Постанова 4822 № 727/6786/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2026 року місто Чернівці справа №727/6786/25 провадження №22-ц/822/463/26 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача Височанської Н. К. суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О. за участю секретаря судових засідань Факас А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2025 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина. Посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2015 року було розірвано. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживаю разом з позивачкою. Вказує, що 18 грудня 2015 року рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці по цивільній справі №727/8893/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 листопада 2015 року, до досягнення повноліття дітьми. Разом з цим, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 18 років. Наразі він навчається на факультеті електротехніки та інформатики Технічного університету в Кощице (Словацька Республіка). ОСОБА_3 являється студентом 1-го курсу денної форми навчання бакалавра за навчальною програмою: Кібербезпека, стандартна тривалість навчання становить 3 роки. Вказує, що наразі виникла об`єктивна необхідність у стягненні аліментів на повнолітнього сина ОСОБА_3 , у зв`язку з тим що він навчається за денною формою навчання яка передбачає повну зайнятість дитини навчальним процесом, що, у свою чергу, унеможливлює її працевлаштування та самостійне матеріальне забезпечення. У зв`язку з цим дитина повністю залежить від фінансової підтримки з боку батьків. Під час навчання дитини на першому курсі вже було витрачено певну суму коштів на забезпечення освітнього процесу, зокрема, фінансова підтримка потрібна для щоденного проїзду до закладу освіти та у зворотному напрямку, що вимагає регулярних витрат на транспорт. Крім того, оплата за навчання, придбання навчальної літератури, канцтоварів, зошитів, паперу, письмового приладдя, а також іншого навчального обладнання, необхідного для повноцінного засвоєння навчального матеріалу та виконання навчальних завдань. Позивачка стверджує, що з огляду на свій матеріальний стан, вона не має об`єктивної можливості самостійно забезпечувати повноцінне утримання дитини та покривати всі витрати, пов`язані з її навчанням та інших супутніх витрат. Це створює необхідність у залученні до участі у фінансуванні потреб дитини іншого з батьків, а саме відповідача. Вказує, що відповідач є працездатною особою, проходить службу у Збройних Силах України, що свідчить про його офіційну працевлаштованість та стабільне джерело доходу. Просила стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітків (доходу), до моменту закінчення ним навчання, але не пізніше 23 років. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, на користь ОСОБА_1 , на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який продовжує навчання до моменту закінчення ним навчання, але не пізніше 23 років, починаючи з 05 червня 2025 року. Повний текст рішення складено 30 грудня 2025 року. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Якобишена Т.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, в позові відмовити повністю. Посилався на те, що син ОСОБА_3 навчається безкоштовно, тому відсутні потреби в оплаті освітніх послуг. Вказав, що йому відомо, що син у вільний від навчання час працює на фабриці та його заробітна плата становить 6,5 євро за годину, тому навіть при частковій зайнятості в сина є можливість повністю покривати свої потреби в харчуванні та проживанні в Словаччині, а тому він не потребує матеріальної допомоги. Також вказав, що позивачка не узгоджувала з ним витрати на укладення договору №1975 від 09 січня 2024 року в сумі 25800 грн. і дані витрати не пов`язані із навчанням, а є виключно забаганкою позивачки. Крім цього, суд першої інстанції не врахував що у відповідача важко хворий батько і відповідач змушений нести значні фінансові витрати на його лікування. Також суд не врахував, що крім повнолітнього сина у відповідача на утриманні є ще двоє неповнолітніх дітей. Також суд першої інстанції не врахував стан здоров`я самого відповідача, у якого наявна гіпертонічна хвороба ІІ стадії, другого ступеня, гіпертрофія лівого шлуночка, помірний ризик ускладнень. Дифузний кардіосклероз. СНО, Атеросклероз аорти. Хронічний безкамяний холецистит, хронічний панкреатит, ожиріння II ст., обмежений між хребцевий остеопороз шийного, поперекового відділів хребта, деформуючий спондильоз І ст., шийного відділу, антелістез тіла LЗ хребця І ст., сколіоз поперекового відділу І ст. шийного відділу хребта, сколіоз поперекового відділу хребта І ст. з больовим синдромом при фізичних навантаженнях з незначним порушенням функцій хребта. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судами Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 19 жовтня 2015 року було розірвано (а.с.8). Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки-підтвердження від 29 січня 2025 року на Словацькій мові з перекладом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на факультеті електротехніки та інформатики Технічного університету в Кощице (Словацька Республіка). ОСОБА_3 являється студентом 1-го курсу денної форми навчання бакалавра за навчальною програмою: Кібербезпека, стандартна тривалість навчання становить 3 роки (а.с.5-6). Згідно з копією нотаріально засвідченої заяви від 31 січня 2024 року, яка зареєстрована в реєстрі за №192 (а.с.86), ОСОБА_2 , добровільно та без будь-якого примусу надає згоду своєму неповнолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на укладення та підписання довіреності на представництво його інтересів та ведення від його імені справ у вищих навчальних закладах та в будь-яких інших установах Словацької Республіки. Згідно умов договору №1975 від 09 січня 2024 року про надання інформаційно-консультативних послуг (а.с.73-70), укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , виконавець ФОП ОСОБА_5 за дорученням ОСОБА_1 здійснює повний процес вступу та адаптації дитини у навчальному закладі Словаччини. Вартість послуг погоджена сторонами, на момент підписання даного договору складає 1200 Євро. Відповідно до копії розрахунку, позивачкою ОСОБА_1 було сплачено інформаційно-консультаційні послуги за Договором №1975 про надання інформаційно-консультативних послуг від 09 січня 2024 року в сумі: 25800 грн. Згідно довідки ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_6 №1589/7533 від 06 серпня 2025 року вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.65). Відповідач, ОСОБА_2 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.61). 14 липня 2020 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.63). Від даного шлюбу у відповідача ОСОБА_2 народилась донька: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.64). Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення суду Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син відповідача продовжує навчання, має потребу в матеріальній допомозі, наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу, а також враховуючи ті обставини, що з відповідача вже стягуються аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та що на утриманні відповідача є ще одна дитина - малолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, необхідно стягнути аліменти, в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для стягнення аліментів, однак не погоджується з розміром аліментів, виходячи з наступного. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються СК України та передбачають обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч.3 ст.3 ЗУ «Про освіту»). Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199, 200, 201 СК України). Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст.198 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Аналізуючи викладене, стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Крім того, законодавство, яке регулює питання стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, встановлює вичерпний перелік підстав, які суди повинні враховувати вирішуючи таку позовну вимогу. До такої підстави, зокрема належить стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17 (провадження № 61-350св17), на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідно до довідки-підтвердження від 29 січня 2025 року на Словацькій мові з перекладом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на факультеті електротехніки та інформатики Технічного університету в Кощице (Словацька Республіка). ОСОБА_3 являється студентом 1-го курсу денної форми навчання бакалавра за навчальною програмою: Кібербезпека, стандартна тривалість навчання становить 3 роки (а.с.5-6). Обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання якої припиняється у разі припинення навчання або досягнення 23 років та можливість батька надавати таку допомогу. Отож, матеріалами справи у встановленому законом порядку доведений факт навчання сина після досягнення повноліття, чого не заперечує і сам відповідач. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. Крім того, СК України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Так, за приписами ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Колегія суддів вважає встановленим той факт, що у зв`язку з навчанням спільний син сторін ОСОБА_10 потребує матеріальної допомоги для належних умов проживання, харчування і навчання, а таку допомогу мають надавати як матір, так і батько. Згідно довідки ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 полковника ОСОБА_6 №1589/7533 від 06 серпня 2025 року вбачається, що старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом в ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.65). Отож, батько повнолітнього сина працевлаштований та в змозі надавати матеріальну допомогу сину, який навчається. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в зв`язку із безкоштовним навчанням дитина не потребує допомоги, оскільки вказаний факт не в змозі забезпечити всі необхідні потреби повнолітньої дитини та не звільняє батьків від обов`язку надавати матеріальну допомогу. Факт навчання дитини на денній формі навчання позбавляє її можливості працювати та забезпечувати свої потреби. Доводи апелянта з приводу працевлаштування сина та отримання доходу не підтверджені жодними доказами. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів свого матеріального стану, витрат, які вона несе на утримання сина зі свого боку, як і переліку витрат, які витрачаються на дитину і є необхідними за умови її навчання. Будь-яких об`єктивних доказів, які б давали підстави вважати про необхідність визначеної до стягнення судом першої частки 1/6 від усіх доходів відповідача матеріали справи не містять. Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідач не надав доказів розміру свого місячного доходу, враховує стан здоров`я відповідача, а також те, що у нього на утриманні перебуває ще двоє неповнолітніх дітей, яких він також зобов`язаний утримувати. Оцінивши сукупність наявних по справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 з урахуванням працевлаштування має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання, а тому рішення суду слід змінити, визначивши до стягнення із відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина саме в розмірі 1/8 частки його доходу, що відповідатиме положенням чинного законодавства та вимогам розумності і справедливості, забезпечить достатні умови для спільної дитини сторін при дотриманні принципу рівності обов`язку її батьків. Вказаний висновок суду з урахуванням фактичних обставин справи (перебування на утриманні інших двох неповнолітніх дітей) узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 січня 2024 року у справі № 591/1707/22 (провадження № 61-10564св23, від 20 березня 2024 року у справі №235/101/21 (провадження № 61-14183св23). Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні в частині визначення розміру стягуваних аліментів. Щодо розподілу судових витрат Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України). Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»). За приписами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Питання щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» розглядалось Великою Палатою Верховного Суду в справі № 9901/311/19, за результатами розгляду якої 09 жовтня 2019 року було прийнято постанову. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17 зазначено, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду про стягнення аліментів, що не зачіпає порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту учасника бойових дій, отже відсутні правові підстави для звільнення заявника від сплати судового збору, тому заявнику необхідно сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі. Твердження ОСОБА_2 про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» зводиться до неправильного тлумачення норм права. Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, № 3674-VI (далі - Закону) встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (станом на 2025 рік це 1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 грн. Відповідно до п.3 частини 1 ст.174 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців. Оскільки позивачка в силу положень пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. В матеріалах справи відсутні відомості щодо ціни позову, відсутні відомості щодо місячного доходу відповідача, а тому апеляційний суд вважає, що за подання позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Отож, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816 грн. 80 коп. (1211,20 х 150%). З огляду на викладене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 3028,00 грн. (1211,20 + 1816,80). За наведених обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору підлягає зміні. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення слід змінити. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2025 року змінити. Визначити до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/8 частки усіх видів його заробітку (доходу). В решті рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 23 грудня 2025 року залишити без змін. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору, у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанціях в загальному розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено судом 03 березня 2026 року. Суддя-доповідач: Н.К. Височанська Судді: М.І. Кулянда О.О. Одинак