Постанова 4820 № 686/24521/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/24521/25 Провадження № 22-ц/820/674/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року, суддя Заворотна О.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №101203853 від 30.01.2021, в сумі 44688,58 грн. та судових витрат. В обґрунтування вимог позивач вказав, що 30.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101203853, на підставі якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000 грн., які остання зобов`язалася повернути, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами у строк, встановлений договором, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі, на умовах та в строки, які визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, ОСОБА_1 своїх обов`язків за угодою не виконує, використала кредитні кошти, однак їх не повернула, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 44688,58 грн., до складу якої увійшла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10506 грн. , заборгованість за процентами в сумі 34182,58 грн. 07.06.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення права вимоги №70-МЛ/Т, в результаті чого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №101203853 від 30.01.2021. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, понесені судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 8000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.12.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101203853 від 30.01.2021 в розмірі 43194,58 грн., 2341,49 грн. судового збору, 7732,80 грн. витрат на правничу допомогу. Суд виходив з доведеності розміру нарахованих процентів в сумі 34182,58 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, в тому числі процентної ставки за користування кредитом. Сплачені кошти комісії за пролонгацію в сумі 1494 грн. суд зарахував на погашення заборгованості по тілу кредиту, зауваживши, що вимога зі стягнення комісії з надання фінансового інструменту є нікчемною. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. На обґрунтування скарги зазначила, що вона не вчиняла жодних активних конклюдентних дій, пов`язаних з укладенням договору кредиту. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування суми кредиту, відтак і щодо наявності заборгованості перед товариством. Позивачем не доведено обставин щодо наявності у нього права вимоги до відповідача у зв`язку з переходом такого права від первинного кредитора. Вказавши на незначну складність справи та необхідність невисокої юридичної кваліфікації для надання юридичної допомоги у даній справі, зауважила, що розмір стягнутої судом суми з надання правничої допомоги є необґрунтованим. Розгляд справи апеляційним судом проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Перевіривши матеріали справи, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом, 30.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , шляхом застосування електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «L79394», укладено кредитний договір №101203853, відповідно до умов якого товариство надало позичальнику грошові кошти в сумі 12000 грн., на строк 15 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором, а також виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктом 1.3, 1.4 договору передбачено, що строк кредитування становить 15 днів, позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 14.02.2021. Згідно з п. 1.5.2 проценти за користування кредитом становлять 1800 грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно з п. 2.1 договору кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок. Пунктом 2.3.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту, наведені у таблиці нижче, зокрема, у випадку продовження на 3 дні максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту становитиме 3%, 7 днів 5%, 15 днів 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на умовах, визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору. Пунктом 2.3.1.2. договору сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгацій на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгацій на стандартних (базових) умовах 60 днів Згідно з довідкою про щоденні нарахування та сплату до кредитного договору №101203853 від 30.01.2021, ОСОБА_1 здійснювала пролонгацію договору, а саме: 11.02.2021, строк продовження 7 днів; 20.02.2021, строк продовження 7 днів; 28.02.2021, строк продовження 5 днів; Відповідачкою сплачено 3971 грн., з яких 1494грн. сплата комісії за пролонгацію, 1494 грн. сплата тіла кредиту; 983 грн. сплата процентів по кредиту. Відповідно до платіжного доручення №25209579 від 30.01.2021, відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 05.12.2025, на банківський рахунок ОСОБА_1 зараховано 12000 грн. на підставі договору 101203853. 07.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №70-МЛ/Т та підписано реєстр боржників до нього, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №101203853 від 30.01.2021. Згідно з платіжною інструкцією від 07.06.2021, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» суму відступлення прав вимоги в розмірі 3317116,35 грн. Відповідно до розрахунку позивача та витягу з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №70-МЛ/Т від 07.06.2021, станом на 24.07.2025 заборгованість відповідача становила 44688,58 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 10506 грн., заборгованість за процентами 34182,58 грн. Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 сплачено комісію за пролонгацію договору кредиту в розмірі 1494 грн. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов`язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зроблено висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України). Як правильно зазначено судом першої інстанції, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення з відповідачем кредитного договору та неналежного його виконання позичальником. Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не укладала договору, їй не було перераховано суми кредиту, відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо відступлення на користь позивача права вимоги спростовуються письмовими доказами. Зокрема, довідкою про підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора «L79394», платіжним дорученням та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування суми кредиту 12000 грн. на банківських рахунок ОСОБА_1 , належним чином завіреними копіями договору про відступлення права вимоги, витягом з реєстру боржників, платіжним дорученням про сплату суми відступлення права вимоги, які містять усі необхідні реквізити. Щодо розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором про надання правової допомоги від 01.07.2025 №0107, укладеним між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», актом №Д/60 наданих послуг від 24.07.2025 та детальним описом до нього, вартість наданих позивачу юридичних послуг становить 8000 грн., які підлягають сплаті протягом одного року з моменту підписання акту наданих послуг. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як ОСОБА_1 , будучи ознайомленою з вимогами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, не подала заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 у справі №676/5537/19). Врахувавши зазначені вище обставини справи, суд першої інстанції правильно провів розподіл судових витрат з урахуванням наданої позивачу правничої допомоги в сумі 8000 грн. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова