.с.100) Згідно даних копії військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 проходить військову службу з 28.05.2024 року по теперішній час. Надані відповідачем документи апеляційний суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». З матеріалів справи вбачається, що заборгованість становить за Договором про надання фінансового кредиту№25548-02/2024 від 15 лютого 2024 року (укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем) в розмірі 16 250 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основним боргом; 11250 грн - заборгованість за процентами; №25006-01/2024 від 17 січня 2024року (укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем) в розмірі 13 280,48 грн, з яких: 4932,50 грн - заборгованість за основним боргом, 8347,98 грн - заборгованість за процентами; №26719-01/2024 від 29 січня 2024 року (укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем) в розмірі 8344 грн, з яких: 3708,50 грн - заборгованість за основним бором, 4635,50 грн - заборгованість за процентами, всього просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 874,48 грн З доданих відповідачем документів до матеріалів справи документів вбачається що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині з 28.05.2024 року та по теперішній час. Враховуючи викладе, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за договором №25548-02/2024 від 15.02.2024 починаючи з 28.05.2024 не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», щодо не нарахування процентів за користування кредитом. Всього заборгованість по відсоткам за кредитним договором № 25548-02/2024 від 15.02.2024, становить 9125 грн за період з 15.02.2024 року по 27.05.2024 року. Відповідно до змісту кредитних договорів №26719-01/2024 від 29.01.2024 та № 25006-01/2024 від 17.01.2024, строк дії яких встановлений до 07.05.2024 та 15.05.2024 відповідно, проценти нараховувались в межах строку договору до моменту кінцевої дати, що передбачена у відповідному договорі, тобто ще до набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, тому судова колегія не вбачає підстав для зменшення суми заборгованості в частині визначених процентів за вказаними договорами. Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитних договорів колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №25548-02/2024 в розмірі 14125 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за основним боргом; 9125 грн - заборгованість за процентами; за кредитним договором №25006-01/2024 від 17.01.2024 в розмірі 13 280,48 грн, з яких: 4932,50 грн - заборгованість за основним боргом, 8347,98 грн - заборгованість за процентами; №26719-01/2024 від 29.01.2024 року в розмірі 8344 грн, з яких: 3708,50 грн - заборгованість за основним бором, 4635,50 грн - заборгованість за процентами, а всього з відповідача належить стягнути заборгованість за кредитними договорами у розмірі 35 749,48 грн Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне стягнення процентів за користування кредитом за кредитним договором № 25548-02/2024 від 15.02.2024 невірно визначив загальну суму заборгованості в цілому, рішення суду в цій частині належить змінити. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 3028,00 грн., відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій. Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 94,38% отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2857,82 грн за подачу до суду позовної заяви та враховуючи що відповідач звільнений від сплати судового збору, компенсувати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати за рахунок державного бюджету. Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити - частково. Заочне рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 року - змінити в частині визначеного судом розміру заборгованості. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитними договорами №25548-02/2024, №25006-01/2024 та №26719-01/2024 у розмірі 35 749 (тридцять п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 48 (сорок вісім) коп. Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" за рахунок Державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 2857 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 82 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.Ю. Тичкова Судді: О.В. Маміна Ю.М. Мальований