Постанова Київський апеляційний суд № 758/13781/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/13781/20 Головуючий у І інстанції Петров Д.В. Провадження №22-ц/824/1014/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА ІменемУкраїни 11 лютого 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ: судді-доповідача Таргоній Д.О., суддів: Борисової О.В., Голуб С.А., за участі секретаря Спис Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (правонаступник - акціонерного товариства «Мегабанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтування позовних вимог зазначав, що 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Мегабанк» кредитний договір № 66-604-850-2-18-Г (з ануїтет ними платежами). Згідно підпунктів 2.2, 2.3, 2.4 кредитного договору, кредит надається на строк з 16 травня 2018 року до 13 травня 2022 року включно у розмірі 81 775,70 грн зі сплатою 10,00 % річних за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості за кредитом. Відповідачу було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 та рахунок для обліку нарахованих процентів за кредитом № 220862602278. 16 травня 2018 року грошові кошти в розмірі 81 775,70 грн, передбачені кредитним договором, були видані позивачем відповідачу, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року та заявою на видачу готівки № ТR. 1775843.2099.46 від 16 травня 2018 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 01 жовтня 2020 року заборгованість перед позивачем становить 114 633,65 грн, що складається з суми залишку заборгованості за кредитом в розмірі 67 314,45 грн, суми залишку нарахованих та несплачених відсотків за період 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2020 року включно в розмірі 2 342,57 грн, комісійної винагороди за період з квітня по липень 2019 року включно в розмірі 8 177,56 грн та суми штрафу, нарахованого відповідно до розділу 6 кредитного договору в розмірі 36 799,07 грн. Оскільки, боржник у добровільному порядку не сплачує наявну заборгованість за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 114633,65 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 66-604-850-2-18-Г (з ануїтет ними платежами) від 16 травня 2018 року у розмірі 114633,65 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102, 00 грн. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 14 квітня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, яка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення по справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості частково, а саме на суму 57881,32 грн, що включає в себе суму залишку оплати по тілу кредиту та законно нараховані відсотки. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач систематично здійснював оплати за кредитом на загальну суму 56083,86 грн, що підтверджується витягами з рахунку клієнт, саме тому заявлена позивачем сума по тілу кредиту з урахуванням відсотків не відповідає дійсності. Крім того, нарахування комісії, відсотків та штрафу за кредитним договором представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. вважає незаконним. В апеляційній скарзі вказано, що застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено чинним законодавством. Заявлена позивачем сума до стягнення не ґрунтується на умовах кредитного договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому і не підлягає задоволенню, оскільки позивач у суму заборгованості також включав і суму нарахованих відсотків, щомісячної комісії тощо, які сторони в належній формі не узгоджували, тому сума списаних комісійних платежів відповідно до виписки з рахунку становить 30 665,85 грн. Дана сума має бути врахована на погашення основної суми заборгованості. В апеляційній скарзі звернуто увагу на те, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками банку та є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідачів. Крім того, матеріали справи лише свідчать про наявність заборгованості, однак не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором саме у розмірі 114 633,65 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув заборгованість за простроченим тілом кредиту та інших грошових зобов`язань встановлених договором, що призвело до не правильного стягнення кредитних коштів. Представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. зазначає, що під час укладання договору про відкриття поточного рахунку АТ «Мега Банк» відповідачу було нав`язано супутню послугу у вигляді страхування, як обов`язків елемент при відкритті рахунку, однак умов використання такого договору, а саме розрахунку по оплаті страхування не було надано. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні у суді апеляційної інстанції з повідомленням учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року замінено позивача у справі №758/13781/20 акціонерне товариство «Мегабанк» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит». Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 02 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Фк Єврокредит» - Коростельов С.В. подав додаткові пояснення до даної справи, в яких просить апеляйціну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року залишити без змін. Сторони даної справи в судове засідання не з'явились. Матеріали справи містять докази належного повідомлення ОСОБА_1 , його представника - адвоката Зачепіло З.Я. та ТОВ «ФК Єврокредит», який є правонаступником АТ «Мега Банк», а саме звіти про доставку вихідної кореспонденції суду сформований автоматично через систему АСЕД «Апеляція». Від представника ТОВ «ФК Єврокредит» (правонаступник АТ «Мега Банк») - Коростельова С.В. до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі останнього. Таким чином, судова колегія вважає, що сторони даної справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка сторінне перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2017 між ОСОБА_1 та ПАТ «МЕГАБАНК», правонаступником якого є АТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір № 66-604-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами). Згідно з п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками. Згідно з п. 1.2 кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою. Згідно з підпунктами 2.2, 2.3, 2.4 кредитного договору, кредит надається на строк з 16 травня 2018 року до 13 травня 2022 року включно у розмірі 81 775,70 грн зі сплатою 10,00 % річних за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості за Кредитом. Згідно з підпунктами 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору для обліку кредиту позичальнику було відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 , а для обліку нарахованих процентів за кредитом - рахунок № НОМЕР_2 . Відповідно до п. 4.1 кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором. Згідно з п. 4.2 кредитного договору платіжним періодом встановлено календарний місяць. Згідно з п. 3.2.3 кредитного договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах. Пунктом 2.9 кредитного договору зазначено, що розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди складає 4 128,47 грн та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. 16 травня 2018 року грошові кошти в розмірі 81 775,70 грн передбачені кредитним договором, були видані позивачем відповідачу, що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року та заявою на видачу готівки № ТR. 1775843.2099.46 від 16 травня 2017 року. Починаючи з квітня 2019 року відповідачем порушуються строки сплати щомісячних платежів за кредитом. Відповідно до п. 4.4 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів позивач обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. З цього моменту позивач припиняє нарахування щомісячної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі, встановленому п. 2.11 цього договору (0,1% процента річних), а за невиконання прийнятих на себе зобов`язань щодо сплати ануїтентних платежів та комісійних винагород відповідач, сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього договору. З 31 липня 2019 року відповідачу була встановлена процентна ставка в розмірі 0,1 % річних. Станом на 01 жовтня 2020 року загальна заборгованість за Кредитом складає 67 314,45 грн, що підтверджується виписками з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01 жовтня 2020 року. Відповідно до п. 4.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). В порушення підпунктів 3.2.3, 4.3 кредитного договору відповідачем не сплачено в повному обсязі проценти за користування кредитом за період 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2020 року включно в розмірі 2 342,57 грн, що підтверджується виписками з рахунків № НОМЕР_2 , № НОМЕР_4 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року та наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01 жовтня 2020 року. Відповідно до п. 2.8 кредитного договору за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує комісійну винагороду в розмірі 2,5 % від суми кредиту. Комісійна винагорода сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. В порушення підпунктів 3.2.3, 2.8 кредитного договору відповідачем не сплачено комісійну винагороду за період з квітня 2019 по липень 2019 включно в розмірі 8 177,56 грн, що підтверджується виписками з рахунків № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року та розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01 жовтня 2020 року. Відповідно до п. 6.3 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту. Сума штрафу у розмірі 45 % від суми кредиту, відповідно до п. 6.3 розділу 6 кредитного договору «Відповідальність сторін» становить 36 799,07 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 01 жовтня 2020 року. Згідно наявного у справі розрахунку заборгованості, загальна сума заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 01 жовтня 2020 року становить 114 633,65 грн, яка складається: з суми залишку заборгованості за кредитом в розмірі 67 314,45 грн, суми залишку нарахованих та несплачених відсотків за період 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2020 включно в розмірі 2 342,57 грн, комісійної винагороди за період з квітня по липень 2019 року включно в розмірі 8 177,56 грн та суми штрафу, нарахованого відповідно до розділу 6 кредитного договору в розмірі 36 799,07 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, у порушення умов кредитного договору, суму заборгованості не сплачує. Крім того, відповідач не спростував обставини невиконання умов договору із позивачем. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Між сторонами склались кредитні правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Положеннями ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно з частиною першою ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. В ході судового розгляду суд першої інстанції встановив, що зобов`язання з повернення позичених коштів боржник не виконував належним чином, та відповідач такого факту не заперечував. Внаслідок таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про покладення на ОСОБА_1 відповідальності шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором, включаючи суму відсотків за користування кредитними коштами. Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредиту судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки кредитний договір № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року не містить опису послуги, за яку здійснюється щомісячне нарахування комісійної винагороди. Таким чином, на думку судової колегії банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за розрахунково-касове обслуговування, за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною, Вказаний висновок був підтверджений судом касаційної інстанції - постанова Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 712/12028/20. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що сторони спору не погодили у кредитному договорі перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія, яка в пункті 2.7 зазначена як «комісійна винагорода за розрахунково-касове обслуговування», а у розділі 7.4 «графік платежів» - «за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 2044,39 грн протягом строку дії договору». При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Матеріали справи не містять також доказів щодо доведеності такої обставини. Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч. 1, 2 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду. Позикодавець не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату. Наведене дає підстави для висновку, що пункти договору, якими передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту, суперечать положенням ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним. Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору від 14 грудня 2017 року. Вказане узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 30 листопада 2023 року у справі № 216/7637/21. Враховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про нікчемність пунктів договору, якими було встановлено стягнення щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредиту зі споживача, і такий висновок відповідає чинній правозастосовній практиці. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Під час апеляційного розгляду було встановлено, що відповідач виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року до квітня місяця 2019 року, що не заперечується та визнається сторонами даної справи. Із долучених до матеріалів справи виписок з рахунків № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року вбачається, що відповідача сплатив на рахунок позивача комісійну винагороду згідно умов договору № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року в розмірі 30665,85 грн та 6133,17 грн. Враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що вказані сплачені відповідачем суми, які банк зарахував, як сплату комісійної винагороди, необхідно зарахувати до сум на погашення тіла кредиту та відсотків за користуванням кредитом. Таким чином, дослідивши матеріали справи, зокрема: розрахунку заборгованостіза кредитним договором № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року станом на 01 жовтня 2020 року; виписок з рахунків № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 за період з 16 травня 2018 року по 30 вересня 2020 року, врахувавши, що відповідач до липня 2019 року виконував кредитні зобов`язання покладенні на нього відповідно до умов договору, визнання самим відповідачем наявності заборгованості за даним кредитним договором, судова колегія вважає, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача 57881,32 грн, що включає в себе суму залишку заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за відсотками станом на 01 жовтня 2020 року. Крім того, в супереч доводам апеляційної скарги, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача сума штрафу в розмірі 45 % від суми кредиту, відповідно до п. 6.3 розділу 6 кредитного договору «Відповідальність сторін» в розмірі 36799,07 грн з огляду на таке. Як встановлено судом та визнається сторонами даної справи, починаючи з квітня 2019 року ОСОБА_1 порушив строки виконання зобов`язань за договором № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4.4 договору, після прострочення понад 90 днів банк перевів заборгованість у повний обсяг на рахунок простроченої заборгованості, припинив нарахування щомісячної винагороди, встановив процентну ставку 0,1 % річних згідно з п. 2.11 та застосував штраф відповідно до п. 6.3 договору. Відповідно до п. 6.3 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та/або комісійної винагороди понад 90 (дев`яносто) календарних днів, відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 45 процентів від суми кредиту. Сума штрафу у розмірі 45 % від суми кредиту становить 36 799,07 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов`язання за договором про споживчий кредит заборонено чинним законодавством апеляційний суд критично оцінює, оскільки банк скористався своїм правом на стягнення штрафу за порушення строків сплати ануїтетних платежів згідно умовами договору, жодних посилань про стягнення пені відповідно до умов договору № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року позовна заява в собі не містить, а отже, вимоги позивача щодо стягнення штрафу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір укладений у порушення принципу рівності сторін, про ненадання банком повної інформації відповідно до Правил НБУ № 168, апеляційний суд відхиляє, оскільки підписавши 14 грудня 2017 року кредитний договір №66-604-850-2-18-Г із встановленими ануїтетними платежами відповідач підтвердив, що на момент підписання цього Договору всі умови щодо надання, обслуговування та погашення Кредиту, були належним чином роз`яснені Кредитодавцем Позичальнику. Позичальник підтверджує, що отримав повну, всебічну, об`єктивну та зрозумілу інформацію про умови кредитування відповідно до вимог законодавства України, у тому числі Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, ознайомився з усіма умовами, повністю усвідомлює їх зміст та наслідки, діє добровільно та у власних інтересах. Претензій щодо обсягу, повноти та змісту отриманої інформації у Позичальника немає. Крім того, сторона відповідача не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання грошових коштів та виникнення грошового зобов`язання за зазначеним договором та наявності заборгованості за неналежне виконання умов кредитного договору. Інші доводи апеляційної скарги розцінюються апеляційним судом, як власне тлумачення чинного законодавства на користь відповідача. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2017 року в загальному розмірі 94 680,39 грн, що включає в себе суму залишку заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за відсотками та стягнення штрафу. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. У відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на наведене заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року підлягає зміні в частині стягненої суми заборгованості заборгованості за кредитним договором № 66-604-850-2-18-Г від 14 грудня 2017 року, з урахуванням вищевикладених мотивів. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Щодо судового збору. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відповідач сплатила при поданні апеляційної скарги до апеляційного суду - 3 153,00 грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено, зменшено суму стягнутої з позичальника заборгованості, тобто задоволено позов на 82,6%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволеної частини позовних вимог судовий збір за подання позову у розмірі 1736,25 грн. При цьому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 1927,43 грн. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівнизадовольнити частково. Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року змінити в частині розміру заборгованості та судового збору, зазначивши, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (правонаступник - акціонерного товариства «Мегабанк») підлягає заборгованість за кредитним договором № 66-604-850-2-18-Г (з ануїтетними платежами) від 16 травня 2018 року в розмірі 94 680 (дев`яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят) гривень 39 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) гривень 25 копійок. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (правонаступник - акціонерного товариства «Мегабанк») на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) гривень 43 копійки. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст судового рішення складений 04 березня 2026 року. Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю ««ФК Єврокредит», ЄДРПОУ: 40932411, адреса: 49001, м. Дніпро, провул. Ушинського, буд. 1, оф.

105. ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 . Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді : О.В. Борисова С.А. Голуб