Постанова 4811 № 444/4501/24

Справа № 444/4501/24 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В. Є. Провадження № 22-ц/811/3866/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року, - ВСТАНОВИВ: в жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їх син, ОСОБА_3 , готується до вступу у Чеський Технічний університет у Празі (Чеська Республіка), у зв`язку з чим проходить навчальні курси з підготовки до вступу від ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту», що підтверджується договором № К2024446 про надання освітніх послуг від 10.04.2024 р., укладений між ТОВ та ОСОБА_1 , вартість яких становить 5153.00 Євро. Згідно з умовами договору позивачкою сплачено два внески сумою 2577,00 Євро, що еквівалентно 108 548.91 грн та сумою 2576.00 Євро, що еквівалентно 116 906,01 грн. Позивачка зазначає, що син потребує проходження мовних курсів для підвищення рівня англійської мови, тому вона оплатила індивідуальні заняття з використанням онлайн платформи «Антишкола», сума курсу за рік навчання становить 37400,00 грн, що підтверджується довідкою про навчання від 26.08.2024 року виданою ФОП ОСОБА_4 та квитанцією до платіжної інструкції. Відповідач оплатив половину вартості за перший рік навчання, проте за другий рік відмовив їй в оплаті. В лютому 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову, у якій покликається на те, що у грудні 2024 року виникла необхідність у встановленні їх синові елайнерів на верхню та нижню щелепи. В інформаційному договорі від 28.12.2024 року, укладеному між ОСОБА_5 та лікарем-ортодонтом ОСОБА_6 , міститься медичний висновок про те, що ОСОБА_3 за результатами діагностики верхньої та нижньої щелеп має скупченість зубів середнього ступеня важкості. Для вирівнювання зубного ряду потрібно провести лікування за допомогою змінних апаратів (елайнерів), оскільки корекція за допомогою незмінної апаратури (брекетів) є неможливою через особливості зубощелепної системи дитини. Вартість лікування становить 97200 грн, що підтверджується планом лікування для пацієнта ОСОБА_3 від 28.12.2024 року. Позивачкою сплачено кошти за консультацію та перший етап фіксації елайнерів, що підтверджується фіскальними чеками від 28.12.2025 року на суму 1500 грн., від 02.01.2025 року на суму 42 000 грн., а також актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.12.2024 року та 02.01.2025 року, загальна сума додаткових витрат, яку позивачка вже частково понесла та планує понести на лікування сина сторін, становить 98 700 грн. (1500 грн. + 97200 грн). Вважає, що відповідач повинен сплатити половину вартості додаткових витрат на ортодонтичне лікування, що становить 49350 грн. З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з відповідача 303070.96 грн. додаткових витрат, з яких 253729.96 грн. витрат, пов`язаних з підготовкою до вступу ОСОБА_3 до навчального закладу та 49350 грн. - витрат на ортодонтичне лікування. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 року в позовівідмовлено. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що їх син, маючи намір вступати на навчання до закладу вищої освіти в Чеській Республіці, проходить навчальні курси з підготовки до вступу від ТОВ «Go Study мовна школа з правом державного іспиту», що підтверджується договором №К2024446 про надання освітніх послуг від 10 квітня2024 року. Оскільки вона самостійно оплатила навчання сина на курсах, вважає обґрунтованим звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача додаткових витрат, понесених нею у зв`язку з оплатою курсів, необхідних для підготовки сина до вступу до закордонного вищого навчального закладу. Судом першої інстанції неправильно встановлено, що згадані додаткові витрати пов`язані з оплатою освітнього процесу у закладі вищої освіти за кордоном, оскільки ці вирати пов`язані з оплатою послуг із організації вступу до такого закладу, зокрема підготовки документів для поїздки, оформлення студентської візи, консультаційної підтримки під час вступу та адаптації дитини за межами України. Судом першої інстанції не врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19, згідно з якою надання послуг з організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, підготовка документів для поїздки на навчання за кордон, а також консультаційний супровід з цих питань є тими винятковими обставинами, які відповідно до статті 185 СК України створюють підстави для стягнення з батьків додаткових витрат на утримання дитини. Крім того, суд першої інстанції не обгрунтував підстав для відмови у відшкодуванні додаткових витрат позивачки щодо оплати нею індивідуальних занять сина з використанням онлайн платформи «Антишкола». Стверджує про те, що питання навчання сина за кордоном та необхідність понесення у зв`язку з цим витрат, узгоджено з відповідачем, який не заперечував щодо навчання сина та щодо його участі у цих витратах, і за перший рік навчання він добровільно сплатив половину вартості занять, однак за другий рік навчання не виконав свій обов`язок зі сплати. Однак зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення суду. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні додаткових витрат, пов`язаних з необхідністю лікування у лікаря ортодонта, необхідність якого зазначена в інформаційному договорі від 28.12.2024 року, укладеному між ОСОБА_1 та лікарем-ортодонтом ОСОБА_6 , у якому міститься медичний висновок про необхідність лікування і що для вирівнювання зубного ряду потрібно провести лікування за допомогою змінних апаратів (елайнерів). З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така підлягає до часткового задоволення з врахуванням наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела наявності особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини за кордоном при наявності можливості навчання у державних закладах освіти в Україні, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини, також не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном; навчальний заклад обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем; крім того не доведено необхідності понесення додаткових витрат на лікування дитини. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Статтею 185 СК України передбачено, що, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір таких витрат визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України, додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема, необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на якусь хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд враховує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Розмір додаткових витрат на дитину має бути обгрунтованим та підтверджуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Відповідно до роз`яснень п.п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягти лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , прізвище « ОСОБА_9 » змінене на « ОСОБА_10 » у зв`язку з розірванням шлюбу на підставі рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.01.2023 року. Витягами з Реєстру територіальної громади від 06.10.2024 року та від 28.04.2023 року підтверджується, що ОСОБА_3 і ОСОБА_11 зареєстровані у АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що син сторін проживає разом з матір`ю. З відповідача на користь позивача стягнуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, заборгованість по сплаті аліментів відсутня, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах від 03.12 2024 року. Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 половини понесених додаткових витрат, які вона понесла в розмірі 507459.92 грн., позивачка посилається на те, що ці витрати пов`язані з оплатою навчальних курсів з підготовки до вступу у Чеський Технічний університет у Празі (Чеська Республіка) від ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту», вартість яких становить 225454.92 грн., з оплатою мовних курсів з англійської мови з використанням онлайн платформи «Антишкола», вартість яких становить 37400.00 грн., з оплатою місця проживання сина за кордоном, вартість якого становить 244605.00 грн., на підставі чого просила стягнути з відповідача на її користь одноразово 253729,96 грн. - половину додаткових витрат на утримання дитини, що викликані особливими обставинами. Встановлено, що син сторін готується до вступу у Чеський Технічний університет у Празі (Чеська республіка), з метою вступу проходить навчальні курси з підготовки до вступу від ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту», що підтверджується Договором № K2024446 про надання освітніх послуг від 10 квітня 2024 року, укладеним між ТОВ та ОСОБА_1 . Відповідно до п. 3.1 цього договору клієнт зобов`язується оплатити загальну вартість послуг Навчального центру в розмірі 5153 Євро. Рахунком-фактурою від 10 квітня 2024 року, виданим ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту», платіжним дорученням в іноземній валюті №240417/002488844 для фізичної особи, яка не здійснює підприємницьку діяльність від 17 квітня 2024 року, квитанціями про здійснення платіжної операції від 17 квітня 2024 року, підтверджується, що позивачкою здійснено платіж в розмірі 2577 Євро, що еквівалентно 108 548,91 грн. Крім того, відповідно до рахунку-фактури від 10 квітня 2024 року, виданого ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту», платіжних доручень в іноземній валюті №240910/002616425 від 10 вересня 2024 року, квитанцій про здійснення платіжної операції від 10 вересня 2024 року, позивачкою сплачено ще 2 600 Євро, що еквівалентно 117 995,80 грн. З довідки про навчання від 26 серпня 2024 року, виданої ФОП ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_3 навчається на курсах по підвищенню рівня англійської мови на індивідуальних заняттях з використанням онлайн платформи в кількості 72 уроки. У довідці зазначено, що повна оплата курсів в розмірі 37440 грн. була оплачена на поточний рахунок. Встановлено, що позивачка оплатила індивідуальні заняття з використанням онлайн платформи «Антишкола» в розмірі 37 440 грн, що підтверджується квитанцією від 20 травня 2024 року, призначення платежу: сплата за освітні послуги з англійської мови. ОСОБА_1 у своїй позовній заяві також покликалася на те, що для проходження підготовки до вступу, яка відбувається безпосередньо у Празі (Чеська республіка) виникла потреба у забезпеченні дитини житлом. Відповідно до договору суборенди в об?єкті Резиденція ДАЛІМІЛ №3256754 від 16 липня 2024 року, який офіційно перекладений на державну мову, вказано що оплата здійснюється у розмірі 11 500 крон/місяць, що у період з 01.09.2024 по 31.08.2025 рік складає 138 000 крон (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21 жовтня 2024 рік еквівалентно 244 605 грн). Згідно із статтею ІІ цього договору суборендар ( ОСОБА_12 ) перед укладенням цього договору вніс на банківський рахунок Орендаря заставу в розмірі 735 Євро, що станом на день укладення цього договору (16.07.2024 року), згідно курсу НБУ еквівалентно 32869,20 грн. Договором суборенди підтверджено оплату за житло в розмірі 32869,20 грн., доказів щодо решти суми оплати за житло позивачем суду не надано. Всього за послуги з організації вступу до начвального закладу для здобуття професійної освіти позивачем сплачено 296853.91 грн. Відмовляючи у задоволенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач,всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не довела що зазначені нею додаткові витрати викликані особливими обставинами, наявність особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини сторін за кордоном при наявності можливості навчання у державних закладах освіти в Україні, не навела мотивів вибору платного освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання обох батьків, а також погодження з батьком дитини вибору платного навчального закладу за кордоном, а також не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем були узгоджені питання щодо навчання сина за кордоном. Суд першої інстанції у своєму рішенні покликався на те, що витрати на навчання сина сторін не можна вважати додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, відповідно до статті 185 СК України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18, від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20, особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Виходячи із аналізу статті 185 СК України та встановлених обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що надання послуг із організації вступу до вищих навчальних закладів для здобуття професійної освіти, щодо підготовки документів для поїздки на навчання до навчального закладу - Чеського Технічного університету у Прагу (Чеська республіка), вступ до навчального закладу за кордоном та консультації з цих питань є тими особливими обставинами, щодо яких передбачено стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, відповідно до положень статті 185 СК України. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі №640/15771/19. При вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дитину судом першої інстанції було неправильно визначено правову природу витрат, щодо яких заявлено позовні вимоги, та не було досліджено всі істотні обставини, передбачені статтею 185 СК України, з урахуванням яких визначається участь матері, батька у додаткових витратах на дитину. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що навчання дитини сторін для здобуття професійної освіти відноситься до тих особливих обставин, які зобов`язують батька дитини брати участь у додаткових витратах, такі витрати викликані особливими обставинами. На підставі долучених до матеріалів справи доказів, які колегія суддів вважає належними та допустимими, позивачкою підтверджено понесення нею витрат в розмірі 108 548,91 грн. та 117995,80 грн. за навчальні курси сина з підготовки до вступу до ТОВ «Go study мовна школа з правом державного іспиту»; 37400 грн. за індивідуальні заняття з використанням онлайн платформи «Антишкола», а також 32869,20 грн. оплата за житло (всього 296813,91 грн.), доказів понесення нею інших витрат суду не надано. З огляду на те, що понесені позивачем додаткові витрати в розмірі 296 853,91 грн., викликані особливими обставинами, а саме наданням послуг з організації вступу до вищого навчального закладу для здобуття професійної освіти,створюють підстави для стягнення з батьків додаткових витрат на утримання дитини в рівних частках. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача половини вартості витрат, що викликані особливими обставинами, а саме підготовкою сина сторін до вступу до Чеського Технічного університету у Празі, вважає, що зазначена позовна вимога ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 148 426,96 грн. (296 853,91 грн. : 2) понесених нею додаткових витрат. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення додаткових витрат на навчання сина сторін та стягнення з відповідача на користь позивача половини вартості, документально підтверджених позивачкою витрат, а саме 148 426,96 грн. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 половини понесених нею додаткових витрат на оплату лікування їх сина, ОСОБА_3 . На думку колегії суддів, витрати, понесені ОСОБА_1 на оплату ортодонтичного лікування, є додатковими витратами на дитину в розумінні положень ст. 185 СК України, оскільки викликані особливими обставинами, а саме, станом здоров`я дитини та рекомендовані лікарем-ортодонтом, тому половина понесених витрат підлягає стягненню з відповідача. У інформаційному договорі від 28.12.2024 року, укладеному між ОСОБА_5 та лікарем-ортодонтом ОСОБА_6 , міститься медичний висновок, у якому зазначено, що пацієнт ОСОБА_3 за результатами діагностики верхньої та нижньої щелеп має скупченість зубів середнього ступеня важкості. Для вирівнювання зубного ряду потрібно провести лікування за допомогою змінних апаратів (елайнерів), оскільки корекція за допомогою незмінної апаратури (брекетів) є неможливою через особливості зубощелепної системи дитини. Вартість такого лікування становить 97200.00 грн, що підтверджується планом лікування для пацієнта ОСОБА_3 від 28.12.2024 року; лікування включає: фіксацію елайнерів у два етапи, 6 контрольних оглядів, повторну діагностику та встановлення ретейнерів. З наданих позивачкою фіксальних чеків вбачається, що 28.12.2024 року нею сплачено кошти за консультацію в розмірі 1500 грн. та 02.01.2025 року - 42 000 грн. за фіксацію елайнерів. Вказане підтверджується також актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 28.12.2024 року та 02.01.2025 року, що складені між ОСОБА_5 та лікарем-ортодонтом ОСОБА_6 . Позивачка покликається на те, що загальна сума додаткових витрат, які вона вже частково понесла та ще планує понести на лікування сина сторін, становить 98 700 грн. (1500.00 грн. + 97200.00 грн). На підставі долучених до матеріалів справи доказів, які колегія суддів вважає належними та допустимими, позивачкою підтверджено понесення нею витрат в розмірі 150.00 грн. за консультацію у лікаря та 42000.00 грн. за фіксацію елайнерів (1 етап), всього 43500 грн., доказів понесення нею інших витрат суду не надано. З огляду на те, що понесені позивачем додаткові витрати в розмірі 43500.00 грн., викликані особливими обставинами, а саме захворюванням дитини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача половини вартості витрат на ортодонтичне лікування дитини, що становить 43500 грн. : 2 = 21750 грн., і вважає, що зазначена позовна вимога ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 21750.00 грн. понесених нею додаткових витрат. З врахуванням вищенаведеного, з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 170176.96 грн., що становить половину суми понесених позивачем додаткових витрат. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 на її користь додаткових витрат на дитину в розмірі 170176.96 грн. (21750 грн. + 148 426,96 грн), що становить 56,15 % позовних вимог, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1701,79 грн. судового збору за подання позову та 2042,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить: 7000 грн. підготовка позову (понесені витрати), а також прогнозовані витрати: 5000 грн. підготовка заяв, клопотань, запитів та 20000 грн. участь у судових засіданнях. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. До позовної заяви долучено ордер про надання правової допомоги від 21 жовтня 2024 року, який видано на підставі договору про надання правничої допомоги №26/24 від 21 жовтня 2024 року, укладеного між ОСОБА_13 та та ОСОБА_1 . Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19. За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині апеляційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правничу допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що ні позивач, ні її представник до закінчення судових дебатів на підтвердження обсягу наданих послуг з правничої допомоги не надали суду першої інстанції належних та допустимих доказів розрахунку наданих послуг з їх детальним описом, детальний розрахунок їх вартості, що позбавляє суд можливості встановити розмір понесених витрат, їх співмірність з наданими послугами, їх необхідність. Колегія суддів враховує і те, що ні позивач, ні її представник, у відповідності до вимог частини 8 статті 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів не зробили заяви про те, що докази понесених судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти з дня ухвалення рішення суду. З огляду на вищенаведене, колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 09 червня 2025 рокускасувати та ухвалити нову постанову. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 170 176, 96 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1701,79. судового збору за подання позову та 2042,15 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 22.01.2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк