Постанова 4804 № 243/2630/21

Єдиний унікальний номер 243/2630/21 Номер провадження 22-ц/804/2226/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 вересня 2021 року м. Бахмут Донецька область Донецький апеляційний суд у складі: судді доповідача: Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М. розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року у цивільній справі № 243/2630/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину на час навчання (суддя першої інстанції Воронков Денис Володимирович), - В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину на час навчання. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11 серпня 1994 року між його батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, який був зареєстрований відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецької області. Від їх шлюбу народився він, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 05 вересня 2000 року, видане відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції Донецької області, актовий запис № 532. 10 жовтня 2014 року позивач прізвище ОСОБА_6 змінив на прізвище - ОСОБА_7 , свідоцтво про зміну імені серій НОМЕР_2 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Слов`янську Слов`янського міськрайонного управління юстиції у Донецької області, актовий запис № 17. 09 серпня 2006 року шлюб між його батьками було розірвано. Після розірвання шлюбу його мати змінила власне прізвище - ОСОБА_6 на прізвище ОСОБА_8 . На даний час позивач є повнолітнім, мешкає із матір`ю і перебуваю на її утриманні. Він продовжує навчатися, освіту здобуває у Слов`янському фаховому коледжі національного авіаційного університету за рахунок коштів державного бюджету, на 3- му курсі, група 1 КСМ 18. термін навчання до 30 червня 2022 року. Він не працює, усі його витрати по навчанню та утриманню несе його мати. Мати працює економістом в приватному підприємстві «ПКП «ДІАР», та її заробітної плати недостатньо для його забезпечення. Крім того, крім позивача на її утримані перебуває її неповнолітній син - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батько, відповідач по справі, добровільно надавати йому допомогу на утримання та навчання відмовляється, хоча таку можливість має, оскільки працевлаштований. Він працює водієм в АТ «ДТКК Донецькі електромережі» у м. Слов`янську, та отримує регулярно заробітну плату, інших аліментів відповідач не сплачує нікому. ОСОБА_2 просив суд першої інстанції стягнути з ОСОБА_1 на його користь аліменти на утримання у розмірі 1/4 частки усіх видів доходу щомісяця, починаючи з 17 березня 2021 року і до припинення навчання, а саме до 30 червня 2022 року; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину на час навчання, задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на його утримання на період навчання з ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 18.03.2021 року і до закінчення позивачем навчання, термін якого становить до 30.06.2022 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 908,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення у частині стягнення аліментів підлягло негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в частині розміру стягнених аліментів з нього на користь позивача та таким, що підлягає скасуванню частково, із зміною рішення. ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року по справі № 243/2630/21 (провадження № 2/243/1227/2021), яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , вирішено стягувати на користь ОСОБА_2 , аліменти на його утримання на період навчання з ОСОБА_1 , у розмірі 1/6 частки всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 18 березня 2021 року і до закінчення позивачем навчання, термін якого становить до 30 червня 2022 року, але не більше ніж до досягнення ним 23 років та змінити рішення, яким визначити стягуваний розмір аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. щомісячно до закінчення навчання, а саме до 30 червня 2022 року, за умов продовження навчання, але не більш ніж до досягнення ним 23-річного віку. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 02 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як передбачено п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи: про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Як вбачається з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком позивача ОСОБА_2 . З довідки № 02/68 від 02.03.2021 року, виданої Слов`янським фаховим коледжем національного авіаційного університету вбачається, що ОСОБА_2 проходить навчання в даному навчальному закладі на денному відділенні, за кошти державного бюджету, термін навчання з 01.09.2015 року по 30.06.2022 року Позивач ОСОБА_2 перебуває на утриманні матері ОСОБА_3 . Відповідач у добровільному порядку не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 ОСОБА_1 03.10.2008 року уклав шлюб з ОСОБА_10 . Свідоцтвом про народження НОМЕР_4 підтверджено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як вбачається із довідки про доходи від 11.06.2021 року ОСОБА_1 працює на посаді водія АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» та розмір його щомісячного доходу у період з грудня 2020 року по травень 2021 року становить від 12259,70 до 29513,35 грн. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що на утриманні відповідача знаходиться дружина ОСОБА_10 та мати, яка є пенсіонеркою та літньою людиною, якій він допомогає матеріально, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Частиною 1 статті 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Яз вбачається із частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує, що його мати є пенсіонеркою, але до суду не надав довідку про розмір її пенсії. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про перебування на його утриманні дружини та матері судом не приймаються до уваги за недоведеністю. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції під час розгляду справи безпідставно не враховано, що позивач ОСОБА_2 є 21-річним повнолітнім хлопцем, який не страждає на будь-які захворювання та є працездатним, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Тобто повнолітні діти, які продовжують навчання, відповідно до вимог ст. 199 СК України для виникнення права на утримання повинні потребувати матеріальної допомоги. Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Частиною 1 ст. 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та\або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно до Постанови Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року по справі № 6-1296цс15 та від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14, правовідносини обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що мати позивача не в змозі самостійно нести тягар навчання сина, а тому, відповідач, як батько дитини, має брати активну, посильну участь в утриманні сина на період його навчання, оскільки такий обов`язок покладений на нього ст. 199 Сімейного кодексу України. Оскільки суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів виходив з того, що відповідач є працездатною особою, що на утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина, обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 має можливість надавати сину матеріальну допомогу на час навчання, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є розумним, виваженим та справедливим, відповідно матеріальному стану як відповідача, так і позивача. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що після винесення рішення по цій справі, на його адресу надійшов судовий наказ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17.06.2021 року по справі № 243/5961/21, провадження № 2-н/243/1216/2021 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі ? від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 червня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із частини 3 вказаної вище статті, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Крім того, суд першої інстанції при розгляді справи врахував, що на утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Повний текст постанови складений 01 вересня 2021 року Суддя: О.Д.Канурна