Постанова 4820 № 488/3204/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 року м. Хмельницький Справа № 488/3204/25 Провадження № 22-ц/820/463/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Демчук В. М., з участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року (суддя Горгулько Н. А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Полонської міської ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У серпні 2025 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом з урахуванням уточненої позовної заяви від 10 жовтня 2025 року, зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка 07 вересня 2021 року заповіла йому земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 6823685500:06:002:0031, яка розташована на території Полонської міської ради Хмельницької області. У встановлений законом строк він не зміг прийняти спадщину, так як не є родичем із спадкодавцем і йому не було відомо про наявність інших спадкоємців та факт відкриття спадкової справи нотаріусом. У відповідь на його звернення нотаріус листом від 27 травня 2025 року відмовила в оформленні спадщини у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки вони із спадкодавцем не були родичами та проживали в різних містах (він у місті Шепетівка, ОСОБА_3 у місті Миколаєві), йому не було відомо про відкриття спадщини, а стан його здоров`я не давав можливості спілкуватись з ОСОБА_3 , вчасно подати заяву, то причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними. Також поважною причиною пропуску вважає введення на території України воєнного стану. Тому позивач просив визначити йому додатковий строк три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року в позові відмовлено. ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права. Суд не врахував те, що вони зі спадкодавцем не були родичами, віддаленість місця проживання, а тому йому не було відомо про смерть ОСОБА_3 . Стан його здоров`я, який значно погіршився за останні два роки, не дозволяв йому активно спілкуватись із знайомими. Вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними. У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав. Представник Полонської міської ради подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 03 лютого 2024 року). 07 вересня 2021 року ОСОБА_3 склала заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С. І., відповідно до якого заповіла ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку № НОМЕР_1 кадастровий номер 6823685500:06:002:0031 площею 2,8022 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Полонської міської ради Хмельницької області. Згідно з відповіддю Полонської державної нотаріальної контори № 330/01-16 від 22 жовтня 2025 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась. Відповідно до листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко К. Л. № 162/02-31 від 27 травня 2025 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 у зв`язку зі зверненням після спливу встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач не навів поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та не надав доказів неприйняття ним спадщини з причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього. Висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав. Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частини 1 і 2 статті 1269 ЦК України). Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. (частини 1 і 3 статті 1272 ЦК України). Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. При вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій. На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, суд першої інстанції установив, що позивач у встановлений законом строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З позовом до суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 звернувся 01 серпня 2025 року. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22). За змістом висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 27 червня 2024 року у справі № 545/480/21, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною 1 статті 1270 ЦК України шестимісячного строку, позивач посилався на те, що йому не було відомо про факт відкриття спадщини, значну віддаленість між місцем його проживання та спадкодавця, поганий стан здоров`я, а також введення на території України воєнного стану. Обставини, якими обґрунтовані підстави позову, не свідчать про неможливість вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини. Причини пропуску ним строку не є об?єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов?язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Встановивши, що у ОСОБА_2 були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові. Надані позивачем медичні документи також не свідчать про наявність об?єктивних та непереборних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини. Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, не надано. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Вони не спростовують правильний висновок суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 березня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта