Постанова 4811 № 448/747/20

Справа № 448/747/20 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В. Провадження № 22-ц/811/3178/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Івасюти М.В. розглянувши у в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 вересня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: у червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано актовим записом № 61 відділу реєстрації актів цивільного стану Мостиського районного управління Львівської області від 10 серпня 2007 року. За час шлюбу у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач сплачував аліменти на утримання сина.Зазначає, що 04.04.2020 року ОСОБА_3 став повнолітнім, однак він продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, оскільки зросли видатки на його утримання, а саме, додаткове харчування, одяг, канцелярське приладдя, доїзди на навчання, оплата проживання та інше. Зазначає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, яка навчається, до досягнення нею 23 років у розмірі 2000 грн. щомісячно, оскільки працює за кордоном, де займається перевезеннями та має високий заробіток. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на її користь у розмірі 2000 грн. на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , на весь час навчання, починаючи з 04.04.2020 року до досягнення дитиною 23 років. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції однобічно врахував лише ті докази, які були подані відповідачем, зокрема те, що він має утриманні інших неповнолітніх дітей, малий дохід та незадовільний стан здоров`я, однак при цьому не врахував інтереси дитини, яка продовжує навчання, оскільки на період навчання вона не може самостійно себе утримувати. Зазначає, що у відповідача є офіційний дохід і він може надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання, а наявність на його утриманні інших неповнолітніх дітей не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, а лише для враховується судом при визначенні розміру аліментів. Вказує, що з довідок, які надані відповідачем не підтверджується, що він є непрацездатним, має інвалідність чи протипоказання до праці за станом здоров`я, відтак має можливість працювати та надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання і потребує такої допомоги від нього. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх сина, дочки регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. ст. 199, 200,201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з роз`ясненнями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 03 травня 2002 року, виданим Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області (а.с. 4). 02 вересня 2019 року ОСОБА_3 поступив на навчання у Львівське вище професійне училище комп`ютерних технологій та будівництва I рівня акредитації на денне відділення за спеціальністю штукатур, лицювальник-плиточник, що підтверджується довідкою № 02-878 від 04 червня 2020 року (а.с. 5). Довідкою № 2092 від 11 червня 2020 року, виданою Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області підтверджується, що місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6). Зважаючи на те, що ОСОБА_3 досягнув повноліття, однак продовжує навчання на денній формі, він є таким, що не може в повній мірі себе матеріально забезпечувати, відтак потребує матеріальної допомоги батьків, як матері так і батька, оскільки самій матері матеріально утримувати сина є непосильним, з врахуванням, в тому числі того, що сина навчається у м. Львові, що пов`язано з доїздом до місця навчання. З долученої до матеріалів справи довідки № 1 від 24 вересня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 працює у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з 21 серпня 2020 року водієм автотранспортних засобів з посадовим окладом 5000 грн. (а.с. 34). При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 01.09.2007 року, виданим Судововишнянською міською радою Мостиського району Львівської області підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Судом першої інстанції встановлено, що на утриманні ОСОБА_2 є неповнолітні діти, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження. З довідки № 37 від 04 вересня 2020 року, виданої КНП «Судововишнянська міська лікарня» вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на «Д» обліку в КНП «Судововишнянська міська лікарня», де періодично проходить лікування амбулаторно та стаціонарно у зв`язку із захворюванням за діагнозом остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта. Разом з тим, вищезгадана довідка не містить жодних застережень щодо неможливості працевлаштування ОСОБА_2 на іншу більш оплачувану роботу. Інших, належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості надавати кошти на утримання сина, який продовжує навчання, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, суду не надав. З огляду на те, що обов`язок утримувати дітей, в тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років виникає в обох батьків в рівній мірі, зважаючи на те, що вік ОСОБА_3 перевищує вісімнадцять років та є меншим двадцяти трьох років, він продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач офіційно працевлаштований та отримує дохід, відтак колегія суддів приходить до висновку про те, що він може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Такий свій висновок колегія суддів обґрунтовує і тим, що ОСОБА_8 , є особою молодого віку, є працездатним, не має жодних обмежень щодо працевлаштування, а відтак за станом здоров`я не має жодних перешкод у працевлаштуванні на більш оплачувану роботу, щоб надавати матеріальне утримання синові, який продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. А відтак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , матері ОСОБА_8 , який проживає разом з нею, продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, з тих підстав, що батько дитини не може надавати матеріальну допомогу. Вважаючи позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення, колегія суддів враховує те, що обов`язок утримувати дітей, в тому числі і повнолітніх, які продовжують навчання, до досягнення ними двадцяти трьох років, виникає в обох батьків в рівній мірі, і не є обов`язком лише матері, а також те, що повнолітній син сторін, ОСОБА_8 , нарівні з дітьми відповідача від іншого шлюбу, також потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, яку відповідач, при бажанні, може надавати. Визначаючи розмір коштів на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_8 , який продовжує навчання, колегія суддів вважає, що такий слід визначити у розмірі 1000.00 грн., оскільки, на думку колегії суддів, аліменти в такому розмірі зможуть забезпечити мінімальні потреби сина сторін у зв`язку з навчанням. За вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача 1000.00 грн. щомісячно на утримання повнолітнього сина сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання до закінчення ним навчання, але не пізніше досягнення ним двадцяти трьох років. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 вересня 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 30.06.2020 року і до закінчення останнім навчання, але не пізніше досягнення ним двадцяти трьох років. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 23 лютого 2021 року. Головуючий: Шеремета Н. О. Судді: Ванівський О.М. Цяцяк Р.П.