Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/9022/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4216/25 Справа № 199/9022/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року в цивільній справі номер 199/9022/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 01.12.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №01241-12/2023, який було підписано електронним підписом позичальника. 29.04.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №01241-12/2023 від 01.12.2023 на суму 66850,00 грн, з яких 14000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 52850,00 грн сума заборгованості за відсотками. 04.12.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03916-12/2023, який було підписано електронним підписом позичальника. 29.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №03916-12/2023 від 04.12.2023 року на суму 65800,00 грн, з яких 14000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 51800,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитними договорами №01241-12/2023 від 01.12.2023 року та №03916-12/2023 від 04.12.2023 року, а також понесені ним судові витрати по справі. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №01241-12/2023 від 01.12.2023 року в розмірі 66850,00 грн, з яких: 14000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 52850,00 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №03916-12/2023 від 04.12.2023 року в розмірі 65800,00 грн, з яких: 14000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 51800,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3028,00 грн. Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Д.М., подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року в справі №199/9022/24 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 - відмовити в повному обсязі. Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Кредитний договір № 01241-12/2023 від 01.12.2023 року з ТОВ «Аванс Кредит», кредитний договір № 03916-12/2023 від 04.12.2023 року з ТОВ «Стар Файненс Груп» відповідач ОСОБА_1 не укладала та не підписувала, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримувала. Позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис (або ідентифікатор) належить саме відповідачці. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання нею логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. На цей час відсутні будь-які докази, що підтверджують перерахування ТОВ «Аванс Кредит» коштів відповідачці згідно з договором №01241-12/2023 від 01.12.2023 року, ТОВ «Стар Файненс Груп» згідно з договором за №03916-12/2023 від 04.12.2023 року, та отримання саме відповідачкою вищезазначених коштів. А також відсутні будь-які підтвердження отримання відповідачкою повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, відповідно до договору факторингу № 29042024 від 29.04.2024 року. Від позивача відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 76, 77). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін. Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у стягненні суми прострочених відсотків за кредитним договором, апеляційний суд переглядає судове рішення саме в цій частині. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 01.12.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №01241-12/2023, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 14000,00 грн строком 360 днів за процентною ставкою 2,50% в день, тип процентної ставки: фіксована (а.с. 7-9). Договір про надання фінансового кредиту №01241-12/2023 укладено з відповідачкою в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0135. 29.04.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру (а.с. 13-15). Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.04.2024 року до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №01241-12/2023 від 01.12.2023 року на суму 66850,00 грн, з яких 14000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 52850,00 грн сума заборгованості за відсотками (а.с. 17). 04.12.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03916-12/2023, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 14000,00 грн строком 360 днів за процентною ставкою 2,50% в день, тип процентної ставки: фіксована (а.с. 21-23). Договір про надання фінансового кредиту №03916-12/2023 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0450. 29.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру (а.с. 27-28). Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №03916-12/2023 від 04.12.2023 року на суму 65800,00 грн, з яких 14000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 51800,00 грн сума заборгованості за відсотками. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 214 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що 01.12.2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №01241-12/2023, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 14000,00 грн строком 360 днів за процентною ставкою 2,50% в день, тип процентної ставки: фіксована. Договір про надання фінансового кредиту №01241-12/2023 укладено з відповідачкою в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0135. 29.04.2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належне йому право вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.04.2024 року до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №01241-12/2023 від 01.12.2023 року на суму 66850,00 грн, з яких 14000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 52850,00 грн сума заборгованості за відсотками. 04.12.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03916-12/2023, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 14000,00 грн строком 360 днів за процентною ставкою 2,50% в день, тип процентної ставки: фіксована. Договір про надання фінансового кредиту №03916-12/2023 укладено з відповідачкою в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W0450. 29.04.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором №03916-12/2023 від 04.12.2023 року на суму 65800,00 грн, з яких 14000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 51800,00 грн сума заборгованості за відсотками. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Таким чином, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачкою було укладено кредитні договори №01241-12/2023 та №03916-12/2023 з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відповідно, які в подальшому відступили своє право вимоги позивачу, а при укладенні зазначених вище договорів відповідачкою та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами №01241-12/2023 від 01.12.2023 року в розмірі 66850,00 грн та №03916-12/2023 від 04.12.2023 року в розмірі 65800,00 грн, яки вона уклала та підписала з використанням електронного підпису одноразовими ідентифікаторами W0135 та W0450, тобто, у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону. Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б позовні вимоги або розрахунок заборгованості перед позивачем, не довела відсутність заборгованості. Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги з цього приводу безпідставними. Що стосується доводу апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідачки про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором за договорами факторингу, апеляційний суд вважає цей довід також безпідставним, оскільки можливе неповідомлення боржника про укладення договору факторингу впливає лише на те, якому кредитору боржник має виконати свій обов`язок. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи є необгрунтованими, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пузін Денис Миколайович, залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року. Судді: