Постанова 4854 № 420/1295/26
від 04.03.2026 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1295/26 Суддя першої інстанції - Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №420/1295/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому позивачі просять: - визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ротар Ірини Валеріївни Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №81262189 від 09 жовтня 2025 року про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою від 30 липня 2025 року за реєстраційним номером 68169599; - зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області провести реєстраційні дії за заявою від 30 липня 2025 року за реєстраційним номером 68169599, здійснивши державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна квартири загальною площею 42,1 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності; - зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області провести реєстраційні дії за заявою від 30 липня 2025 року за реєстраційним номером 68169599, здійснивши державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна квартири загальною площею 42,1 кв.м, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі №420/1295/26 з мотивів того, що спори, які виникають у зв`язку із реєстрацією майна та майнових прав, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, мають розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими). Позивач, не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року, звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою. Обґрунтування апеляційної скарги Апелянт вважає ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі звернулись до суду з позовом, у якому оскаржують дії державного реєстратора щодо відмови їм у вчиненні дій з державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою відмови державного реєстратора вказано те, що відповідно до інформації, отриманої від Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, відомості щодо реєстрації права власності підпорядковані Комунальному підприємству "Каховське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради, яке на даний час тимчасово знаходиться під окупацією. В зв`язку з неможливістю підтвердити реєстрацію права власності вирішено відмовити у проведенні реєстраційних дій. Предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення державної реєстрації права власності, скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, зобов`язання вчинити дії з реєстрації права власності. Тобто, державним реєстратором відмовлено у реєстраційній дії не внаслідок встановлення спору про право власності позивача, оспорювання такого права іншою фізичною чи юридичною особою, а внаслідок реалізації державним реєстратором власної публічно-владної, управлінської функції при прийнятті рішення за заявою позивачів. Таким чином, оскільки позивачі в поданому позові не порушують питання, пов`язані з визнанням за ними права власності на майно, захист свого права власності від інших осіб, тому спір виник між сторонами з приводу здійснення відповідачем, як службовою особою суб`єкта владних повноважень делегованих йому законом повноважень та надання адміністративних послуг на підставі законодавства, тому такий спір, на думку апелянта, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи, що в даних правовідносинах відсутній спір про право, апелянт вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про скасування рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій та зобов`язання до вчинення дій не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Рух справи Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. 26 лютого 2026 року справа з Одеського окружного адміністративного суду надійшла до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 27 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, наступних підстав. Нормативно-правове обґрунтування Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому, за правилами ч.6 ст.170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Позиція суду апеляційної інстанції До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав беззаперечно ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Колегія суддів встановила, що в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на втрату архівних документів та зазначає, що одним із способів підтвердження належності йому майна є визнання права власності в судовому порядку. Судом встановлено, що квартира загальною площею 42,1 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , перебуває у спорі в Пересипському районному суді м.Одеси, справа № 523/27709/25, провадження №2/523/9735/25 (за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в рівних частках між ним та ОСОБА_2 та позбавлення права власності на цю квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ). Тобто наявний спір про право на вказану квартиру. Так, суд наділений повноваженнями встановлювати або визнавати право власності як первинну підставу для подальшої реєстрації. Факт прийняття рішення державним реєстратором не трансформує спір про право власності у публічно-правовий. Якщо для вирішення заявлених вимог суду необхідно встановити наявність чи відсутність у позивача права власності, такий спір не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №420/1295/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 04 березня 2026 року. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв