Постанова 4820 № 687/1104/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 687/1104/21 Провадження № 22-ц/4820/409/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №687/1104/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року (суддя Борсук В.О.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Закупненської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місця з дня набрання рішенням суду законної сили. Ухвалою Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Закупненської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянт вказує, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Закупненської селищної ради про визнання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини містить відмінний суб`єктний склад сторін, оскільки при винесені постанови Хмельницького апеляційного суду від 22.11.2021 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18.02.2021 у справі №687/1011/20 за позовом ОСОБА_1 до Закупненської селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_2 не був залучений до розгляду цивільної справи №687/1011/20 в якості відповідача. Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції належним чином не враховано, що за змістом постанови апеляційного суду встановлено, що це судове рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду із аналогічним позовом до належних відповідачів та довести належними і допустимими доказами поважність пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Тому, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Чемеровецького районного суду Хмельницької області. Відзив від учасників справи не надходив. Позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Інші учасники справи та їх представники до суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції посилався на пункт 2 частини 1 статі 186 ЦПК України та виходив із того, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.11.2021 рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18.02.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Проте, дійшовши вказаного висновку, суд першої інстанції належним чином не перевірив та не встановив тотожність усіх необхідних трьох ознак, а саме: суб`єктного складу, предмету спору, а також підстав, з яких відповідний позов заявлено. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз. Зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення суду, що набрало законної сили. У цих випадках спір остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Зазначена позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 25 червня 2018 року у справі № 376/377/18-ц, провадження № 61-36015ск18. Отже, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто позови повністю співпадають зі складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У справі «Bellet v. France» («Белле проти Франції», рішення від 04 грудня 1995 року), Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти. У справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», рішення від 28 жовтня 1998 року) та у справі Miragall Escolano and others v. Spain («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», рішення від 13 січня 2000 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 в грудні 2021 року звернувся із позовом до Закупненської селищної ради, ОСОБА_2 та просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місця з дня набрання рішенням суду законної сили. Проте, у справі №687/1011/20, на яку послався суд першої інстанції, ОСОБА_1 звертався до суду з аналогічним позовом, однак відповідачем зазначив лише Кутковецьку сільську раду Чемеровецького району Хмельницької області (замінено на Закупненську селищну раду). Таким чином, суб`єктний склад сторін у цій справі є відмінним від суб`єктного складу сторін у справі № 687/1011/20. Крім того, постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у справі №687/1011/20 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 18 лютого 2021 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено та визначено останньому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у два місяці після набрання цим рішенням законної сили, скасовано та ухвалено нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 відмовлено. Цим судовим рішення встановлено, що оскільки позивач пред`явив позов не до усіх учасників спірних правовідносин, а ухвалене рішення у справі може вплинути на права та інтереси ОСОБА_2 , тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому, ухвалене судове рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись до суду з аналогічним позовом до належних відповідачів та довести належними і допустимими доказами поважність пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Тобто, саме неналежний суб`єктний склад був підставою для відмови судом у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказаний недолік позивачем виправлено шляхом подання 09.12.2021 нового позову і тому з наведених вище мотивів, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі. Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що існує рішення, яке набрало законної сили, у цивільній справі за участі тих самих сторін, про той самий предмет та з тих самих підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції без достатніх правових підстав відмовлено у відкритті провадження у справі за даним позовом, що є підставою для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. А тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що заслуговують на увагу. Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України. З огляду на вищенаведене, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 379, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 13 грудня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Повне судове рішення складено 23 лютого 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай